Справа № 175/3833/23
Провадження № 2-а/175/41/23
26 серпня 2024 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
за участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив суд постановити рішення, яким скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 20.07.2023 серії АА № 00012204 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Представник позивача за договором про надання юридичних послуг Михайлишин А.І. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі про що надав відповідну заяву.
Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті надали відзив на позовну заяву, заперечували щодо задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у позові.
Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 20.07.2023 року постановою старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00012204 відносно позивача за порушення ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме: 28.06.2023 року о 21 год. 50 хв. за адресою: Н-11, км. 76+702, Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,413 % (2,165 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Відповідно до п. 22.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - вантажного автомобіля 12 м (для автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 м, маршрутного транспортного засобу - 18,75 м), фактичну масу понад 36 т двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом, 40 т. двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом, 40 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, 42 т двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, 44 т трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Щодо доводів позивача про те, що у оскаржуваній постанові вказано дозволена максимальна фактична вага 40 тон, при тому що відповідно до пп. б) п. 22.5 ПДР максимальне значення для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), становить 42 тони, суд зазначає наступне.
У вказаній справі позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови оскільки всупереч Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512 вона не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), взагалі не містить інформації щодо напівпричепа, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм.
Судом встановлено, що в якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 20.07.2023 року серії АА № 00012204 зазначено: MAN TGХ 18.480, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим ТСЦ 1249, транспортний засіб марки «MAN», моделі «TGX 18.480» є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Натомість оскаржувана постанова не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричіпом-контейнеровозу, приєднаного до сідельного тягача MAN TGХ 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 .
З огляду на встановлення пунктом 22.5 ПДР України різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т.
Разом з тим, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим ТСЦ 1249, транспортний засіб марки «KOEGEL», моделі «S 24», є спеціалізованим напівпричіпом Н/ПР - для перевезення контейнерів сипких вантажів переобладнаний в 2022 році, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Суд також враховує, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, визначено, що:
вантажний контейнер - це одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше);
н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів;
сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Тобто, контейнеровоз - це тип напівпричепа, що здійснює перевезення одного або більше контейнерів.
Отже, згідно п. 22.5 ПДР України загальна допустима вага перевезення для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) 42 т, а тому розрахунки щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Посилання відповідача на відсутність у вантажі, що перевозився, ознак контейнеру з огляду на відсутність маркування на ньому, суд до уваги не бере, оскільки можливе недотримання перевізником вимог шодо перевезення вантажу в контейнері не є свідченням того, що транспортний засіб рух якого зафіксовано в автоматичному режимі не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п 22.5 Правил дорожнього руху оскільки з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб позивача є напівпричіпом - контейнеровозом.
З огляду на вказане, відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно не враховано факту проїзду транспортного засобу MAN TGX 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом контейнеровозом.
У Додатку 1 до Інструкції № 512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:
% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:
- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);
- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР;
- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр), та становить: для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ).
Таким чином з наведених даних % перевищення складає ((46850 - 42000 - 10%*46850)/42000)* 100% = 0,39%, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 132-1 КупАП через відсутність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.
Крім того, суд зауважує, що доводи позивача з приводу того, що він не є відповідальною за перевезення вантажу особою, відтак не повинен нести відповідальність на підставі ст. 132-1 КУпАП, суд до уваги не бере з огляду на те, що відповідно до ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно постанови КАС від 23.08.2023 року у справі №600/1407/22-а, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.(Аналогічна правова позиція висловлена КАС ВС у постановах від 01.06.2023 року та від 06.07.2023 року у справах №640/39442/21 та №560/514/22 відповідно)
Відповідно до Договору оренди транспортних засобів від 05.12.2022 року ОСОБА_1 та ТОВ «ЛУКОМ-ТРАНС» в особі керівника ОСОБА_3 уклали договір про оренду транспортних засобів марки «MAN», моделі «TGX 18.480» д.н.з. НОМЕР_1 та марки «KOEGEL», моделі «S 24», д.н.з. НОМЕР_4 . На підставі Актів прийому-передачі ТОВ «ЛУКОМ-ТРАНС» в особі керівника ОСОБА_3 отримали вказані транспортні засоби у користування.
Оскільки є Договір оренди транспортного засобу, то даний факт свідчить, що на час вказаний у оскаржуваній постанові транспортний засіб не перебував у володінні ОСОБА_1 , а отже, на нього не може бути покладена відповідальність за дії, що не вчинені позивачем.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З метою забезпечення дотримання прав особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КпАП України).
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (постанова Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 року у справі №560/751/17).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з постановою ВС від 14.05.2020 року №240/12/17, відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР відсутні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.132-1 КУпАП, відтак справу про адміністративне правопорушення слід закрити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 536 гривень 80 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги №б/н від 03.08.2023 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 04.08.2023 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 18.09.2023 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 14.11.2023 року та документи щодо підтвердження повноважень адвоката та його представництва в суді.
Суд ураховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Суд, дослідивши докази підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належним чином, є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 132-1, 251, 252 КУпАП України, ЗУ «Про дорожній рух», ПДР України, ст.ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорту, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00012204 від 20 липня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (вісім тисяч) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .У разі проголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в письмову провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ж.М. Озерянська