27 серпня 2024 року
м. Київ
справа №420/33668/23
адміністративне провадження № К/990/28687/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Соколова В.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Поліщуком Павлом Петровичем, на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №420/33668/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 додаткову винагороду за березень та квітень 2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
23 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Поліщуком Павлом Петровичем, на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №420/33668/23.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2024 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Радишевської О.Р., (судді-доповідача), суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.
Суддя-доповідач у цій справі ОСОБА_2 з 09 серпня по 16 серпня 2023 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 05 серпня 2024 року, та з 18 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року - у відрядженні, відповідно до наказу від 13 серпня 2024 року №20-в.
Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після повернення судді-доповідача з відрядження.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 27 серпня 2024 року №937/0/78-24, у зв'язку з відпусткою судді Мацедонської В.Е., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи на підставі службової записки судді-доповідача Радишевської О.Р. від 26 серпня 2024 року здійснено заміну судді Мацедонської В.Е. у цій справі.
Згідно з даними протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2024 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (судді доповідача), суддів: Соколова В.М., Смоковича М.І.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Проте передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржником у касаційній скарзі не зазначені, що виключає можливість перегляду справи судом касаційної інстанції та, відповідно, перевірки інших доводів касаційної скарги.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд також ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі «Азюковська проти України» (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом поліщуком Павлом Петровичем, на рішення Одеського кружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №420/33668/23.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.М. Соколов М.І. Смокович