Справа № 216/1156/24
провадження №2/216/1355/24
(повний текст)
12 серпня 2024 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чирського Г.М., за участі секретаря судового засідання Смолдирева М.Є., представника позивача, адвоката - Андріяшевської М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у спрощеному порядку з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центрально-міський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про припинення стягнення аліментів, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони з відповідачем перебували у шлюбі, який було розірвано 25.08.2011 року. Від цього шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно виконавчого листа № 2-3199/10, виданого 14.12.2010 року на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позивача стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання доньки в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи стягнення з 16 листопада 2010 року і до її повноліття. Станом на час розгляду справи, донька з початку 2016 року проживає разом з батьком (позивачем у справі) та його матір'ю, повністю знаходиться на його утриманні. В зв'язку з викладеним позивач просить суд припинити стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання доньки.
Ухвалою суду від 14.03.2024 року справу прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат - Андріяшевська М.С. позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові, просила припинити стягнення аліментів з позивача з 2016 року (з моменту, коли дитина проживає з батьком), на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала.
Представник третьої особи Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280, 282 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували між собою у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Центрально-Міського районного суду від 25.08.2011 року шлюб між сторонами було розірвано (справа № 2-1603/11).
Від цього шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки Криворізького ліцею № 123 Криворізької міської ради від 10.06.2024 року № 119, неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 11-А класі вказаної гімназії.
22.12.2010 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано виконавчий лист на підставі рішення від 14.12.2010 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 з усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття на користь матері дитини ОСОБА_4 , починаючи стягнення з 16 листопада 2010 року (справа №2-3199/2010).
Згідно копії постанови Тернівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року, ВП № 43682479, яка була долучена представником позивача до матеріалів справи, за письмовою заявою стягувача, ОСОБА_4 , виконавчий лист № 2-3199/10, виданий 14.12.2010 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повернуто стягувачу.
Крім того, стороною позивача було долучено копії заяви ОСОБА_1 , згідно змісту якої останній звертався до Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області з проханням внести відомості до ЄРДР щодо неправомірних дій адвоката, який у грудні 2023 року подав від імені відповідача ОСОБА_2 до Центрально-Міського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції документи на стягнення аліментів з позивача на утримання доньки.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Положеннями статті 51 Конституції України унормовано, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначені Сімейним кодексом України (далі - СК України).
Згідно з частинами 7, 8 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У статті 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає з матір'ю ОСОБА_2 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, (зі слів позивача мати дитини наразі перебуває на окупованій території України), а проживає зі своєю батьком - ОСОБА_1 , тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.
Факт проживання дитини з батьком підтвердила і допитана під час розгляду справи в якості свідка ОСОБА_5 , яка являється дружиною позивача на теперішній час. Свідок пояснила, що дійсно неповнолітня ОСОБА_3 знаходиться на утриманні батька, а також його матері, та проживає разом з ним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення з нього аліментів підлягають задоволенню.
Щодо початку відліку припинення стягнення аліментів суд зазначає наступне.
Сторона позивача прохала припинити стягнення аліментів з початку 2016 року, тобто з моменту, коли дитина стала проживати з батьком, однак суд не вбачає підстав для повного задоволеннятаких вимог, оскільки вважає, що права позивача були порушенні з моменту повторного звернення адвоката від імені відповідачки до органу ДВС з виконавчим листом, тобто з грудня 2023 року. При цьому, судом беруться до уваги встановлені обставини, які не заперечуються позивачем та його представником, що за письмовою заявою стягувача ОСОБА_4 - відповідача у справі, 30.10.2019 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ про стягнення з боржника ОСОБА_1 - позивача у справі, аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , 2007 р.н., і вказаний виконавчий документ протягом проміжку часу, тобто, до грудня 2023 року, повторно до виконання не пред'являвся, що свідчить про відсутність порушень прав та додержання балансу інтересів сторін, зокрема, позивача, який реалізував своє право саме після повторного вчиненняи дій з боку відповідача, яка має право на отримання коштів саме з часу поновлення виконавчого провадження.
На думку суду, саме з часу повторного звернення підлягає припинення стягнення на користь відповідача із наведених вище обставин, що вказує на часткове задоволення позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 141 ЦПК України, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 223, 263, 265, 259 ч.6, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Припинити, починаючи з 01 грудня 2023 року, стягнення аліментів за виконавчим листом, виданим 14.12.2010 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №2-3199/10 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), до досягнення донькою повноліття. В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 19 серпня 2024 року.
Суддя Г.М. Чирський