Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1213/24
Провадження № 2/542/372/24
27 серпня 2024 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
25 червня 2024 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новосанжарського районного суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі також - відповідач, АТ «ПУМБ»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (надалі також - третя особа-1, приватний нотаріус Хара Н.С.), приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна (надалі також - третя особа-2, приватний виконавець Гречин Н.В.), в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса, вчинений 19 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 9413, щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 24277 грн 66 коп.
Рух справи
Ухвалою суду від 01 липня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи (а.с. 17-18).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що вчиняючи спірний виконавчий напис приватний нотаріус порушив вимоги статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, оскільки не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. При вчиненні виконавчого напису не було з'ясовано чи існувала заборгованість позивача, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. На підставі документів, наданих відповідачем нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, не можливо встановити безспірність вимог АТ «ПУМБ», а отже виконавчий напис вчинено із порушенням закону.
З огляду на викладене ОСОБА_1 вважав оскаржуваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01 липня 2024 року направлялись на адресу відповідача. Відповідна ухвала отримана відповідачем 08 липня 2024 року (а.с. 44).
З огляду на положення пункту 1 частини 6 статті 272 ЦПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі є врученою.
В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01 липня 2024 року суд встановлював відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк АТ «ПУМБ» не скористалось.
08 липня 2024 року до суду надійшла заява від представника відповідача про визнання позовних вимог (а.с. 20), в якій зазначено, що АТ «ПУМБ» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Також, у заяві відповідач просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути з АТ «ПУМБ» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 50% від суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Розгляд справи просив здійснювати без участі представника Банку за наявними в справі матеріалами.
Від третіх осіб пояснень щодо позовної заяви не надходило.
Позивач в судове засідання, призначене на 27 серпня 2024 року, не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 45).
28 серпня 2024 року представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі та без участі позивача (а.с. 66-67).
Представник відповідача - АТ «ПУМБ» - в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 44). В матеріалах справи наявна заява про визнання позовних вимог, в якій представник відповідача просив розглянути справу без участі представника Банку, за наявними в справі матеріалами. (а.с. 20).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 46-65). Клопотань про відкладення судового засідання до суду приватний нотаріус не надсилав, про причини неявки не повідомляв.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 24-43). Клопотань про відкладення судового засідання до суду приватний винонавець не надсилав, про причини неявки не повідомляв.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 9413 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за кредитним договором GP-5880629 від 17.01.2014, укладеним із ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», у розмірі 24027 грн 66 коп., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту - 9999 грн 17 коп., простроченої заборгованості за комісією - 6551 грн 25 коп., простроченої заборгованості за процентами - 2477 грн 66 коп., неустойки за порушення зобов'язань по кредиту - 4999 грн 58 коп., плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 250 грн 00 коп. (а.с. 13).
21 квітня 2021 року приватним виконавцем Виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталією Володимирівною відкрито виконавче провадження ВП 65237077 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. № 9413 від 19 лютого 2021 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 24277 грн 66 коп. (а.с. 14-15).
Судом встановлено, що виконавчий напис № 9413 від 19 лютого 2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., відповідно до статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Вважаючи виконавчий напис № 9413 від 19 лютого 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., протиправним та таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Відповідно до пункту 3.1. глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з пунктом 3.2. глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Пунктом 3.5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Верховний Суд в постанові від 27.08.2020 у справі № 554/6777/17 зазначив, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 1 вищевказаного Переліку № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, в пункті 2.3 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса віднесено до виконавчих документів.
Відповідно до статей 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Висновки щодо правозастосування
Надаючи оцінку викладеним обставинам з урахуванням зазначених норм чинного законодавства, суд виходить з наступного.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Судом встановлено, що спірний виконавчий напис виданий на підставі Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Разом із тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в тому числі в частині, доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 відмовлено.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 19 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Така правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Відомостей про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений на підставі нотаріально посвідченого договору, поданого нотаріусу, матеріали справи не містять.
Разом із тим, в матеріалах справи міститься заява представника відповідача, в якій зазначено, що АТ «ПУМБ»визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за № 9413 від 19 лютого 2021 року, таким, що не підлягає виконанню.
Щодо зазначених обставин відповідач не скористався своїми процесуальними правами, визначеними статтею 43 ЦПК України подавати докази, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Доводи сторони позивача про те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису № 9413 від 19 лютого 2021 року не переконався належним чином у безспірному розмірі суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом з позивача на користь АТ «ПУМБ», чим порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат», є такими, що заслуговують на увагу.
У своїй постанові від 11 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17 (провадження 61/1028ск18) Верховний Суд висловив наступний висновок: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
Необхідно зазначити, що до суду не надано відповідачем інформації про те, що ОСОБА_1 отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також доказів того, що нотаріусом, в свою чергу, було перевірено надіслання такої вимоги і отримання її позивачем. Не отримання вказаної вимоги унеможливило подання ОСОБА_1 нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що АТ «ПУМБ», заявляло до ОСОБА_1 будь-які вимоги про погашення заборгованості.
ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Також, суду не надано доказів того, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача будь-які первинні документи щодо видачі кредиту, в тому числі й оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, зазначений у написі, є безспірними.
Таким чином, з наданих суду документів не вбачається, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частинами 1-2, 4 статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи вищевикладені обставини та визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчилась у безспірності вимог АТ «ПУМБ»до ОСОБА_1 та вчинила виконавчий напис в порушення вимог частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визнання виконавчого напису, вчиненого 19 лютого 2021 року за № 9413, таким, що не підлягає виконанню, а тому вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України, судовий збір за подання вказаного позову підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Поряд із цим, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути на користь держави з відповідача 50 відсотків судового збору у сумі 605 грн 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 9413, вчинений 19 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в сумі 24277 грн 66 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд. 4, місто Київ, 04070, на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
представник позивача: адвокат Плішкін Юрій Степанович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 2000 від 18 січня 2018 року;
відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд. 4, місто Київ, 04070;
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215, м. Київ, 01054;
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, вул. Григорія Левченка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва