Справа № 204/203/24
Провадження № 2/204/1465/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
7 серпня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, -
У січні 2024 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина, яка складається із квартири за адресою: АДРЕСА_2 . На своє звернення до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину отримала Постанову про відмову у здійсненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі п.9 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» та п.п.8 п.1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальної дії нотаріусами України, яка вмотивована тим, що на сьогоднішній день у Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська розглядається цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним та рішення за нею ще не прийнято. З огляду на те, що постанова нотаріуса порушує її права, унеможливлює належним чином оформлення спадкової квартири, яку вона як спадкоємиця прийняла та вчинила всі необхідні дії для видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але від відповідача 24.06.2024 року надійшла заява, в якій просив розглянути справу за відсутності представника.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступним підставам.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, згідно заповіту від 26.09.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Черненко І.М. за реєстраційним номером 484, ОСОБА_3 заповіла належну їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 .
У встановлений законом строк позивачка прийняла спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відповідає вимогам ст. ст. 1268-1270 ЦК України.
Нормами статей 1233-1236 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин; має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
19.12.2023 року постановою Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на підставі п. 9 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» та п.п. 8, п.1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальної дії нотаріусами України. Дана постанова вмотивована тим, що на сьогоднішній день у Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська розглядається цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_4 про визнання заповіту, за яким ОСОБА_3 заповіла спірну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , недійсним. На момент подачі заяви про видачу свідоцтва пра право на спадщину за заповітом, рішення по справі за позовом ОСОБА_4 про визнання заповіту надійсним, не прийнято.
Позивачка вважає, що така відмова є протиправною, чим порушується її право на отримання спадщини за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Предметом розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно ст. 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов'язаний, зокрема: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
У пункті 3, частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат», передбачено, що нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину.
Згідно із п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.
Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій. Пунктом 2 частини 1 цієї статті встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
У пункті 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Як наголошувалось Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року № 2 можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу.
Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Главою 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, регламентується процедура видачі свідоцтв про право на спадщину.
Відповідно до підпункту 4.1 цієї глави, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.
Згідно підпункту 4.12, глави 10, розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Підпунктом 4.14 цієї глави передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Відповідно до розділу ІІ, глави 10 п. 4.13 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Як встановлено вище, відповідач відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з перебуванням на розгляді у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська справи щодо визнання заповіту недійсним, на підставі якого, позивачка прийняла спадщину та просила видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Як вбачається з постанови державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Янкової І.В., про відмову у вчинені нотаріальної дії від 19.12.2023 року, до спадкової справи № 264/2023 долучені: 31.05.2023 року заява № 689 ОСОБА_5 про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_3 ; 19.09.2023 року заява № 2139 ОСОБА_4 про прийняття спадщини за законом після померлою ОСОБА_3 ; 03.11.2023 року заява № 2399 ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, якій видано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у вчинення нотаріальної дії, державний нотаріус відповідно до ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України розглянула заяву позивачки про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за результатами розгляду якої правомірно відмовила у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 до вирішення спору в суді щодо дійсності заповіту, оскільки результат розгляду даної справи може вплинути на визначення кола спадкоємців та розміру (складу) спадкового майна.
Посилання представника позивача у судовому засіданні на ту обставину, що закон не містить такої підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», визначено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , станом на 19.12.2023 року є правомірним, оскільки нотаріальна діяльність в якості свого предмета має безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, як наслідок, нотаріус позбавлений можливості самостійно встановити розмір (склад) спадкового майна померлої ОСОБА_3 , за умови наявності спору між особами, які подали заяву про прийняття спадщини, який розглядається у порядку цивільного судочинства, та результати вирішення якого можуть безпосередньо вплинути на нього.
Аналогічний висновок з приводу спірних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 489/3438/18.
Тому, виходячи з викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, необхідно відмовити.
При цьому, суд вважає, що відмова у задоволенні позовних вимог, як і оскаржувана постанова відповідача, не порушує спадкових прав позивача, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України) та видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена (ч. 11 ст. 67 Закону України «Про нотаріат»), а лише свідчить про законність оскаржуваного рішення станом на 19.12.2023 року.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачу у задоволені вимог позову відмовлено, то судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори (адреса: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 22а) про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т. О. Дубіжанська