27 серпня 2024 року
м. Київ
справа №560/11373/22
адміністративне провадження № К/990/29574/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року
у справі № 560/11373/22
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, 10 квітня 2024 року відповідач направив до суду апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просив поновити строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі №560/11373/22.
Підставою для відмови у відкритті апеляційної інстанції слугувало те, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , як суб'єктом владних повноважень, подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідач вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, просить скасувати оскаржувану ухвалу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року визнано неповажними, зазначені Військовою частиною НОМЕР_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Так, скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала Верховного Суду від 06 серпня 2024 року отримана скаржником - 07 серпня 2024 року о 21:01.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 06 серпня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 08 серпня 2024 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 19 серпня 2024 року (з врахуванням вихідних днів).
Так, залишаючи касаційну скаргу без руху суд встановив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 24 квітня 2024 року Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 22 травня 2024 року, а скаргу подано вдруге 24 липня 2024 року.
У касаційній скарзі відповідач посилався на те, що відповідач перейшов на функціонування в умовах воєнного часу, першочерговим завданням якого є оборона територіальної цілісності, відсічі збройної агресії та забезпечення належного виконання бойових завдань. При цьому, заявник посилається на практику Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд звернув увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду на час подачі первісної касаційної скарги, а також з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
Верховний Суд також зазначив, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд вже повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані саме з діями скаржника щодо неналежного оформлення касаційної скарги.
Як встановлено судом з відомостей автоматизованої системи документообігу суду, вперше з касаційною скаргою відповідач звернувся 23 травня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Відповідно до відомостей «КП Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали Верховного Суду від 03 червня 2024 року було надіслано до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету 04 червня 2024 року о 12:25.
Крім того, копію ухвали Верховного Суду від 03 червня 2024 року вручено скаржнику 24 червня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З цією касаційною скаргою відповідач звернувся лише 24 липня 2024 року надіславши її засобами поштового зв'язку.
Згідно абзацом 2 частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Крім того, відповідно до частини 11 статті 251 КАС України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення..
З урахуванням викладеного, суд надав оцінку проміжку часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» та повторного звернення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважив, що таке право не є абсолютним. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Крім того, Суд наголосив, що усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, Верховний Суд залишаючи касаційну скаргу без руху не встановив підстав для визнання, викладених позивачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Станом на час прийняття вказаної ухвали жодних заяв, клопотань про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами поважності причин пропуску такого строку, до Суду не надходило.
Таким чином вимоги ухвали Верховного Суду від 06 серпня 2024 року про залишення без руху скаржник не виконав.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз указаних положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що у випадку залишення касаційної скарги без руху з підстав неповажності причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник повинен зазначити інші підстави для поновлення такого строку, ніж ті, що були зазначені при зверненні з касаційною скаргою та яким суд уже надав оцінку, і надати докази на підтвердження таким підставам.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» від 23 жовтня 1996 року; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів чи будь-яких інших заяв із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 560/11373/22.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіА.В. Жук О.Р. Радишевська Н.М. Мартинюк