Справа № 466/7678/24
Провадження № 1-кп/466/697/24
іменем України
31 липня 2024 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, без місця реєстрації, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024141380000788 від 03.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
встановив:
У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024141380000788 від 03.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
30.07.2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_4 , 03.06.2024 року, приблизно о 11 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Простор», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Гайдамацька, буд. 9а, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгового прилавку викрав товар, а саме: таблетки для посудомийної машини «Finish In Ultimate Plus All», вартістю 722,00 гривні без ПДВ, які помістив у пакет чорного кольору, пройшов повз касове відділення, не розрахувавшись за вказаний товар та залишив приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Нуміс» матеріальну шкоду на загальну суму 722 гривні 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, існують ризики, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В підготовчому судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
- обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не заперечував.
Вивчивши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, заслухавши думку обвинуваченого, після всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів, на які посилаються учасники кримінального провадження, суд дійшов висновку що клопотання прокурора є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень про застосування практики Європейського суду з прав людини», суд у своїх рішеннях повинен також застосовувати практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи мають належним чином досліджувати можливість застосування альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23.09.2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
07.06.2024 року слідчим СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
19.07.2024 року до Шевченківського районного суду м. Львова скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024141380000788 від 03.06.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені умисного тяжкого злочину проти власності, санкція статті якого передбачає позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені вказаного кримінального правопорушення підтверджується доказами, зібраними під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а саме: протоколом допиту представника потерпілого, постановою про визнання речовим доказом, протоколом допиту свідка.
Суд вважає, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, на даний час, не зникли і не зменшились, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки, є особою, яка обізнана із можливою мірою покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, а також обвинувачений ОСОБА_4 ніде офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на своєму утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей або осіб похилого віку чи осіб з інвалідністю, що свідчить про відсутність міцних соціально стримуючих факторів, які б створювали перешкоди для переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Також, ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 176, 177, 178, 179, 193, 194, 196, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком на 2 місяці з 08.08.2024 року по 06.10.2024 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати в суд за першою вимогою слідчого, а також за першою вимогою прокурора та суду;
- не відлучатись за межі м. Львова без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи (при наявності), що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали суду становить 2 місяці.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого та прокурору.
Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.
Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення, а саме до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя ОСОБА_1