20 серпня 2024 року
м. Київ
справа №280/10447/21
адміністративне провадження №К/990/11209/24
судді Верховного Суду Стародуба О.П.
у справі №280/10447/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
щодо постанови Верховного Суду від 20.08.2024, якою скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2023 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 і відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача його на правонаступника у виконавчому листі, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 22.06.2022 у справі №280/10447/21.
Ухвалюючи таку постанову Верховний Суд виходив з того, що Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
Відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_2 таких сум може бути підставою для звернення останньої до суду із позовом за захистом своїх прав.
На підставі статті 34 КАС України вважаю за необхідне висловити щодо рішення Верховного Суду у цій справі окрему думку.
1.
Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
За змістом наведеної норми єдиною умовою для заміни сторони у справі іншою особою є підтвердження її статусу правонаступника сторони.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що заявник є спадкоємцем, а відтак правонаступником позивача.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження та постановили ухвалу про задоволення позовних вимог.
2.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що до складу спадщини не входить лише право на отримання пенсії, оскільки таке безпосередньо пов?язане з особою пенсіонера, після смерті якого право на її отримання припиняється і не може бути передане іншим особам, в т.ч. його спадкоємцям.
Натомість, крім заборони спадкування права на пенсію, закон встановлює порядок спадкування недоотриманої (у зв?язку зі смертю пенсіонера) суми пенсії.
Так, відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до статті 52 Закону №1058 (Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналогічні правила спадкування недоотриманих сум пенсій передбачені статтею 61 Закону № 2262.
Таким чином, суми недоотриманої пенсії за певних умов можуть бути успадковані.
Водночас, зазначені норми стосуються лише тих сум пенсії, які пенсіонер недоотримав у зв'язку зі смертю, однак такі можуть бути виплачені пенсійним органом за наявності відповідного звернення членів його сім?ї.
Натомість, суми пенсії, про які йде мова у цій справі, були недоотримані у зв?язку з невизнанням пенсійним органом права на них за позивачем та невиконанням за його життя рішення суду про їх виплату.
Оскільки щодо спірних сум пенсії є рішення суду про їх виплату конкретній особі (позивачу), то такі суми не можуть бути виплачені будь-кому іншому, навіть члену його сім?ї і навіть, якщо такий член сім?ї проживав на день смерті з позивачем.
Натомість, для виплати таких сум встановлено спеціальний порядок їх виплати через виконання судового рішення.
При цьому, заміна сторони виконавчого провадження і подальше виконання судового рішення передбачає виплату спірних сум виключно правонаступнику позивача.
Натомість, запропонований Верховним Судом підхід дозволить (за умови, що пенсійний орган піде на такий крок) виплату спірних сум членам сім?ї позивача, які необов'язково будуть його правонаступниками (спадкоємцями).
При цьому, судове рішення залишиться невиконаним, а правонаступник чи правонаступники будуть вправі вимагати його подальшого виконання.
Таким чином, передбачена статтею 61 Закону №2262 можливість отримання членами сім?ї померлого пенсіонера недоотриманих сум пенсії не стосується тих сум пенсії, щодо яких є таке, що набрало законної сили судове рішення про їх виплату, і не змінює передбачену законом процедуру виконання судового рішення, в т.ч. в частині можливості заміни сторони виконавчого провадження.
Інше розуміння правонаступництва у соціальних спорах унеможливить виконання судового рішення та нівелює конституційну засаду обовґязковості судового рішення.
За таких обставин вважаю, що у цій справі суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Суддя: Олександр Стародуб