Справа № 212/6282/24
2-о/212/205/24
22 серпня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ваврушак Н.М., присяжних - Степашко Л.В., Таран К.А., секретаря судового засідання - Дущак К.О., за участю заявника - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення фізичної особи померлою,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною заявою, у якій просить оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого брата, померлим з тих підстав, що він виїхав з України 20 років тому назад та не давав про себе будь - яких відомостей, за судовим рішенням від 05 грудня 2012 року визнаний безвісно відсутнім.
Оскільки місце перебування брата невідоме, його розшук позитивного результату не приніс, а у заявника існують перешкоди у вільному розпорядженні своєю власністю, тому звертається із даною заявою до суду.
Ухвалою суду від 26 червня 2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, призначено судове засідання.
У судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, вказала, що вона не має ніяких доказів чи обґрунтувань на підтвердження поданої заяви.
Представник заінтересованої особи - Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, письмово просив розглядати справу без його участі.
Суд, вислухавши пояснення заявника, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Казахстану - с. Рузаівка Кокчетайської області. Вони були зареєстровані та проживали за адресою : АДРЕСА_1 .
Дані обставини підтверджуються рішенням Виконавчого комітету № 223 від 15 червня 1979 року «Про призначення опікуна над неповнолітніми ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ».
Вказує заявниця, що восени 2004 року її брат поїхав працювати до Москви, перші півроку по телефону вони підтримували зв'язок, а згодом зв'язок перервався, більше брат не телефонував та іншими шляхами на зв'язок не виходив, додому не повернувся. Вона вжила заходів щодо його пошуку, але вони результатів не дали. В лютому 2012 року звернулася до Жовтневого РВ КМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області з заявою про оголошення в розшук ОСОБА_2 21.09.2012 року отримала довідку, в якій йшла мова про те, що місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено.
Оскільки брат ОСОБА_2 був відсутній 8 років, вона звернулася до суду із заявою про визнання його безвісті відсутнім.
05 грудня 2012 року Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області прийняв рішення у справі № 0413/11429/12, провадження 2-о/0413/231/12, яким визнав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , безвісно відсутнім.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Указана норма містить декілька окремих випадків, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Як зазначила заявник оголошення ОСОБА_2 померлою особою необхідно їй для реалізації права на спадкування його частки квартири АДРЕСА_2 , що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, що склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи у місці її проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
При цьому на наявність права, а не обов'язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18).
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 констатує факт відсутності будь - якого зв'язку з ОСОБА_2 та відомостей про місце його знаходження як одну з передумов для звернення до суду з відповідною заявою.
Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів відсутності ОСОБА_2 за місцем його проживання чи реєстрації.
Належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення .
Суд, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, щоб давали достатні підстави для задоволення вимог про оголошення ОСОБА_2 померлим, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 46-47 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 263-266, 293-294, 305-309, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 27 серпня 2024 року.
Суддя: Н. М. Ваврушак
Присяжні: Л. В. Степашко
К. А. Таран