16 серпня 2024 рокуСправа №160/12068/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка виразилася у не проведенні з 01.12.2019 перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з основним розміром 73 % від грошового забезпечення в сумі 16410,61 грн. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №33/24/С-6610 від 28.02.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» станом на листопад 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з основним розміром 73 % від грошового забезпечення в сумі 16410,61 грн., на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №33/24/С-6610 від 28.02.2022, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» станом на листопад 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а також здійснити виплату різниці сум між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.12.2019 по день проведення перерахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Позивачу призначена пенсія за вислугу років в розмірі 73% сум грошового забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262), яка в подальшому перерахована відповідачем та змінено розмір пенсії з 73% до 70% сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.5.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від ГУ ПФУ у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку редакцією статті 13 Закону №2262, згідно з якою максимальний розмір пенсії за вислугу років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована доводами, аналогічні тим, які викладено у позові.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ у Дніпропетровській області та йому призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №2262 в розмірі 73% від суми грошового забезпечення.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №160/5593/22 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 70% від грошового забезпечення 16410,61 грн., яке визначено у довідці від 28.02.2022 №33/24С-6610, виданій державною установо. «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі даної з розрахунку 73% сум грошового забезпечення.
Відповідач листом від 24.04.2024 №25100-15527/О-01/8-0400/23 повідомив позивача рішенням суду у справі №160/5593/22 не зобовязано органи ПФУ перерахувати пенсію виходячи з розміру 73% відповідних сум грошового забезпечення, а тому позивачу проведено перерахунок пенсії за умовами ст.13 Закону №2262, яким максимальний розмір пенсії обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон №2262 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
У преамбулі Закону №2262 зазначено, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно ч.1 ст.63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Відповідно до ч.4 ст.63 цього ж Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262 (в редакції чинній на момент призначення пенсії) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України від 27.03.2014 №1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесенні зміни до ч. 2 ст.13 Закону №2262, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100%, до категорії 2, - 95%.
Відтак, при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача 70% грошового забезпечення, з посиланням на ст.13 Закону №2262, оскільки дане обмеження, не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії призначених на час дії цієї ж норми (в редакції на момент спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права позивача, що виникло за фактом набуття права на пенсію за вислугу років виходячи з 90% розміру грошового забезпечення, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення такого права.
Згідно вказаного правила «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивач зберігає право на обчислення пенсії за вислугу років із розміру 73% сум грошового забезпечення. Права позивача, що виникли з моменту призначення пенсії у розмірі 73% мають ним реалізовуватись та не можуть бути обмежені або виключені.
Верховний Суд України в постановах від 28.10.2014 та 31.03.2015 наголошував, що нові правові норми можуть поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання відповідними актами чинності.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 73% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ст.13 Закону №2262 після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.
Тому, зменшення відповідачем пенсії за вислугу років до 70% грошового забезпечення, на думку суду, є протиправним та таким, що в порушення ст.ст.22, 58 Конституції України, звужує право позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеного чинним на момент її призначення законодавством.
Отже, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 73% на 70% вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 15.02.2018 у справі №820/6514/17.
За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо вимоги позивача про здійснення виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є протиправність дій органу пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії в розмірі 73% на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 28.02.2022 №33/24/С-6610 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Відтак, спору щодо максимального нарахування на час звернення позивача у даній справі до суду не існувало.
Також, суд зауважує, що відповідач ще не здійснював перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання даного рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в даній частині необхідно відмовити, як передчасних.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 73% до 70% під час перерахунку на підставі відповідної довідки.
Враховуючи положення статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення з 01.12.2019 перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із розрахунку 73 % сум грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 28.02.2022 №33/24/С-6610 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із розрахунку 73 % сум грошового забезпечення на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 28.02.2022 №33/24/С-6610 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська