27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 640/31797/21
адміністративне провадження № К/990/32049/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №640/31797/21 за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом: до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки), видану Головним управлінням ДПС у м. Києві від 15 травня 2019 року №Ф-3327-17 на ім'я ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податку 2169722613);
- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 вересня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 вересня 2021 року про розшук майна боржника у виконавчому проваджені НОМЕР_1;
- стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві та Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) грошові кошти, які були стягнуті в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1;
- стягнути солідарно з Головного управління ДПС у м. Києві та Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) моральну шкоду у розмірі 180 000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнати протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року №Ф-3327-17У.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 2 517,41 грн завданої матеріальної шкоди за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн завданої моральної шкоди за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
У задоволені решти позову відмовити.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у місті Києві подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року повернуто скаржнику.
17 червня 2024 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що у строк встановлений судом відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги та не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на її обґрунтування.
Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, Головне управління ДПС у місті Києві оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору та наведення підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, однак у встановлений судом апеляційної інстанції строк скаржником недоліки апеляційної скарги усунуто не було.
Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судових рішень, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №640/31797/21 за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М.М. Яковенко