Справа № 639/2293/24 Головуючий суддя І інстанції Чижиченко Д. В.
Провадження № 33/818/1218/24 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
19 серпня 2024 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець с. Пархомівка, Харківської області,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 17 квітня 2024 року о 06:40 год. в м. Харкові по Григоровському шосе, 54 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1 , який був переобладнаний з порушенням вимог стандартів, правил, нормативів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме встановлено посадочних місць (місць для сидіння 6, а фактично 10, що перевищує кількість місць для сидіння передбачених конструкцією даного ТЗ також правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п. 31.1(а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст. 121 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, вважаючи, що матеріалах справи відсутні докази його винуватості. Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі. Зазначав, що відсутні докази переобладнання його автомобіля. Також посилався на практику ЄСПЛ.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 31.3(а)
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості матеріалів справи, як на докази, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення; постанові про накладення адміністративного стягнення; відеозаписі події за участю ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 17.04.2024 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом , який був переобладнаний з порушенням вимг стандартів, правил і нормативів, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме встановлено посадочних місць (місць для сидіння) в кількості 10. Що перевищує кількість місць для сидіння передбачених конструкцією даного транспортного засобу. Також правопорушення вчинено повторно протягом року. 05.02.2024 року, постановою БАД № 898 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, чим порушив вимоги п. 31.3(а) ПДР.
Також з відомостей цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі.
Поряд з цим, з відомостей протоколу вбачається, що ОСОБА_1 отримав копію цього протоколу, що підтверджується його особистим підписом в графі: «..Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані правильні)».
Також, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк. 4), відповідно до відомостей якого вбачається, що ОСОБА_1 особисто був ознайомлений з протоколом.
Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою, однак дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не звертався із позовом до суду в порядку КАС України щодо дій працівників поліції, а також не звертався із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Тобто, ОСОБА_1 не скористався своїм правом на оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції під час складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно ОСОБА_1 , а також відсутність будь-яких рішень компетентних органів щодо неправомірності дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Належить також взяти до уваги, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП, дроказами в справві про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявнсть чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, що вочевидь спростовує такі твердження апелянта.
Крім цього, з відеозапису об'єктивно вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які встановили наявність в автомобілі додаткових місць для сидіння. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував існування додаткових місць для сидіння в салоні свого автомобіля та пояснював, що «..перевезенням офіційно не займається, проте залишились постійні клієнти, які просять по старій пам'яті». Також пояснював, що на теперішній час немає іншої можливості заробити. Також вбачається, що працівники поліції оглянули салон автомобіля, в якому перебували люди на посадочних місцях. Крім того ОСОБА_1 зазначав, що йому відомо про існування постанови стосовно нього за ч.1 ст. 121 КУпАП. Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП а також те, що стосовно нього буде складено протоколу за ч.4 ст. 121 КУпАП та останній погодився з цим.
Відповідно до відомостей копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.02.2024 року (арк. 5) вбачається, що 05.02.2024 року дійсно ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 за порушення п.п. 31.1, 31.3(А) ПДР України, що вочевидь свідчить про повторне порушення ОСОБА_1 протягом року пункту 31.3(А) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність саме за ч.4 ст. 121 КУпАП.
Поряд з цим, ОСОБА_1 посилався на відомості світлин, які містяться в матеріалах справи та вказував, що вбачається, що йог автомобіль не переобладнаний додатковими сидіннями.
Однак з відомостей цих світлин не вбачається коли саме вони були створені, а тому такі твердження є суб'єктивними та не спростовують відомостей, які зазначені працівниками поліції у протоколі.
Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції (арк. 6) вбачається, що17.04.2024 року близько 06:40год. під час несення служби екіпажем БДР 0061 за адресою: м. Харків, шосе Григоровське, буд. 54 було зупинено транспортний засіб «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 Транспортний засіб «Фіат», д.н.з. НОМЕР_1 , який був переобладнаний з порушенням вимог стандартів що стосується безпеки дорожнього руху, а саме внесено зміни в конструкцію транспортного засобу та встановлено додаткові місця для сидіння, які не зазначені в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Також було встановлено, що ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП, постанова БАД 898 від 05.02.2024 року. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ААД 898747 за ч.4 ст. 121 КУпАП за порушення вимог п.п. 31.3(А) ПДР України і повідомлено, що розгляд справи відбудеться в Жовтневому суді м. Харкова.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 31.3А Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.4 ст.121 КУпАП до відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков