Справа№534/1973/23
Провадження №1-кп/534/148/23
27 серпня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023170520000295, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 20.04.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Комсомольськ (нині м. Горішні Плавні) Полтавської області, громадянин України, не працює, має середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий:
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В період часу з 11 квітня 2023 року по 19 квітня 2023 року ОСОБА_4 перебуваючи на території гаражного товариства №1 (блок у залізничної колії), побачив гараж № НОМЕР_1 , де у нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану (введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.022022 № 2102-ІХ, та відповідно продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 № 2915-ІХ строком на 90 діб), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вважаючи, що його дії непомітні для оточуючих, керуючись корисливим мотивом та метою, таємно, шляхом віджиму металевих воріт, проник до приміщення гаражу № НОМЕР_1 , що розташований на території гаражного товариства № 1 (блок у залізничної колії), та ·викрав гумовий човен «SHTEL» НОМЕР_2 , у комплектації з веслами та насосом, вартістю 4500 грн., бур червоного кольору, вартістю 725 грн. та магнітофон марки «Panasonic RX-ES22», вартістю 676 грн. 75 коп., всього на суму 5901 грн. 75 коп., та які належать ОСОБА_6 .
У подальшому ОСОБА_4 покинув приміщення гаражу, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Суд рахує, що визнання вини ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, окрім характеризуючих даних обвинуваченого та його показів, вирішує за недоцільне. Вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України є доведеною повністю.
Обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відсутні.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
На обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого, його молодий вік, стан здоров'я, відсутність офіційного джерела доходу, сімейний стан, наявність відсутність обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, щодо повного визнання обвинуваченою вини у скоєному злочині, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.
У судовому засіданні прокурор просив суд ОСОБА_4 визнати винним та призначити йому покарання за ч. ч. 4 ст. 185 КК України 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом одного року строку випробування не вчинить нового злочину.
Обвинувачений та його захисник погодились з думкою прокурора.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч. 1 ст. 75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст. 75, 76 КК України, застосувавши іспитовий строк.
Виключно таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374, 475 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за:
- ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання, якщо він протягом одного року строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця
проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань
пробації.
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою: «Зміна прокримінального мислення».
Речові докази у кримінальному провадженню:
-вішалку для одягу металеву зеленого кольору, велосипед чорно-зеленого кольору "Discovery", каністру об?ємом 10 л. сірого кольору з рідиною, магнітолу сірого кольору «Pioner», акумулятор чорно-синього кольору «Vesna», дві колонки «Alpine» у коробці, дроти запалювання для автомобіля червоного кольору «Boostereable» 300 AMP - повернути власнику як йому належне.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому, потерпілому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_7