27 серпня 2024 року
м. Київ
справа №160/14247/22
адміністративне провадження № К/990/30487/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Білак М.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 у справі №160/14247/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14 серпня 2022 року №213 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 у первинному званні «старший солдат» на посаді командира 3 відділення радіорозвідки взводу радіорозвідки радіорозвідувальної роти;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за час виконання військового обов'язку на посаді кухаря господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 2 мотопіхотного батальйону, НОМЕР_3, тарифний розряд - З, ШПК - «солдат» за період з 15 серпня 2022 року по дату поновлення у первинному званні та посаді.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частини НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишено без руху та встановлено десятиденний строк із дня вручення її копії для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документу про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
05 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла з касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №160/14247/22.
За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2024 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 27 серпня 2024 року № 937/0/78-24, у зв'язку з відпусткою судді Кашпур О.В., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи на підставі службової записки судді-доповідача Радишевської О.Р. від 26 серпня 2024 року здійснено заміну судді Кашпур О.В. у цій справі.
Згідно з даними протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2024 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (судді доповідача), суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 333 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року не переглядалося судом апеляційної інстанції у відкритті касаційного провадження в частині його оскарження слід відмовити.
Щодо оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №160/14247/22, то слід зазначити таке.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 18 березня 2024 року о 17:26.
У встановлений судом строк скаржник звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовував відсутністю коштів на рахунках та тривалою процедурою сплати судового збору. Також до наведеного клопотання відповідач долучив платіжну інструкцію від 07 березня 2024 року № 149 про часткову сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн.
Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк. Водночас, у розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, з урахуванням вимог статті 133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ, з власної ініціативи. Отже, саме скаржник має звернутися до Суду і довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення судового збору, Третій апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 15 квітня 2024 року зазначив, що відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, а обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, тривалою процедурою сплати судового збору, не можуть бути підставою для відстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у поданому скаржником клопотанні відсутні докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього фінансування для сплати судового збору у цій справі, а саме реагування на рапорт щодо виділення коштів.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржником не надано суду апеляційної інстанції належних доказів на обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про відстрочення сплати судового збору у цій справі є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Отже, оскільки апелянт не усунув недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху у вставлений судом строк, суд апеляційної інстанції, керуючись приписами частини другої статті 298 та пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України вирішив повернути апеляційну скаргу заявникові.
Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Відсутність бюджетного асигнування не є підставою для невиконання скаржником свого обов'язку щодо сплати судового збору.
Отже, доводи скаржника не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для відстрочення сплати суми судового збору.
Відповідно до вимог частини другої статті 298 КАС України та частини другої 169 КАС України строк усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У встановлений процесуальним законодавством та судом строк, апелянтом не було виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, правильно застосував норми процесуального права, а саме: частини другої статті 298 КАС України, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, водночас чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №160/14247/22 необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 у справі №160/14247/22.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська М.В. Білак М.І. Смокович