Житомирський апеляційний суд
Справа №278/4481/23 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.
19 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №278/4481/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 20 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Татуйко Є.О.
встановив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
- визнати об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею: 140 кв.м., готовність об'єкту: 90 відсотків, прибудову - гараж (20 кв.м.), надвірні споруди - погріб (12 кв.м), баню (360 кв.м.) та земельну ділянку площею 0,14 ra., кадастровий номер: 1822082000:02:001:0162, за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- в порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині об'єкту незавершеного будівництва - двох поверхового будинку площею: 140 кв.м., готовність об?єкту: 90 відсотків, надвірних споруд - бані загальною площею - 360 кв.м., погреба - 12 кв.м., прибудови - гараж для автомобілів - 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,14 га., кадастровий номер: 1822082000:02:001:0162, за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову вказував, що із 02.07.1998 року по 20.11.2018 року він із відповідачкою проживали у зареєстрованому шлюбі.За роки шлюбу ними спільно було придбано майно, а саме: - об?єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею: 140,5 кв.м., готовність об?єкту: 90 відсотків.; з прибудовою - гараж (20 км)., побудовані надвірні споруди - погріб (12 кв.м.), баня - площею 360 кв.м.; земельну ділянку площею 0,14 га., кадастровий номер: 1822082000:02:001:0162, за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний вище будинок та зведені ними спільно прибудови до нього.
Зазначене нерухоме майно ними було придбане за спільні кошти, у тому числі й шляхом отримання кредиту. Зокрема, 09.08.2008 між ВА «Райффайзен банк Аваль» (правонаступником якого за кредитним та забезпечувальним договором є ТОВ «ФК «Форінт») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/5550/85/134720, за умовами якого банк зобов'язався відповідно до умов кредитного договору надати позичальнику кредит в розмірі 157 000 доларів, а позичальник зобов'язався отримати кредит, повернути кредитору суму кредиту. Згодом за отримані нами кредитні кошти ОСОБА_2 , перебуваючи у шлюбі, придбала відповідно до договору купівлі-продажу №4083 від 09.06.2008 року об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку зазначену вище.
Протягом спільних років проживання та ведення спільного господарства, вони добудували вказаний двоповерховий будинок за спільні кошти, облаштували новими сучасними меблями, побутовою технікою тощо. Окрім цього, вони прибудували гараж площею 20 кв.м. для автомобілів, побудували надвірні споруди: погріб площею 12 кв.м. та баню з площею 360 кв.м. Проте відповідачка ухиляється реєстрації в належний спосіб добудов, а позивач позбавлений такої можливості, оскільки не має прав забудовника.
У побудованому двоповерховому будинку, після їхнього розлучення залишились проживати їхня повнолітня донька - ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 (відповідачка).
Вказує, що відповідачка не визнає вказаний об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок та земельну ділянку об'єктами їх спільної сумісної власності та права позивача на частику у майні.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
28 листопада 2023 року ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просила прийняти її позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на (50 відсотків) будівельних матеріалів та обладнання, використаного в будівництві житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до провадження в межах справи №278/4481/23 як позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучити її, ОСОБА_3 , до справи №278/4481/23 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
На обґрунтування свого позову вказувала, що між нею та ОСОБА_2 05 червня 2008 року було укладено договір №1 про спільну участь в інвестуванні та про будівництво об'єкту нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач - ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання придбати об?єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснити будівництво на його основі житлового будинку із загальною площею не меншою ніж 170 кв.м., а вона, ОСОБА_3 , відповідно до п. 7.1 зазначеного вище договору прийняла на себе зобов'язання вкласти кошти у будівництво об'єкту нерухомого майна, шляхом надання коштів для придбання будівельних матеріалів та робіт у сумі, не меншій ніж 800 000,00 грн.
Як передбачено п. 6.1 договору №1 про спільну участь в інвестуванні та про будівництво об'єкту нерухомого майна від 05.06.2008 року, за виконання обов'язків, визначених даним договором та після завершення будівництва об?єкту інвестування, ОСОБА_3 отримує у власність 50% ( ідеальну долю) об'єкта нерухомого майна, інших 50% ( ідеальну долю) об'єкта нерухомого майна залишається у власності ОСОБА_2 . Відповідно до п. 6.2 вказаного вище договору передання ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 50% ( ідеальної долі) об'єкта нерухомого майна, що передбачено п. 6.1. даного договору, здійснюється на протязі одного місяця з дня підписання акту виконаних зобов'язань за цим договором.
Зазначала, що 15.01.2018 року між нею та ОСОБА_2 було підписано акт про виконання зобов'язань за договором №1 про спільну участь в інвестуванні та про будівництво об?єкту нерухомого майна від 05.06.2008 року.
Однак, з часу укладання зазначених вище договору та акту про виконання зобов'язань за договором вона не має можливості зареєструвати за собою право власності на належних їй 50% ( ідеальної долі) житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з тієї обставини, що ОСОБА_2 не здійснила реєстрацію права власності на вказаний вище будинок як на об'єкт закінчений будівництвом.
Прокольною ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 20 березня 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на матеріали та обладнання, використані в процесі будівництва.
Не погоджуючись із протокольною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а матеріали її позову про визнання права власності на обладнання і матеріали, які використані в процесі будівництва, повернути до суду першої інстанції в провадження цивільної справи №278/4481/23 для розгляду по суті.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позовні вимоги, заявлені нею у позові, стосуються того ж самого предмету, що і позов, пред'явлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, однак вона - ОСОБА_3 має самостійний інтерес в спірному у справі майні, який полягає у визнанні за нею права власності на 50% обладнання та матеріалів, використаних в процесі будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Задоволення її позову може мати вплив на права та обов'язки сторін у справі, оскільки позовні вимоги позивача у цій справі спрямовані на визнання речового права відносно одного і того ж самого майна, що і її позов як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.
Окрім того, звертає увагу суду, що її позовна заява безпідставно листом судді першої інстанції була передана на розгляд іншого суду.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.
Відмовляючи протокольною ухвалою у прийнятті до розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на матеріали та обладнання, використані в процесі будівництва, суд першої інстанції виходив із того, що доцільним буде розгляд цих позовів у різних цивільних справах, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки ОСОБА_3 (відповідно до технічного запису судового засідання від 20.03.2024 року).
Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду з огляду на наступне.
Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу врегульованого нормами статті 52 ЦПК України.
Відповідно до статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.
Необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
Дотримання цих критеріїв необхідно оцінювати та з'ясовувати під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.
За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України, тобто як до вимог щодо подачі зустрічного позову.
Відповідно до частини другої статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Таким чином, у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, щодо якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
У свою чергу, самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.
Таким чином, позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 52 ЦПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 916/3245/17, від 12 червня 2019 року в справі №916/542/18 та Верховного Суду від 09 вересня 2019 року в справі № 910/12463/18.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також приписи частини першої статті 52 ЦПК України колегія суддів висновує, що позовна заява третьої особи має містити саме самостійні вимоги заявника щодо предмета спору у справі.
Зі змісту пред'явлених ОСОБА_3 вимог убачається, що предметом спору є право власності на (50 відсотків) будівельних матеріалів та обладнання, використаного в процесі будівництва житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 також заявив вимогу про визнання за ним в порядку поділу майна подружжя права власності по частину об'єкту будівництва - двох поверхового будинку площею: 140 кв.м., готовність об?єкту: 90 відсотків, надвірних споруд - бані загальною площею - 360 кв.м., погреба - 12 кв.м., прибудови - гараж для автомобілів - 20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,14 га., кадастровий номер: 1822082000:02:001:0162, за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, можна встановити, що у позові заявленому ОСОБА_3 предметом спору є тей самий матеріально-правовий об'єкт, щодо якого виник правовий конфлікт між позивачем - ОСОБА_1 і відповідачем - ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не взаємопов'язаність позовів та доцільність їх розгляду у різних провадженнях.
Відповідно до пункту 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 20 березня 2024 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2024 року.
Головуючий Судді