Справа № 206/932/24
Провадження № 2/201/3055/2024
28 серпня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
11.06.2024р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. №1-3, 76).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024р. головуючою у справі визначена суддя Ткаченко Н.В. (а.с. №77).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 12.06.2024р. цивільну справу було прийнято до розгляду та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №78).
Ухвала судді Ткаченко Н.В. від 12.06.2024р. отримана відповідачем 19.06.2024р. (а.с. № 83).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача - ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру від 12.01.2024р. - а.с. №6) в позовній заяви посилалась на те, що 23.12.2020р. між ПрAT «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспорту №2443/20-Т/Дп/01, на підставі якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Toyota Camri», д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 24.01.2021р. в м. Дніпро по вул. Гаванська,1 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Camri», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , та «Subaru Outback», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно з полісом №АР-9225535. У результаті ДТП було пошкоджено застрахований у ПрAT «СК «Арсенал Страхування» автомобіль «Toyota Camri», д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 . Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2021р. у справі №206/470/21 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також, рішенням Господарського суду м. Києва від 28.12.2022р. у справі №910/10712/22 встановлено наявність вини водія автомобіля «Subaru Outback», д/н НОМЕР_2 у скоєнні ДТП. ПрAT «СК «Арсенал Страхування» сплатило на рахунок ремонтної організації власника транспортного засобу «Toyota Camri», д/н НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 145 154 грн. 81 коп., а тому на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» і ст. 993 ЦК України набуло право вимоги до винної особи - ОСОБА_1 і його страховика ПрАТ «Страхова група «ТАС» в межах фактичних витрат. ПрАТ «Страхова група «ТАС» лише частково компенсувала ці витрати, а саме у розмірі 130 000 грн., в межах ліміту страхової відповідальності за полісом. Залишок витрат має компенсувати винний у ДТП ОСОБА_1 ,а саме у розмірі 15 154 грн. 81 коп. (145 154 грн. 81 коп. - 130 000 грн. = 15 154 грн. 81 коп.). Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1191, 1194 ЦК України, представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 15 154 грн. 81коп.
25.03.2024р. до суду (під час перебування цивільної справи в провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська) в порядку ст. 178 ЦПК України від представника відповідача - ОСОБА_5 надійшов відзив на позов, в якому представник проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на їх безпідставність та не обґрунтованість, оскільки відповідач не був визнаний винним і не притягувався до відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв'язку з подією даного ДТП. Отже, за відсутності постанови суду, яка набрала законної сили, про притягнення відповідача до відповідальності у зв'язку з подією ДТП, до нього не можуть висуватись вимоги про відшкодування збитків в порядку суброгації. Крім того, звертала увагу суду, що позивачем пропущений строк звернення до суду із вказаними позовними вимогами, оскільки цей строк почався 25.01.2021р. та сплинув 25.01.2024р.
Зазначила, що у зв'язку із розглядом справи відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн., які просила стягнути з позивача (а.с. №58-61).
10.04.2024р. (під час перебування цивільної справи в провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська) до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Так, відповідач є таким, що визнаний винним у спричиненні ДТП та порушенні Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська та рішенням Господарського суду м. Києва. Крім того, зазначила, що ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» звернулось до суду без порушення строку позовної давності, а тому такі твердження представника відповідача є безпідставними та необґрунтованими (а.с. №64-68).
Суд, вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам обох сторін у сукупності з наявними письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що 24.01.2021р. в м. Дніпрі по вул. Гаванська, 1 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіля «Toyota Camri», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За наслідками вказаної ДТП на місці події складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 195240 щодо ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2 та протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 121218 щодо ОСОБА_4 , яка керувала автомобілем «Toyota Camri», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 19.05.2021р. у справі №206/470/21 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. №16-17).
Також, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 судом встановлено, що водій ОСОБА_4 перед зміною напрямку руху (повороту ліворуч) переконалась, що транспортні засоби на зустрічній полосі руху відсутні, а тому почала здійснювати маневр в той момент, коли не могла створити перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Сама локалізація місця пошкодження транспортного засобу ОСОБА_4 свідчить про те, що удар її транспортному засобу прийшовся в той момент, коли нею маневр вже був майже здійснений. Тоді, як потерпілий ОСОБА_1 перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів та виїхав на неї в той момент, коли на полосі зустрічного руху водій ОСОБА_4 закінчувала маневр (поворот ліворуч). Дані обставини підтверджуються як схемою дорожньо-транспортної пригоди, так і фото із розташуванням транспортних засобів на місці події, на яких видно їх місце розташування після зіткнення, при цьому сторони в судовому засіданні не оспорювали та не вказували, що хтось із водіїв з'їхав з місця ДТП. На цих фото також видно локалізацію механічних ушкоджень, отриманих транспортними засобами внаслідок зіткнення. При цьому, враховуючи, що транспортний засіб марки «SUBARU OUTBACK», номерний знак НОМЕР_2 фактично вдарив транспортний засіб марки «Toyota Camri», номерний знак НОМЕР_1 , правою стороною, а не лівою, свідчить про те, що водій ОСОБА_1 не впевнився в безпечності маневру обгону, розпочав його по зустрічній смузі руху, саме через те, що попереду їдучий транспортний засіб зменшив швидкість (адже для нього було чітко видно, що транспортний засіб марки «Toyota Camri», номерний знак НОМЕР_1 , має намір здійснити маневр повороту), та коли помітив транспортний засіб, що з'їжджав з дороги розпочав гальмування, та його фактично занесло на швидкості, а тому відбулось зіткнення та удар сааме правою стороною фактично вже на з'їзді з проїзної частини.
Крім того, у рішенні від 28.12.2022р. по справі №910/10712/22 Господарський суд м. Києва дійшов висновку, що водій автомобіля «SUBARU OUTBACK», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху.
Дії водія автомобіля «SUBARU OUTBACK», номерний знак НОМЕР_2 , який перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів та виїхав на неї в той момент, коли на полосі зустрічного руху водій автомобіля «Toyota Camri», номерний знак НОМЕР_1 , закінчувала маневр (поворот ліворуч), були неправомірними, і такі дії водія автомобіля «SUBARU OUTBACK», номерний знак НОМЕР_2 знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із завданою власнику автомобіля «Toyota Camri», шкодою.
Також, у вказаному рішенні, суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність вини водія автомобіля «Subaru Outback», реєстраційний номер НОМЕР_2 у скоєнні ДТП, що мала місце 24.01.2021р. у Дніпрві по вул. Гаванська, 1, за участі застрахованого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» автомобілем (а.с. №21-24).
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено зпконом.
Отже, вина ОСОБА_1 є такою, що встановлена рішеннями судів та не потребує додаткового доказування при розгляді даної справи.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «SUBARU OUTBACK», д/н НОМЕР_2 , застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-9225535 (термін дії з 18.12.2020р. по 17.12.2021р.). Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн., франшиза - 0,00 грн.
Страховиком ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на підставі складених страхових актів №006.00130621-2 від 11.02.2021р. та № 006.00130621-3 від 01.03.2021р., виплачено на рахунок ремонтної організації страхове відшкодування у розмірі 145 154 грн. 81 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 7859612 від 15.02.2021р. та № 10951076 від 01.03.2021р.
Страховик відповідача - ПрАТ «Страхова група «ТАС» частково компенсувало страхове відшкодування, сплативши на користь AT «СК «Арсенал Страхування» 130 000 грн., на виконання вимог рішення Господарського суду м. Києва від 28.12.2022р. у справі №910/10712/22.
Таким чином, представник позивача просила стягнути з винного у ДТП ОСОБА_1 залишок страхового відшкодування, який він не отримав від ПрАТ «Страхова група «ТАС» у розмірі 15 154 грн. 81 коп. (145 154 грн. 81 коп. - 130 000 грн. = 15 154 грн. 81 коп.).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільним кодексом України передбачено, що зворотня вимога може бути заявлена у вигляді регресу (ст. 1191 ЦК України) або у вигляді суброгації (ст. 993 ЦК України).
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таке ж положення закріплено у статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до наведених положень, у разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.
За нормою ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності. Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Отже, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.
Пунктом 26 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
Також, у пункті 27 вищезазначеної постанови зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) дійшла висновку про те, що згідно зі ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, оскільки винуватцем ДТП згідно із постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2021р. у справі №206/470/21 та згідно із рішенням Господарського суду м. Києва від 28.12.2022р. у справі №910/10712/22 є відповідач ОСОБА_1 , то на останнього покладено відповідальність за завдані збитки.
На рахунок ремонтної організації власника транспортного засобу «Toyota Camri», д/н НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» виплатило страхове відшкодування у розмірі 145 154 грн. 81 коп., а тому спірні правовідносини регулюються ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», на підставі яких представник позивача просить задовольнити позов.
Варто зазначити, що посилання представника позивача на ст. 1191 ЦК України є зайвими, оскільки даною нормою регулюється передбачене право зворотної вимоги у вигляді регресу.
З урахуванням часткового відшкодування страховиком відповідача - ПрАТ «Страхова група «ТАС» страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн., з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрAT «Страхова група «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» підлягає стягненню залишок понесених останнім витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 15 154 грн. 81 коп. (145 154 грн. 81 коп. - 130 000 грн. = 15 154 грн. 81 коп.).
При цьому, доводи представника відповідача щодо того, що вина відповідача у вчиненні ДТП є недоведеною, суд вважає безпідставними, та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровськ від 19.05.2021р. у справі №206/470/21 та рішенням Господарського суду м. Києва від 28.12.2022р. у справі №910/10712/22, якими доведено наявність вини в вчиненні ДТП саме відповідача.
Також, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Згідно із ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Так, при суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.
Отже, при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - моментом здійснення відповідної виплати страхового відшкодування.
Таким чином, право на пред'явлення позову в порядку суброгації до відповідача у позивача виникло 24.01.2021р., тобто з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та мало сплинути 24.01.2024р.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду позивач звернувся засобами поштового зв'язку 22.01.2024р., що підтверджується відповідним штампом на конверті, тобто в межах строку позовної давності.
Відтак, суд дйшов висновку, що позивачем строк на пред'явлення даного позову не пропущено.
Враховуючи викладене, розглянувши справу в межах визначених предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається представник позивача, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 028 грн. (а.с. № 4) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, у зв'язку із задоволенням позову відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», п. 26 постанови № 4 Пленуму ВССУ від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.3 ст. 274 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ - 33908322) у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, суму - у розмірі 15 154 грн. 81 коп. (п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 81 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП = НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ - 33908322) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.