05 липня 2024 року Справа № 160/12845/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024р. № 046350015376 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи в Малому приватному підприємстві «ЮТК» на посаді водія з 26.08.1992 по 22.11.1999р., відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1985 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою про призначення пенсії від 19.02.2024 року, з дня що слідує за днем досягнення пенсійного.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за розрахунком відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області мій страховий стаж роботи становить 25 років 14 днів. До мого страхового стажу роботи не зараховано період роботи, що в загальному підрахунку становить 07 років 02 місяці 27 днів: - з 26.08.1992-22.11.1999 - оскільки дата наказу на прийняття містить виправлення. Так, загальний страховий стаж, відповідно до записів трудової книжки, з урахуванням зарахованого стажу 25 років 14 днів та спірного періоду 07 років 02 місяці 27 днів, складає 32 роки 03 місяці 10 днів, що достатньо для визначення права на призначення пенсії у віці 60 років відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Запис в трудову книжку занесена своєчасно, має назву та посилання на наказ, завірена печаткою та має підпис уповноваженої особи. Отримати довідку, що підтверджує роботу в МПП «ЮТК» позивач не має змоги, з причини відсутності документів в державному архіві. Інформація про місце знаходження підприємства та дані, щодо ліквідації - відсутні. Довідка з архівного відділу № П-157 від 19.03.2024р. надається. Таким чином, позивач вважає, що відповідач неправомірно не зарахував періоди його роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки трудова книжка містить усі записи про прийняття, переведення, звільнення з роботи та посилання на накази як на підставу внесення записів до трудової книжки, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 05.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано у відповідачів додаткові докази та встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 05.06.2024 надіслано одержувачам - ОСОБА_1 , Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети, а копію адміністративного позову відповідачам - 20.05.2024, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву до 20.06.2024.
19.06.2024 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області засобами телекомунікаційного зв'язку надійшов відзив на позов, у якому відповідач 2 позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 19.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058. На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області від 26.02.2024 № 046350015376 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. 03.04.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058. За принципом екстериторіальності, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024 № 046350015376 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії. Необхідний страховий стаж згідно з ст. 26 Закону №1058 становить 31 рік. Страховий стаж позивача становить 25 років 14 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період з 26.08.1992 по 22.11.1999 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.08.1985, оскільки виправлення дати наказу про прийняття на роботу не завірено належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. Отже, підстав для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону № 1058 за заявою про призначення пенсії від 19.02.2024, з дня що слідує за днем досягнення пенсійного віку немає.
До відзиву документів на виконання ухвали суду відповідачем 2 до суду не надано.
Водночас, суд зазначає, що ані у встановлений судом строк, ані станом на 05.07.2024 від відповідача 1 відзиву на позов та витребуваних документів не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Проте, суд звертає увагу, що від відповідачів станом на 05.07.2024 жодних повідомлень про неможливість подання відзиву та витребуваних ухвалою від 05.06.2024 доказів до суду надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідачів також не надходило, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачам процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 19.10.1998 Павлоградський МВ УМВС України в Дніпропетровській області.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 19.02.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV, яку за принципом екстериторіальності означена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області. Рішенням від 26.02.2024 № 046350015376 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Означене рішення не є предметом заявленого до розгляду спору.
03.04.2024 ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV (копія міститься у матеріалах справи).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024 № 046350015376 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років 01 місяць 14 днів. Необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 25 років 14 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: - за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період з 26.08.1992 по 22.11.1999 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.08.1985, оскільки виправлення дати наказу про прийняття на роботу не завірено належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначенця пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2027 року по грудень 2027 року включно від 24 до 34 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів 20.02.2027.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком та вважаючи, що періоди роботи з 26.08.1992 по 22.11.1999 підлягають зарахуванню до страхового стажу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Із записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що позивач, зокрема, працював:
- Мале приватне підприємство «ЮТК»:
- 26.08.1992 - прийнятий водієм бензовоза (наказ № 3к від 26.08.1992);
- 22.11.1999 - звільнений у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності ІІ групи (ст.40 п.2 КЗпП України) (наказ № 82 к від 22.11.1999).
Згідно з розрахунком стажу Форми РС-право за пенсійною справою 046350015376, копія якого надана до матеріалів справи, спірний період роботи позивача з 26.08.1992 по 22.11.1999 не зараховано до страхового стажу роботи позивача.
Водночас, з оспорюваного рішення вбачається, що пенсійним органом до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 26.08.1992 по 22.11.1999 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 05.08.1985, оскільки виправлення дати наказу про прийняття на роботу не завірено належним чином.
Суд наголошує, що неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таким чином, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 05.08.1985, засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відповідні печатки, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працював у вказані періоди. При цьому, неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таким чином, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).
Вказана позиція також кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Наявність у трудовій книжці виправлення дати наказу про прийняття на роботу без належного завірення не може бути самостійною підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В даному випадку, суд звертає увагу, що записи №4-5 про період роботи позивача з 26.08.1992 по 22.11.1999 у Малому ПП «ЮТК» в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 05.08.1985 зроблено чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв'язку з чим відсутність у трудовій книжці номеру наказу про прийняття на роботу не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 05.08.1985, засвідчені підписами уповноваженої особи та містять відтиски печаток, відтак відомості, які зазначені в трудовій книжці свідчать про те, що позивач працювала у вказані періоди. При цьому, неналежний порядок заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Головним управління Пенсійного фонду Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно незараховано до загального (страхового) стажу означений період роботи позивача, що в свою чергу призвело до невірного розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 в рішенні від 10.04.2024 №046350015376 про відмову у призначенні йому пенсії за віком.
Оскільки відповідачами під час судового розгляду справи не доведено зарахування до страхового стажу роботи позивача вищевказаних періодів, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.
При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
При цьому, суд враховує, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Разом із цим, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги, скоригувавши їх відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, а саме:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024 № 046350015376 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 26.08.1992 по 22.11.1999;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 про призначення пенсії за віком та провести розрахунок загального страхового стажу з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Стосовно ж позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою про призначення пенсії від 19.02.2024 року, з дня що слідує за днем досягнення пенсійного, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн., який сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції 02.05.2024№2008-4432-2248-6577, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 726,72 грн. (по 363,36 грн з кожного з відповідачів).
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, Львівська область, 79000; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.04.2024 № 046350015376 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 26.08.1992 по 22.11.1999.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.04.2024 про призначення пенсії за віком та провести розрахунок загального страхового стажу з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 363,36 грн (триста шістдесят три гривні 36 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 363,36 грн (триста шістдесят три гривні 36 копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Юхно