Справа № 182/878/24
Номер провадження 3/184/506/24
21 серпня 2024 рокум. Покров
Суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Томаш В.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції №2 Нікопольського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області про притягнення:
? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , командир батареї з МЛЗ «лейтенант», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 590426, 05.04.2024 року о 22 годині 25 хвилин по вул. Європейська, м. Покров Дніпропетровської області водій ОСОБА_2 , керував т/з автомобілем VOLKSWAGEN TAUAREG днз НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під запис боді камери, чим своїми діями порушив вимоги п.2.9 «А» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 256749 від 06.02.2024 року за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності від нього до суду не надходило.
Представник ОСОБА_1 , адвокат Шаврова Н.М. в судовому засіданні надала письмове клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримала та просить суд його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Відповідно до вказаного клопотання частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто одним із видів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є лише водій транспортного засобу, тобто особа, яка ним керує. Тобто предметом доказування між іншим є і те, що певна особа керувала транспортним засобом будучи в стані алкогольного (наркотичного, тощо) сп'яніння, або за певними ознаками можна вважати, що перебувала в такому стані при відмові від проходження відповідного огляду.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими доказами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Докази, які надані до протоколу про адміністративне правопорушення складеного стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не можливо визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
До протоколу про адміністративне правопорушення надані: рапорт поліцейського Засядьвовк М., акт огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння, направлення водія на медичний огляд у лікарню, письмові пояснення складені від імені ОСОБА_1 .
Докази, які надані до протоколу про адміністративне правопорушення складеного стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не можливо визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, виходячи із наступного.
До протоколу про адміністративне про порушення надані: один відео запис з боді камери поліцейського (файл №1) а також два відео запису на телефон (файл № 2 та №3), рапорт поліцейського, пояснення двох свідків, складені працівником поліції, акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, направлення водія на медичний огляд у лікарню.
Відео запис з боді камери поліцейського (файл N? 1) починається 06.02.2024 року о 02 години 45 хв. і закінчується 06.02.2024 року о 02 год.50 хвилин. Згідно відео запису поліцейський 06.02.2024 року о 02 год. 48 хв. пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп?яніння за допомогою газоаналізатора Драгер або проїхати до лікарні. ОСОБА_1 відповідає «Буду дуть». Далі поліцейський телефонує, щоб привезли газоаналізатор Драгер. Після чого відео запис з боді камери поліцейського закінчується. Ha даному відео запису не зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Навпаки, зафіксована його згода пройти такий огляд. Однак, як вбачається з матеріалів справи, газоаналізатор Драгер не був доставлений на місце події.
З даного відео запису з боді камери поліцейського не вбачається також, щоб працівники поліції складали та надавали ОСОБА_1 направлення до лікарні. Хоча таке направлення і міститься в матеріалах справи, проте даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність цього направлення, матеріали справи не містять. Крім того воно не підписано поліцейським та ОСОБА_1 ..Крім того, зазначене направлення до лікарні не містить часу його складання: зазначена тільки дата, але не зазначено в якій годині поліцейський його складав. Відео запис (файли №2 №3) є неналежними та не допустимими доказами, оскільки здійснені з застосуванням не дозволених технічних засобів а саме особистих телефонів.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АД № 256749 від 06.02.2024 року складеному стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що він складений о 02 години 35 хвилин. Таким чином вбачається, що поліцейський ОСОБА_4 почав його складати ще за 13 хвилин до того, як інший поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на який ОСОБА_1 надав свою згоду. Таким чином, вважаю, що зазначений протокол також не можливо визнати належним та допустимим доказом з вказаної підстави. Він свідчить про необ'єктивне, упереджене ставлення поліцейського по відношенню до ОСОБА_1 .
Також матеріалами справи не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 06.02.2024 року о 02 год.25 хвилин. при обставинах викладених у протоколі, та відсторонення його від керування транспортним засобом. З відео запису з боді камери поліцейського вбачається, що подія має місце у якомусь приміщенні. На відео запису не вбачається наявність транспортного засобу на дорозі , а також не вбачається самої дороги. Акт огляду підписаний тільки одним свідком також слід зазначити, що як слідує з рішення ВС/КАС у справі N? 524/5741/16-а від 20.05.2020 року, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Вказаний відео запис суд не може визнати належним та допустимим доказом, оскільки він здійснений з порушенням встановленого законом порядку та з застосування не дозволеного приладу.
З зазначеного відеозапису неможливо відтворити всю хронологію подій, що мали місце. Він не містить навіть даних про час цій події, оскільки відео зйомка здійснювалася на телефон, а не на боді камеру поліцейського про що свідчить відсутність в зазначеному відео файлу дати та часу його зйомки, які завжди вбачаються на відео файлах в разі якщо зйомка ведеться на боді камеру поліцейських.
На підставі пункту 4 розділу Х наказу МВС України N?1395 від 07 листопада 2015 року "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N?1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відео фіксацію.
Відповідно до п. 5 Інструкції, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відеозапис наданий до протоколу взагалі не містить дати та часу ведення зйомки, що обов'язкове є при здійсненні зйомки на боді камеру поліцейського і відсутнє при зйомці на телефон.
Діючий Закон не дозволяє працівникам поліції здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті мобільні телефони. Всі прилади відеофіксації, зокрема такі як портативні відеореєстратори на форменому одязі поліцейського чи відеореєстратори на службових транспортних засобах мають бути виключно службовими. Всі відеозаписи мають належно реєструватися, зберігатися, видаватися лише під розписку у спеціальних журналах та використовуватись виключно у службових цілях.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 липня 2019 у справі N?295/3099/17 та від 13 лютого 2020 у справі N?524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, зроблені працівниками поліції відеозаписи з особистих мобільних телефонів не можуть бути належними доказами у справах про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
На підставі викладеного, суд не може брати до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а тому відео запис наданий до протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 є недопустимим доказом. Інших доказів керування транспортним засобом ОСОБА_2 при обставинах викладених у протоколі, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N? 1103 (далі Порядок) та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. N? 1452/735 далі Інструкція), особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N?1103 (далі Порядок). Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку (у редакції на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення) у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, відповідно дослідженими судом доказами встановлено, що працівником патрульної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були порушені вимоги КУпАП та Інструкції.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Досліджені судом докази не можливо визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 , у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч. 1ст. 130 КУПАП.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від необхідності доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, оскільки під час розгляду справи у суді встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні, а згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного представник ОСОБА_1 , захисник Шаврова Н.М. просить закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події та складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , захисника Шаврової Н.М. та дослідивши матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 256749 від 06.02.2024 року, складений відносно ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_1 , матеріали відеозапису на DVD диску, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 не підтверджується матеріалами справи та в його діях не вбачається подія і склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглянувши матеріали справи, суддею встановлено наступне.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Статтею 252 КУпАП, встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ст.ст.279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.
У відповідності до ст.130 КУпАП, відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судом досліджено матеріали справи, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №256749 від 06.02.2024 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення;
- письмове пояснення порушника ОСОБА_1 ;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- рапорт працівника поліції;
- DVD диск з відеозаписом поліцейського на телефон, з якого не вбачається факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом, факту знаходження ОСОБА_1 , в стані алкогольного сп'яніння, а лише містить пропозиції працівників поліції щодо відмови від проходження мед огляду.
Відповідно до вимог ст.ст.251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується і стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Також слід зазначити, що як слідує з рішення ВС/КАС у справі №524/5741/16-а від 20.05.2020 року рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, факт керування ОСОБА_1 , транспортного засобу не підтверджується жодним доказом.
Досліджені судом докази свідчать про те, що відсутні беззаперечні докази факту безпосереднього керування ОСОБА_1 , автомобілем, а наданий суду диск знятий поліцейським на мобільний телефон не дає однозначної відповіді на питання.
Використання відеозаписів з відео реєстратора та нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) поліцейських передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100.
Після перегляду відеозапису встановлено, що на ньому не зафіксовані жодних відомостей, які б свідчили, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Дані відеозапису не доводять того, що ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом. На ньому не вбачається навіть явність транспортного засобу на місці спілкування працівників поліції з особою схожою на ОСОБА_1 , (файли №2 та №3) взагалі не містить дати та часу ведення зйомки, що обов'язкове є при здійсненні зйомки на боді камеру поліцейського і відсуне при зйомці на телефон. Діючий закон не дозволяє працівникам поліції здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті мобільні телефони.
Пояснення ОСОБА_1 не можуть бути належним та допустимим доказом вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, оскільки ним власноручно написані не були і там міститься лише його підпис.
Досліджені судом докази свідчать про те, що відсутні беззаперечні докази факту керуванням ОСОБА_1 автомобілем при обставинах зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а наданий суду диск з записом поліцейського не дає однозначної відповіді на це питання.
Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на зазначений стан.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони за ст. 130 КУпАП є саме керування особою транспортним засобом, при цьому не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом.
Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу. Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.
Згідно правової позиції викладеної ВСКАСу справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 року вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій.
Що стосується наданого до матеріалів справи направлення на огляд водія транспортного засобу.
Дніпровський апеляційний суд в постанові у справі № 215/8060/21 зазначив наступне: «Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не можна визнати належним доказом, оскільки підпису або відмітки про видачу водію цього направлення в матеріалах справи немає.
Крім того, за положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов'язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на те, що у винуватість ОСОБА_1 , ставиться керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Оскільки матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 , від керування автомобілем та передачі керування іншій уповноваженій особі, викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, та його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі.
За таких обставин, враховуючи досліджені докази та відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вважаю що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. І ст.130 КУпАП.
Згідно роз'яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування, судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилав правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, мають бути витлумачені на користь останнього. Його вина у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява №25), який застосовується при оцінці доказів.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовував при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява №25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001р., «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002р., неодноразово вказує що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Слід зазначити, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суди суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 40-1, 130 ч. 1, 221, 276, 279, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш