27 серпня 2024 року м.Суми
Справа №584/32/24
Номер провадження 22-ц/816/1275/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця»
на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20 лютого 2024 року, у складі судді Данік Я.І., ухвалене у м. Путивль, повний текст якого складено 26 лютого 2024 року,
10 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди завданою смертю. Вимоги мотивувала тим, що 29 березня 2021 року о 22 год. 33 хв. у смт Степанівка Сумської області по непарній колії «Торопилівка-Головашівка» у напрямку ст.«Ворожба» на 43 км потяг скоїв наїзд на ОСОБА_2 , який від отриманих травм помер, і за вказаним фактом було внесено відомості до ЄРДР за №12021200480000714. У ході досудового розслідування було проведено судово-медичну експертизу, згідно з висновком якої між отриманими ОСОБА_2 в результаті наїзду потягом травмами та смертю останнього наявний причинно-наслідковий зв'язок.
У зв'язку із смертю ОСОБА_2 позивачем було витрачено 7580 грн на поховання, 18700 грн на спорудження надгробного пам'ятника, а всього 26280 грн, які вона просила стягнути з відповідача, як відшкодування шкоди завданою смертю.
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 20 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди завданою смертю задоволено.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 26280 грн відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» 1211 грн 20 коп судового збору в дохід держави. В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних ОСОБА_1 .
У доводах апеляційної скарги зазначає, що згідно висновку Акту службового розслідування від 08 квітня 2021 року вини залізниці в транспортній пригоді не вбачається. При ухваленні рішення судом першої інстанції підозрюваної особи в кримінальному провадженні встановлено не було, обвинувальний акт відсутній, що виключає протиправність дій та вину відповідача. Тобто судом не було встановлено причинно-наслідкового зв'язку між подією та смертю потерпілої особи без якого відсутні підстави для покладення на залізницю відповідальності за завдану моральну шкоду. Встановлення факту протиправності дій та вини заподіювача шкоди є одними з основних обставин, що мають значення для справи.
Доводить, що судом першої інстанції було безпідставно покладено обов'язок відшкодування матеріальної шкоди при фактичній відсутності протиправних дій та вини відповідача.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у відповіді на запит адвоката Сумським районним управлінням поліції ГУНП в Сумській області Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області №Т-272/оз від 28 жовтня 2021 року вказано, що 30 березня 2021 року СВ Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області зареєстровано кримінальне провадження №12021200480000714 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, за фактом того, що 29 березня 2021 року близько 22 год. 18 хв. на ділянці непарної залізничної колії 6 пікет 43 км + 55 м перегону «Торопилівка-Головашівка», машиністом тепловозу 2ТЕ116-1509 №3521 ОСОБА_3 , який рухався у напрямку «ст.Ворожба» на залізничному полотні було виявлено тіло ОСОБА_2 , по якому здійснюється досудове розслідування (а.с.7, 8).
Згідно з листом СВ Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області №Т-98оз/СВ від 08 червня 2023 року досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12021200480000714 триває, кінцеве процесуальне рішення по ньому поки що не прийняте (а.с. 9).
Із висновку експерта №65 від 20 квітня 2021 року (лікарське свідоцтво про смерть №70) вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала приблизно за 6-8 годин до моменту дослідження трупа в морзі, внаслідок сполученої тупої травми тіла з руйнуванням черепа та головного мозку, розриву аорти, гострої крововтрати, гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа в морзі.
Всі виявлені на тілі ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли виникнути при залізничній травмі від ударної дії тупого твердого предмет, яким могли бути в тому числі і частини корпуса тепловоза або вагона. Травматична ампутація гомілки виникла від стискуючої та тертєвої дії твердого предмету, яке могло виникнути при перекачуванні колеса потягу. Тілесні ушкодження у вигляді перелому розтрощення кісток черепу, розмізчення головного мозку, розриву аорти, розриву печінки, травматичної ампутації нижніх кінцівок є небезпечними для життя, мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті і кваліфікуються, як тяжкі. Всі тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвих і виникли в момент їх заподіяння (а.с. 10-14).
За інформацією АТ «Укрзалізниця» №ЦЦТех-08/377 від 27 жовтня 2021 року, наданою на запит адвоката, тепловоз 2ТЕ116 №1509 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця». ОСОБА_3 працює на посаді машиніста з 21 травня 2018 року у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Смородине» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (а.с. 16, 17).
Відповідно до акта службового розслідування від 08 квітня 2021 року стан та утримання залізничної колії та рухомого складу відповідає встановленим вимогам. Потерпілий порушив п.2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 22 листопада 2007 року №1059 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 24 березня 1998 року №193/2633. Вини залізниці в транспортній події не вбачається (а.с. 43-45).
Згідно з актом первинного огляду тепловоза серії 2ТЕ116-1509 буферні ліхтарі та прожектор працюють справно, звукові сигнали працюють справно, гальмівна пневматична система та гальмівна важільна передача справні, система піскоподачі справна (а.с. 46).
Відповідно до довідки про розшифрування швидкостемірної стрічки поїзду №3521, вказаний поїзд відправився зі станції Торопилівка 29/30.03.2021 року о 22 год. 16 хв. На перегоні Торопилівка - Головашівка машиніст застосував екстрене гальмування, швидкість в момент гальмування 29 км/год. Поїзд зупинився на 43 кілометрі піке 4 о 22 год. 18 хв. Фактичний гальмівний шлях - 140 метрів. Розрахунковий гальмівний шлях - 143 метра. Машиніст керував тепловозом з ведучої кабіни управління, на локомотивному світлофорі зелений вогонь, всі прибори безпеки на тепловозі включені та працюють справно (а.с. 47).
Згідно з довідкою про погодні умови на перегоні Головашівка - Торопилівка з 21 год. 00 хв. 29 березня 2021 року до 00 год. 00 хв. 30 березня 2021 року по метеостанції Суми небезпечних явищ погоди не спостерігалось (а.с. 48).
Відповідно до товарного чека №75 від 31 березня 2021 року та накладної №75 від 31 березня 2021 року ОСОБА_1 витратила 7580 грн на поховання ОСОБА_2 (а.с. 18, 19).
Також відповідно до товарного чека №87 від 19 вересня 2021 року та накладної №87 від 19 вересня 2021 року ОСОБА_1 витратила 18700 грн на спорудження надгробного пам'ятника ОСОБА_2 (а.с. 20, 21).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок залізничної травми, тому виходячи з презумпції вини завдавача шкоди та доведеності факту понесення ОСОБА_2 витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника, відшкодував позивачу таку шкоду у порядку ч. 1 ст. 1201 ЦК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2014 року при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Під умислом потерпілого потрібно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК україни), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2018 року (справа №554/1793/15-ц), зазначено, що відповідно до ст. 2 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року під похованням померлого потрібно розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановлених обставин підтвердження висновком судово-медичної експертизи факту настання смерті ОСОБА_2 внаслідок залізничної травми, відсутності доказів наявності в його діях умислу, спрямованого на настання шкідливого результату, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 витрат на поховання ОСОБА_2 , розмір яких доведено належними доказами.
Відповідачем не було надано беззаперечних доказів на спростування факту настання смерті ОСОБА_2 внаслідок залізничної травми, тому саме на АТ «Українська залізниця» покладається обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Оскільки смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якої є відповідач, а витрати по його похованню та встановленню надгробного пам'ятника взяла на себе ОСОБА_1 , суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про відшкодування позивачу таких витрат.
Отже, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина