Справа № 367/555/24
Провадження №4-с/367/15/2024
Іменем України
15 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Яцун А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за скаргою адвоката Кір'якова Артура Сергійовича, поданою в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 ,-
встановив:
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла зазначена вище скарга, яку представник скаржника мотивує тим, що судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 02 листопада 2020 року у справі № 367/6376/20 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця і до досягнення нею повноліття, починаючи з 30.09.2020 р.
Зазначає, що загальний розмір доходу боржника за 31 місяць, а саме 14 місяців з січня 2021 року по лютий 2022 року включно та 17 місяців з червня 2022 року по жовтень 2023 року включно становить 364 519, 08 грн., що підтверджується довідкою про доходи ТОВ «ВЕНТ-СЕРВІС» від 14 листопада 2023 року № ВС - 00000016, розрахунками представника боржника суми аліментів на утримання дитини.
Скаржник стверджує, що дохід боржника після сплати податків становить 293 532, 78 грн., а саме після сплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % - 65 613, 43 грн. та військового збору за ставкою 1,5 % - 5 372, 86 грн.
В березні - квітні 2022 року нарахування аліментів здійснювалось згідно середньомісячної заробітної плати по Бучанському регіону. В травні - червні 2022 року нарахування здійснювалось відповідно до 50 % прожиткового мінімуму.
Скаржник зазначає, що 05 січня 2024 року він отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 64736017, за яким заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.01.2024 року становить 5 461, 96 грн., боржником сплачено 0, 00 грн.
Таким чином,зазначає, що визначений виконавцем дохід боржника після сплати податків за 31 місяць становить 298 590, 26 грн., що є більшим на 5 057, 48 грн. від дійсного доходу боржника.
В розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виконавцем вірно визначено дохід боржника після сплати податків в 5 місяцях, а саме вересень 2020- 8 262, 78 грн., жовтень 2020 - 7 840, 25 грн., листопад 2020 - 7 887,20 грн., грудень 2020 - 6 740, 45 грн. та листопад 2023- 8 721,82 грн. Скаржник стверджує, що вірність визначення доходу боржника у вищезазначених місяцях обумовлена відрахуванням з доходу боржника податків в сумі 19,5 %, а саме податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 % та військового збору в розмірі 1,5%.
Крім того,зазначає, що протягом 31 місяця, а саме 14 місяців з січня 2021 року по лютий 2022 року включно та 17 місяців з червня 2022 року по жовтень 2023 року включно, виконавцем з доходу боржника не здійснювалося відрахування 1,5 % військового збору.
Таким чином, вважає, що наслідком відрахування з доходу боржника 1,5 військового збору є збільшення доходу боржника після сплати податків на 5 057, 48 грн., а саме: 293 532, 78 грн. до 298 590, 26 грн., що своєю чергою збільшує розмір аліментів на 1 264, 37 грн. Скаржник звертає увагу суду, що відсутність відрахування з доходу боржника 1,5 % військового збору штучно збільшує дохід боржника на суму сплаченого податку внаслідок чого збільшується розмір аліментів.
Крім того,зазначає, що в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виконавцем не вірно визначено періоди сплати боржником аліментів, а саме: за червень 2022 року боржником сплачено аліменти в розмірі 1050, 00 грн. замість травня 2022 року,за листопад 2023 року боржником сплачено аліменти в сумі 9 959, 65 грн., враховуючи витрати виконавчого провадження за листопад 2023 року повинна складати 9 590, 65 грн. Однак, визначена сума становить 7 410,19 грн., тобто без урахування платіжної інструкції на суму 2 180,46 грн.
Враховуючи вищевикладене, скаржник просить: визнати неправомірним і скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.01.2024 становить 5 461, 96 грн., боржником сплачено 0, 00грн. Зобов'язати державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанскькому районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніну Валентину Олександрівну проводити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням положень п. 2 розділу XVI Інструкції,ч.1 ст. 70 Закону України №1404- VIII, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, зокрема при обчисленні доходу боржника віднімати обов'язковий для сплати - 1, 5 % військового збору. Стягнути з Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його користь судові витрати.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, від представника надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Боржник в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.
Представник Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
З'ясувавши обставини, що мають значення для справи, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 02 листопада 2020 року у справі № 367/6376/20 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця і до досягнення нею повноліття, починаючи з 30.09.2020 р.
Також судом встановлено, що державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Дороніною В.О. складено довідку-розрахунок щодо нарахування заборгованості по аліментах за виконавчим листом №367/6376/20 від 20.11.2020, згідно якої заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.01.2024 року становить 5 461,96 грн., боржником сплачено 0 грн. 00 коп.
Розглядаючи скаргу на бездіяльність державного виконавця, суд враховує, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 451 ЦПК України визначено, що в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, підставою для визнання рішення, дії чи бездіяльності виконавця неправомірними в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є порушення державним виконавцем прав учасника виконавчого провадження.
Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені виконавцем відповідно до закону, в межах своїх повноважень і право заявника не було порушено, суд має відмовити в задоволенні скарги.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладається на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.
Частина 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 12 Розділу X «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012року №512/5 виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст.195 Сімейного кодексу України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Згідно ч. 3, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також відповідно до ч. 6 ст. 71 Закону № 1404 вказує, що при стягненні аліментів як частки заробітку (доходу) боржника відрахування здійснюють із фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, довідка - розрахунок ВП № 64736017, складена державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністества юстиції (м. Київ) Дороніною В.О. не містить відомостей щодо відрахувань із доходів боржника 1.5 % військового збору. Таким чином з довідки-розрахунку вбачається, що державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів без урахування вимог ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження». Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів. Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Таким чином, доводи представника скаржника про те, що розрахунок заборгованості є неправомірним, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
Крім того, суд вважає, що скарга, і в частині зобов'язання державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної О.В. проводити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 64736017 відповідно до ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», а саме розмір відрахувань із доходів боржника вираховувати із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі після утримання 1,5 % військового збору, також підлягає задоволенню, оскільки згідно вимог ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення(поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що скаргу слід задовольнити, визнати неправомірним розрахунок заборгованості по аліментах № № 64736017, складений державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дороніної О.В. у виконавчому провадженні №64736017, зобов'язати державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проводити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 64736017 відповідно до ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», а саме розмір відрахувань із доходів боржника вираховувати із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі після утримання 1,5 % військового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)
Крім того представник скаржника в скарзі просить стягнути з суб'єкта оскарження за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь скаржника витрати з правничу допомогу в сумі 6 500,00 грн. згідно договору про надання правничої допомоги № 15 від 15 жовтня 2023 року, додаткової угоди № 4 від 05.01.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 15 від 15.10.2023, квитанції до прибуткового касового ордера № 4/1 від 08.01.2024, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатом Кір'яковим Артуром Сергійовичем .
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Договором про надання правової допомоги від 15 жовтня 2023 року № 15, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатом Кір'яковим Артуром Сергійовичем погоджено підготовку та подачу скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання рішення відносно визнання неправомірним і скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ; 64736017 за яким заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.01.2024 становить 5 461, 96 грн., боржником сплачено 0,00 грн., що включає: встановлення фактичних обставин справи; зясування доказів,якими підтверджуються факти; аналіз прийнятих виконавцем рішень, тощо.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18,№ 178/1522/18).
Доказами, які підтверджують заявлений розмір витрат, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг, тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 137, ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 450, 451 ЦПК України, суд -
постановив:
Скаргу адвоката Кір'якова Артура Сергійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ірпінського відділу дежавної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати неправомірним і скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № 64736017, за яким заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01.01.2024 становить 5 461, 96 грн., боржником сплачено 0,00 грн.
Зобов'язати державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) проводити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 64736017 відповідно до ч.1 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», а саме розмір відрахувань із доходів боржника вираховувати із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі після утримання 1,5 % військового збору.
Стягнути з Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, код ЄДРПОУ: 34780165) на користь ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.В. Кравчук