Справа № 953/6733/24
Провадження № 1-кп/953/970/24
22 серпня 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130000772 від 09.05.2024 року, щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 15.09.2020 Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до
1 року обмеження волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у частині обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією діяння, яке кваліфіковано за цією нормою кримінального закону,
У провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130000772 від 09.05.2024 року, щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у тому, що він, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість за ст. 185 КК України, в умовах воєнного стану, введеного на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами), повторно вчинив крадіжку за таких обставин.
27.04.2024 року приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу пройшов до спальної кімнати, де на ліжку спав потерпілий ОСОБА_6 , і умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вважаючи, що його дії є непомітними для оточуючих, узяв мобільний телефон ОСОБА_6 ТМ Samsung Galaxy, модель SM - A045FZKGSEK 64 GB, який лежав на тумбочці, вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/13690-ТВ від 21.05.2024 року 2951,33 грн. Повторно таємно викравши чуже майно у такий спосіб, ОСОБА_5 залишив місце злочину, а викраденим розпорядився на свій розсуд - продав на ринку біля станції метро Героїв Праці у м. Харкові. Зазначеними протиправними діями ОСОБА_5 завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 2 951,33 грн.
Зазначені дії обвинуваченого отримали кримінально-правову кваліфікацію за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття провадження у справі за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з декриміналізацією діяння, поставленого ОСОБА_5 за провину. В обґрунтування клопотання державний обвинувач послався на те, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ХІ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим нормативно-правовим актом внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), згідно з якими крадіжка на суму до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тягне адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Обвинувачений та захисник у судовому засіданні не заперечували проти закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність відповідного діяння.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положення статей 4, 5 КК України наповнюють зазначену конституційно-правову норму конкретним змістом щодо прямої (перспективної) та ретроспективної дії закону про кримінальну відповідальність.
Зокрема, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ХІ від 18.07.2024 року (далі - Закон № № 3886-ХІ), який набрав чинності 09.08.2024 року, внесено зміни до КУпАП: ст. 51 цього Кодексу викладено у редакції, яка визначає, що дрібною крадіжкою є викрадення майна вартістю від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян.
Отже, новим законом збільшено вартість майна, за якою розмежовується адміністративна та кримінальна відповідальність за його таємне викрадення, з 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що визначалися ст. 51 у редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 року, до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян. Таким чином, після набрання чинності цим законом кримінально караною є крадіжка на суму, що перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то з метою їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Податкова соціальна пільга, передбачена п. п. 169.1.1. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» становить 3 028 грн.
З огляду на зазначене для цілей кримінально-правової кваліфікації розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у 2024 році становить 1 514 грн.
Виходячи з наведеного згідно з Законом № 3886-ХІ у 2024 році кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 3 028 грні.
Зазначені зміни до КУпАП скасовують кримінальну відповідальність за крадіжки на суми від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому згідно з ч. 1 ст. 5 КК мають зворотну дію у часі.
Відповідно до висунутого звинувачення вартість таємно викраденого ОСОБА_5 майна становила 2 951,33 грн, тобто не досягла порогової суми, необхідної для кваліфікації діяння за ст. 185 КК з огляду на положення ст. 51 КУпАП у редакції Закону № 3886-ХІ. За крадіжку у такому розмірі особа підлягає адміністративній відповідальності.
Закон, який встановлював кримінальну протиправність зазначених вище дій, поставлених обвинуваченому за провину, втратив чинність під час розгляду справи судом.
Згідно із п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, є підставою для закриття кримінального провадження. Ухвала про закриття кримінального провадження з цієї підстави, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу, тобто лише за згодою обвинуваченого.
Виходячи з викладеного, у зв'язку із втратою чинності законом, який встановлював кримінальну протиправність інкримінованого ОСОБА_5 діяння, кваліфікованого за ч. 4 ст. 185 КК, і з огляду на процесуальну позицію обвинуваченого у судовому засіданні суд вважає за необхідне закрити кримінальне провадження у відповідній частині обвинувачення на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 284, 314 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221130000772 від 09.05.2024 року, щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після спливу строку на її апеляційне оскарження, якщо ухвалу не було оскаржено, а у разі оскарження ухвали в апеляційному порядку - з дня прийняття рішення апеляційного суду, якщо ухвалу не було скасовано.
Суддя ОСОБА_1