Житомирський апеляційний суд
Справа №283/2106/22 Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.
Категорія 72 Доповідач Коломієць О. С.
19 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Антоневської В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №283/2106/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способів участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Івашкевич Оксана Георгіївна
на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Тимошенко А.О.
встановив:
У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахування уточненої позовної заяви, просив визначити наступні способи його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- побачення із сином раз на два тижні у вихідні дні з 17.30 п'ятниці до 21 години неділі на території місця проживання батька по АДРЕСА_1 без присутності матері;
- побачення із сином щорічно у день народження батька (16 квітня) з 16 до 20 години без присутності матері;
- спільний відпочинок цілодобово батька з сином з 01 по 07 січня без присутності матері;
- спільний відпочинок цілодобово батька з сином 01 по 20 липня без присутності матері.
На обґрунтування позову зазначав, що він із відповідачкою є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у зареєстрованому шлюбі не перебували. До 2022 року вони всі разом проживали однією сім'єю в м. Києві. Навесні 2022 року відповідачка таємно виїхала із квартири, в якій вони проживали, а згодом вже у літку 2022 року перевезла їхнього сина до своїх батьків у м. Малин. Відповідачка забороняє йому бачитися із сином, а він бажає постійно брати участь у його вихованні, опікуватися ним, відпочивати разом, допомагати йому. Між ним та відповідачкою склалися неприязні стосунки і існує спір щодо участі батька у вихованні дитини, у добровільному порядку вони спір врегулювати не мають можливості.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 20 березня 2024 року позов задоволено частково. Визначено способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності матері ОСОБА_2 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 17 години 30 хвилин кожної першої та третьої п'ятниці поточного місяця до 18 години кожної першої та третьої неділі поточного місяця;
- надано ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в день народження ОСОБА_1 (16 квітня) з 16 до 20 години без присутності матері ОСОБА_2 ;
- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно та цілодобово з 01 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_2 ;
- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 щорічно та цілодобово з 01 по 20 липня без присутності матері ОСОБА_2 .
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, визначивши способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- перебування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері ОСОБА_2 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, з 15 години 00 хвилин до 18 години кожної першої та третьої п'ятниці, суботи, неділі;
- ??надати ОСОБА_1 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в день народження ОСОБА_1 (16 квітня) з 16 до 20 години у присутності матері ОСОБА_2 ;
- ??спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щорічно у новорічні свята 2 та 3 січня з 12 до 18 годин у присутності матері ОСОБА_2 ;
- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щорічно у період з 01 по 20 липня з 15 до 20 години у присутності матері ОСОБА_2 .
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо спілкування дитини з батьком без присутності матері з тих підстав, що між сторонами виникли особисті конфліктні стосунки, тому побачення батька з дитиною у присутності матері не буде відповідати інтересам дитини, її психоемоційному стану, а лише буде провокувати підвищену напругу, тривожність у їх спілкуванні під час таких побачень. На обґрунтування таких висновків суд у рішенні посилається на переписку між сторонами за допомогою мобільного телефону та характеристикою ОСОБА_3 , в якій вказано, що приводить і забирає дитину тільки мама. З огляду на недотримання порядку засвідчення документів, а саме відсутність підпису ОСОБА_1 на паперових копіях поданих документів, а також відсутності інформації щодо абонентів, між якими ведеться переписка, зокрема, номерів мобільних телефонів, за якими можливо ідентифікувати осіб за цією перепискою, такі докази не можна віднести до належних та допустимих доказів.
Окрім того, надана позивачем роздруківка з « ОСОБА_4 » не підтверджує обставин перешкоджання матері у побаченні батька з сином, а навпаки свідчить про намагання відповідачки налагодити відносини дитини з батьком, які з урахуванням віку та психологічного стану дитини, мають відбуватися у присутності матері.
Твердження позивача про те, що він не знав місце проживання дитини, у зв'язку з тим, що відповідачкою були створені перешкоди для спілкування з дитиною, спростовується наданою ним роздруківкою з переписки «Вайбер» за 17.09.2022 року о 20.38 год.
ОСОБА_2 не заперечує права ОСОБА_1 на побачення із сином та його участі у вихованні дитини, однак наполягає, що побачення з дитиною без участі матері є небезпечним для дитини та не відповідає його інтересам через агресивну поведінку позивача, зловживання алкогольними напоями, встановленими фактами домашнього насильства, про що свідчить також постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Звертає увагу суду, що запропонований позивачем графік побачень з дитиною є непропорційним для спілкування матері з дитиною у вихідні та святкові дні, окрім того порушує режим відпочинку дитини, оскільки потрібен додатковий час для повернення додому до його місця проживання, а також обмежує право дитини на спілкування з матір'ю у вільний від занять у школі час та спілкування дитини з друзями. Крім того, установлення графіку побачення дитини з батьком щорічно з 01 січня по 07 січня цілодобово повністю порушує право матері на спілкування з дитиною у новорічні свята, що є явно непропорційним та несправедливим.
Також вважає, що з огляду на обставини попереднього спілкування позивача з дитиною, тривалої перерви, а також віку дитини, з метою поступового зближення дитини з батьком на початковому етапі доцільно встановити способи участі у спілкуванні та вихованні з дитиною у присутності матері та без цілодобового залишення його за місцем проживання позивача, що не перешкоджає позивачу через деякий час ініціювати питання щодо зміни графіків та порядку побачень з дитиною.
Окрім цього, судом недотримано вимог ч. 1, 2 ст. 134, ст. 137 та п. 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, тому вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів щодо зловживання позивачем алкогольними напоями. Він не перебуває на обліку у лікаря нарколога, не притягувався до відповідальності за розпиття алкогольних напоїв у громадських місцях тощо. Свідчення свідків з боку відповідачки (її батька та матері, знайомої) є суб'єктивними та не містять відповідної об'єктивної інформації.
Щодо посилань сторони відповідача на звернення її до поліції та постанову Шевченківського райсуду м. Києва від 31.01.2022 року по справі №761/164/22, то обставини даного провадження стосувалися сварки батьків, а не дитини. Окрім того, позивач лише отримав попередження про недопустимість протиправної поведінки і в подальшому нічого іншого не чинив.
Вважає, що суд першої інстанції правильно з додержанням вимог ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат позивача, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді судового збору та витрат за професійну правничу допомогу.
Відповідач та її представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали, просили задовольнити її вимог та змінити рішення суду.
У судовому засіданні позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник органу опіки та піклування Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.03.2015 року, виданого Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради міста Ірпеня Київської області (а.с.10).
Згідно довідки та службової характеристики позивач працює на посаді старшого водія автотранспортних засобів 54 державного пожежно-рятувального посту 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області (а.с.12, 13). За період роботи зарекомендував себе з позитивної сторони. Дисциплінований, ініціативний та працелюбний співробітник. До виконання службових обов'язків ставиться сумлінно та з відповідальністю і т.д.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.01.2022 року у справі №761/164/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП справу закрито, звільнено гр. ОСОБА_1 від адміністративної відповідності, обмежившись усним зауваженням (а.с.45).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради про визначення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним, який затверджений рішення виконавчого комітету Малинської міської ради №324 від 09.12.2022 року, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- раз на два тижні у вихідні дні з 14 години п'ятниці до 21 години неділі на території місця проживання батька без присутності матері;
- щорічно у день народження батька (16 квітня) з 16 години до 20 години без присутності матері;
- спільний відпочинок батька з сином з 01 січня по 07 січня без присутності матері;
- спільний відпочинок цілодобово батька з сином з 01 липня по 20 липня без присутності матері (а.с.51-52).
Згідно акту обстеження умов проживання від 15.11.2022 року, проведеного за адресою місця проживання позивача: АДРЕСА_1 , встановлено, що в квартирі створено належні умови для проживання/перебування дитини у батька під час встановленого графіку побачень. У разі потреби для дитини буде придбано все необхідне (а.с.53-54).
Визначаючи такі способи участі позивача у спілкуванні із сином, суд першої інстанції виходив із того, що позивач зможе забезпечити належні умови для проживання сина, а спілкування позивача та сина без присутності матері жодним чином не спричинить негативного впливу на дитину, матір'ю дитини не доведено належними та допустимими доказами протипоказань у спілкуванні сина з батьком у її відсутності. Суд не вважав такий графік побачень позивача з дитиною явно непропорційним, оскільки позивач має по відношенню до дитини такі ж права, як і відповідач, а відповідно він має право і на спільний відпочинок з дитиною.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, однак вважає, що рішення суду в частині в частині визначення способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який полягає у спільному відпочинку щорічно та цілодобово з 01 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_2 підлягає зміні з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Між сторонами у справі - батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні сина, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку.
Орган опіки та піклування, з урахуванням одержаних відомостей при обстеженні умов проживання дитини, її батьків та їх соціально-психологічних характеристик запропонував графік побачень позивача зі своїм сином.
Доказів на підтвердження того, що такий графік спілкування батька з дитиною буде суперечити інтересам дитини відповідачкою не надано. Таких обставин судом не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що встановлюючи порядок побачень батька з сином, врахувавши інтереси дитини, її вік, режим відпочинку, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, взявши до уваги бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку участі позивача у вихованні і спілкуванні з сином.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Однак, визначений судом графік спілкування позивача з дитиною, а саме: щорічно та цілодобово з 01 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_2 не забезпечуватиме принципу рівності участі у вихованні дитини обох батьків.
Враховуючи також і право відповідача на спілкування з дитиною у святкові дні: новорічні свята та різдвяні свята апеляційний суд вважає за доцільне встановити порядок участі батька у спілкуванні з дитиною щорічно та цілодобово з 04 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції встановленого порядку вирішення питання про розподіл судових витрат є необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
09.01.2023 року у підготовчому провадженні адвокатом Римаренко І.В. було подано заяву із попереднім визначенням судових витрат у розмірі 6 000,00 грн., які поніс та очікує понести ОСОБА_1 , квитанцію про оплату гонорару за надання правничих послуг у розмірі 3 000,00 грн. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до розписки представник відповідача - адвокат Івашкевич О.Г. отримала копії вказаних документів.
У поданих запереченнях від 20.01.2023 року сторона відповідача висловила свою думку щодо попереднього розрахунку судових витрат позивача.
Суд звертає увагу, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 352/1169/15.
У справі, що переглядається стороною позивача був поданий попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат та стороною відповідача були висловлені свої заперечення щодо попереднього розрахунку, які зокрема стосувалися лише порядку його подання. В апеляційній скарзі не міститься доводів щодо не співмірності заявленого та відшкодованого розміру судових витрат, понесених позивачем на забезпечення професійної правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із матеріалів справи вбачається, що представником позивача 12.10.2023 року разом із клопотанням про приєднання письмових доказів було надано суду договір про надання правової допомоги №25/7 від 05.09.2022 року, акт виконаних робіт віл 03.10.2023 року та квитанцію на оплату послуг правничої допомоги від 03.10.2023 року. Вказане клопотання та додані до нього документи були надіслані ОСОБА_2 04.10.2023 року, що підтверджується квитанцією (а.с.146).
Доводи відповідача щодо невідповідності ордеру про надання правничої допомоги від 05.12.2022 року серії КС №604800 типовій формі, що затверджена рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (адвокатом Римаренко І.В. надано ордер старого зразка), а також відсутність реквізитів ордеру: зазначення відомостей про номер та дату договору про надання правничої допомоги, номеру та дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номеру та дати видачі посвідчення, адреса робочого місця адвоката, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки певні дефекти чи недоліки в оформленні документів, які свідчать про надання правничої допомоги, не можуть спростовувати факт надання правничої допомоги та нівелювати процесуально встановлену можливість на відшкодування судових витрат (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №921/221/21).
Окрім того, адвокат діяв на підставі договору про надання правової допомоги, що передбачено статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Адвокат Римаренко І.В. брала участь у судових засіданнях, що беззаперечно свідчить про надання правничої допомоги, відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів України не зупинено її право на заняття адвокатською діяльністю та вона не позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю з виключенням.
З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає зміні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Івашкевич Оксана Георгіївна, задовольнити частково.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 20 березня 2024 року змінити, виклавши абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
- спільний відпочинок ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щорічно та цілодобово з 04 по 07 січня без присутності матері ОСОБА_2 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2024 року.
Головуючий Судді