Справа № 157/665/24
Провадження №2-а/157/33/24
21 серпня 2024 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сергієнка Дмитра Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, що підписана його представником - адвокатом Мазуриком П.А., повноваження якого підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 18 квітня 2024 року, до поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сергієнка Д.В., Головного управління Національної поліції України у Волинській області, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1884829 від 11 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КпАП України, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити, і стягнути на користь позивача судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що оскаржувана постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 11 квітня 2024 року у м. Ковелі керував автомобілем з не пристебнутим ременем безпеки та при зміні напрямку руху не подав покажчик повороту. Відповідно до п. 9.2 (б) ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Будь- яких порушень при здійсненні повороту чи зміні напрямку руху автомобілем ОСОБА_1 не вчиняв, а також 11 квітня 2024 року керував автомобілем з пристебнутим ременем безпеки. Надрукований бланк постанови має лише одну статтю КпАП України (122 КпАП України), порушення якої інкримінується ОСОБА_1 , однак в порушення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015, поліцейським після винесення постанови власноручно внесено доповнення до неї, що робить постанову недійсною, оскільки такі дії щодо внесення доповнень у постанову не передбачені вищевказаною Інструкцією. У своїй постанові поліцейський вказав, що до постанови додаються відеозаписи з бодікамери №475667 та реєстратора марки «ХІОМІ 70 mаі». Відеозапис з реєстратора марки «ХІОМІ 70 mаі» не може бути належним та допустимим доказом, оскільки згідно з Розділами 2, 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеонагляду, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 18.12.2018 року №1026, зазначеному реєстратору не присвоєно інвентарний номер, він є не службовим, і цей технічний прилад та відеозапис з нього не зберігається у відповідальної особи визначеної наказом керівника органу, підрозділу поліції, на яку покладено обов'язок за: зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів; зберігання, видачу та приймання карт пам'яті; зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах; облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів; належне ведення відповідної документації. Перелік дозволених для застосування технічних пристроїв, а також вимоги щодо їх використання прописані в Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 №1026. Ця Інструкція містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких працівникам поліції надано право проводити відеофіксацію. Також розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови проводилось за відсутності та без повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, що є порушенням ст. 279 КпАП України та розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015. Таким чином, позивач був позбавлений можливості знайомитись з доказами, заявляти клопотання та скористатись правничою допомогою.
Ухвалою судді від 30 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року у справі замінено співвідповідача Головне управління Національної поліції у Волинській області на співвідповідача Департамент патрульної поліції.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 просить у задоволені позову відмовити та в обґрунтування заперечення зазначає, що 11.04.2024 поліцейським роти з обслуговування міста Ковель УПП у Волинській області ДПП Сергієнком Д.В. при здійснені патрулювання території міста Ковель о 13 год. 08 хв. було виявлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: водій транспортного засобу марки «MERCEDES BENZ», н.з. НОМЕР_1 , як було встановлено пізніше, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, здійснюючи поворот праворуч, не ввімкнув відповідний світловий покажчик повороту праворуч, чим порушив п.п. 2.9 «б» та п.1.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КпАП України, та не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 «в» ПДР України, що є порушенням ч. 5 ст. 121 КпАП України. Поліцейський дійшов до правильного висновку про порушення ОСОБА_1 ПДР України, оскільки п. 9.2. «б» зобов'язує водіїв подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Цей обов'язок не ставиться в залежність від наявності чи відсутності будь-яких дорожніх знаків перед поворотом, а також від того, по який дорозі рухається транспортний засіб (по головній чи по другорядній). Під будь-якою зміною напрямку руху належить розуміти маневр, пов'язаний хоча б з незначною зміною напрямку руху по відношенню до повздовжньої осі проїзної частини дороги. Таким чином, оскільки було виявлено правопорушення, що вчинене ОСОБА_1 , тому було застосовано превентивні заходи, передбачені ст.ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», такі як зупинення транспортного засобу та перевірка документів водія згідно з п. 2.4 ПДР, з чітким поінформуванням водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу (порушення п. 9.2 «б» та 2.3 «в» ПДР). Встановивши особу порушника, було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, заслухано усні пояснення по факту вчиненого ним правопорушення. Вчинення правопорушення ОСОБА_1 (передбаченого п. 9.2 «б» та 2.3 «в» ПДР України за ч. 2 ст. 122 КпАП України та ч. 5 ст. 121 КпАП України підтверджено відеозаписом з місця вчинення адміністративного правопорушення. Доводи представника позивача про те, що зібрані поліцейським на доведення факту вчинення позивачем правопорушення доказами є неналежними та не допустимими, є безпідставні. Не зрозуміло на підставі чого представником позивача зроблений висновок про заборону використання поліцейськими інших засобів, що обладнані функцією фото-відео запису, адже вказана інструкція як не містить вичерпного переліку таких приладів, так і не містить заборони на використання інших приладів, а лише роз'яснює терміни щодо спеціалізованих приладів та встановлює порядок їх використання, що обумовлено їх специфікою. Представником позивача на власний розсуд трактується значення та мета Інструкції №1026. Відомості про те, що Інструкція № 1026 не надає поліцейським право здійснювати відеофіксацію будь-якими іншими приладами фото-відеозапису не відповідає дійсності, є логічно не правльним, оскільки ця інструкція взагалі не надає ніякого права, а регламентує порядок використання окремих видів приладів із функцією фото-відео запису відповідно до їх специфіки. Відеозапис, що здійснений на автомобільний відеореєстратор та пред'явлений поліцейським позивачу під час розгляду справи, містить фіксацію вчинення позивачем порушення п. 9.2 «б» та 2.3 «в» ПДР України, а відтак напряму стосується предмету доказування. Отже, твердження представника позивача про неналежність такого доказу є абсурдними. Таким чином, поліцейський під час притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови ЕНА №1884829 від 11.04.2024 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, жодним чином не порушив права позивача, а оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, є обґрунтованою та законною.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Мазурик П.А. подав до суду заяву, з якої вбачається, що він позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить справу розглянути у його та позивача відсутності.
Поліцейський 1 взводу 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився; відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності з п. 1 ч. 3 ст. 124 КАС України шляхом надіслання повістки про виклик на офіційну електронну адресу, зазначеному на його офіційному сайті.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 11 квітня 2024 року поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сергієнком Д.В. було винесено постанову серії ЕНА № 1884829 про притягнення позивача ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КпАП України у виді штрафу у розмірі 510 грн.
У вказаній постанові зазначається, що ОСОБА_1 о 17 год 13 хв 11 квітня 2024 на перехресті вул. Володимира Кияна та вул. Драй-Хмари керував транспортним засобом марки «MERCEDES BENZ», номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобом пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, а також не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідно до напрямку руху при попороті праворуч, чим порушив п. 2.3«в», п. 9.2 «б» ПДР України, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 5 ст. 121 КпАП України.
Частиною 2 ст. 122 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Частиною 5 ст. 121 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини 2, 3 ст. 90 КАС України).
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З досліджених судом відеозаписів, які були надані представником відповідача, вбачається, що 11 квітня 2024 року водій ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, і останні повідомили водію, що підставою для зупинки транспортного засобу стало те, що він не увімкнув світловий покажчик повороту при повороті праворуч, на що ОСОБА_1 заперечив та пояснив, що у даному випадку у нього не було обов'язку цього робити, оскільки перед цим поворотом є знак, який передбачає лише єдиний напрямок руху, а подальшому поліцейський повідомив водію і те, що той керував автомобілем, будучи не пристебнутим ременем безпеки, і ці обставини ОСОБА_1 також категорично заперечив.
Із зазначених відеозаписів також вбачається, що ОСОБА_1 здійснював рух автомобілем будучи пристебнутим ременем безпеки. Такі обставини можна побачити, зокрема і шляхом зупинки відеозапису у відповідних положеннях під час руху автомобіля, що й було зроблено судом в ході дослідження цього доказу (перегляду відеозапису).
Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняв правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КпАП України, оскільки, як свідчить відеозапис, останній дотримався вимог п. 2.3. «б» ПДР, рухаючись автомобілем, був пристебнутий ременем безпеки.
Згідно з п. 9.2. «б» ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п. 10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Згідно з вищезазначеним відеозаписом, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, рухаючись по вул. Володимира Кияна на вул. Михайла Драй-Хмари і виконуючи вимоги дорожньої розмітки, зокрема, суцільної лінії розмітки, фактично не виконував поворот праворуч, а рухався по єдино можливому напрямку руху на вказаній ділянці дороги, у цьому конкретному випадку рух був можливий лише в одному напрямку, чітко визначеному дорожньою розміткою, а тому він не повинен був подавати сигнал світловими покажчиками повороту, так як не здійснював перестроювання, поворот або розворот.
Таким чином, відповідачем не надано суду беззаперечних доказів про порушення ОСОБА_1 п. 9.2. «б» ПДР та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Відповідно до п. 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
За змістом зазначеного положення законодавства, постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, можуть складатися або у письмовій формі, або в електронній формі у вигляді стрічки.
За таких обставин, обґрунтованими є доводи позивача про порушення поліцейським вимог зазначеної Інструкції, з огляду на те, що оскаржувана постанова, яка складена в електронній формі у вигляді стрічки містить дописки, наявність яких істотно змінює обсяг звинувачення. Фактично у цій складеній в електронній формі постанові письмово дописано звинувачення позивача у вчиненні ще одного правопорушення, а саме передбаченого ч. 5 ст. 121 КпАП України
Такі обставини, серед іншого, можуть свідчити і про порушення права особи, щодо якої складено таку постанову, на захист.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн закрити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 взводу 1 роти 2 батальйону відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області Сергієнка Дмитра Володимировича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Постанову серії ЕНА № 1884829 від 11 квітня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 510 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) 605 (шістсот п'ять гривень) гривень 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення повного тексту рішення - 23 серпня 2024 року.
Головуючий:О.В. Антонюк