Справа № 320/8368/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
27 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Грибан І.О.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Чернігівській області щодо невинесення рішення про скасування суми боргу (недоїмки) у розмірі 162476,08 грн щодо ФОП ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ДПС у Чернігівській області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки по єдиному внеску у розмірі 162476,08 грн, нарахованої відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 №Ф-0001881302;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 №Ф-0001881302 щодо суми донарахувань 162476,08 грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у судовому порядку скасовано наказ на проведення документальної позапланової перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Позивач вважає, що незаконно проведена документальна перевірка не може породжувати правові наслідки для позивача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 № Ф-0001881302;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1624,76 грн. (одна тисяча шістсот двадцять чотири грн. 76 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Чернігівській області (ідентифікаційний код ВП 44094124, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 11).
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт акцентує увагу на тому, що за результатами проведеної перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2017 № 0001891302, № 0001841302, № 0001871302, № 0001861302, № 0001851302, № 0001901302
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня та 14 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року та на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із надходженням відомостей щодо припинення платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головне управління ДФС у Чернігівській області прийняло наказ від 07.04.2017 №479 «Про проведення документальної позапланової перевірки».
За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.04.2017 №208/13/2607214498, в якому відображено висновки про порушення, зокрема:
1) підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та підпункту 2 пункту 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, внаслідок чого платником було занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за перевіряємо період з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску за 2014 рік в розмірі 233581,97 грн та за 2015 рік в розмірі 234648,86 грн;
2) пункту 11 статті 8, пункту 5 та пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: ФОП ОСОБА_1 внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини та мінімального страхового внеску, занизив суму єдиного внеску за 2014 рік на 81052,90 грн та за 2015 рік на 81423,18 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки Головне управління ДФС у Чернігівській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 №Ф-0001881302, якою вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 162476,08 грн.
Позивач, вважаючи протиправною зазначену вимогу, звернувся з цим позовом до суду, в якому просить її скасувати, а також зобов'язати відповідача внести зміни до коригування індивідуальної картки платника податку шляхом виключення визначеної суми з заборгованості.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 № Ф-0001881302, був наказ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 07.04.2017 № 479. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 у справі №810/3185/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 та постановою Верховного Суду від 07.12.2021, наказ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 07.04.2017 № 479 визнано протиправним та скасовано. За таких обставин, визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної відповідачем, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки рішень про донарахування грошових зобов'язань. Таким чином, оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 № Ф-0001881302 винесена саме за результатами проведеної на підставі наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 07.04.2017 № 479 документальної позапланової перевірки, така вимога є протиправною та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п.п. 4 п. 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, обчислення суми єдиного внеску фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування здійснюється на підставі даних річної Податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Декларація) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).
Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Так, оскаржувана вимога прийнята відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 27.04.2017 № 208/13/2607214498.
Згідно з висновковою частиною указаного акта документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення:
1) статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме: занижено чистий оподатковуваний дохід за 2014 рік на 739094,00 грн та за 2015 рік на 2015 рік на 2516450,00 грн. Донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік - 85400,18 грн, за 2015 рік - 405951,54 грн;
2) підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та підпункту 2 пункту 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 № 449, внаслідок чого платником було занижено суму доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок за перевіряємий період з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та мінімального страхового внеску за 2014 рік в розмірі 233581,97 грн та за 2015 рік в розмірі 234648,86 грн;
пункту 11 статті 8, пункту 5 та пункту 8 статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: ФОП ОСОБА_1 внаслідок заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини та мінімального страхового внеску, було занижено суму єдиного за 2014 рік на 81052,90 грн та за 2015 рік на 81423,18 грн. Донараховано єдиного соціального внеску за 2014 рік - 81052,90 грн та за 2015 рік - 81423,18 грн;
3) пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме: ПП-ФОП ОСОБА_1 занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015 року на 37376,20 грн. Донараховано військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік - 37376,20 грн;
4) пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: ПП-ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету за 2014 рік в сумі 147819,00 грн та за 2015 рік в сумі 503290,00 грн. Донараховано податку на додану вартість за 2014 рік - 147819,00 грн та за 2015 рік - 503290,00 грн;
5) пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - ФОП ОСОБА_1 не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік;
6) пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік.
На підставі виявлених порушень Головним управлінням ДФС у Чернігівській області 17.05.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0001841302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 737027,86 грн, у тому числі: 491351,72 грн - за податковими зобов'язаннями та 245675,86 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001851302 про застосування штрафної (фінансової) санкції за платежем: податок на доходи фізичних осіб в сумі 170,00 грн;
№ 0001861302 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на 46720,25 грн, у тому числі: 37376,20 грн - за податковими зобов'язаннями та 9344,05 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001871302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 976663,50 грн, у тому числі: 651109,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 325554,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Також, 17.05.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001881302 в сумі 162476,08 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001891302, згідно з яким сума штрафної санкції становить 28442,58 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 0001901302, згідно з яким сума штрафної санкції становить 170,00 грн.
Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 у справі № 810/3185/17, залишеною без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 та Верховного Суду від 07.12.2021, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Чернігівській області про проведення документальної позапланової перевірки від 07.04.2017 № 479; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2017 № 0001841302, № 0001851302, № 0001861302, № 0001871302 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001891302, рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 0001901302.
Під час розгляду адміністративної справи № 810/3185/17 судами установлено, що проведена документальна позапланова невиїзна перевірка на підставі наказу від 07.04.2017 №479 є незаконною, та такою що не може породжувати правових наслідків для платника.
В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Поряд з цим, розглядаючи цей спір по суті, суд першої інстанції не врахував, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 № Ф-0001881302 не була предметом розгляду адміністративної справи № 810/3185/17.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 року від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.
Як зазначив позивач, до січня 2022 року в Електронному кабінеті останнього недоїмки зі сплати ЄСВ не відображалось, та в січні 2022 року позивач виявив в Електронному кабінеті платника податків борг у розмірі 162476,08 грн.
Не розуміючи причин виникнення податкового боргу, представник позивача за допомогою адвокатського запиту від 18.01.2022 №18/01 звернувся до Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо виникнення підстав боргу.
Представник позивача зазначив, що 02.02.2022 було отримано лист-повідомлення від відповідача, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.05.2017 №Ф-0001881302 ОСОБА_1 до судових органів не оскаржувалась, та станом на 26.01.2022 сума 162476,08 грн згідно вимоги про сплату боргу (недоїмку) від 17.05.2017 №Ф-0001881302 перебуває в податковій заборгованості.
Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №160/6430/20.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, п. 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач зазначив про те, що до січня 2022 року в Електронному кабінеті останнього недоїмки зі сплати ЄСВ не відображалось.
Разом з тим, зазначені позивачем обставини спростовуються тим, що у акті перевірки чітко зазначено суму донарахованого єдиного внеску. При цьому, позивач не заперечує отримання акта перевірки у 2017 році, відповідно, останньому було достовірно відомо про донарахування контролюючим органом сум єдиного внеску.
Також, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області до матеріалів справи додано повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400435604113, з якого вбачається, що 19.05.2017 позивач отримав рішення контролюючого органу, прийняті за результатами проведеної перевірки.
У адвокатському запиті від 03.08.2022 № 1-03 зазначено: «… 09.08.2017 ОСОБА_2 було подано заперечення на податкову вимогу ….».
Встановлені обставини свідчать про те, що позивачеві у 2017 році було достовірно відомо про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.05.2017 № Ф-0001881302 і з моменту отримання останньої до моменту звернення до суду з позовом минуло п'ять років.
Таким чином, при зверненні 08.09.2017 до суду з даним позовом ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду, що було залишено поза увагою суду першої інстанції внаслідок ненадання оцінки доводам ГУ ДПС у Чернігівській області, викладеним у заяві (а.с. 119-120).
За таких обставин Київський окружний адміністративний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо дотримання таких строків та, як наслідок, неправильне вирішення справи.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу.
Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, 240, 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан