27 серпня 2024 року
м. Київ
справа №520/26754/23
адміністративне провадження № К/990/31604/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісової Наталі Вікторівни
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року
у справі № 520/26754/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.04.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з розрахунку 100000 грн. на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» в розмірі 16129,03 грн.;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.04.2023 в розмірі окладу за званням;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування окладу за військовим званням ОСОБА_1 (за тарифним коефіцієнтом молодшого лейтенанта) в розмірі 1092,44 грн. на місяць за період з 01.04.2023 по 02.06.2023;
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування щомісячно надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання ОСОБА_1 за період з 16.12.2022 по 02.06.2023;
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за 16.12.2022;
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 16.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 15483,84 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок всіх складових грошового забезпечення, нарахувати та виплатити недоплачені суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: за 16.12.2022 - 1505,34 грн.; за період з 17.12.2022 по 31.12.2022 - 14889,39 грн.; за січень 2023 - 15575,65 грн.; за лютий 2023 - 25138,85 грн.; за березень 2023 - 25138,85 грн.; за квітень 2023 - 17628,88 грн.; за травень 2023 - 2 328,15 грн.; за червень 2023 - 155,22 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку за період з 03.03.2023 по день здійснення фактичного повного розрахунку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.04.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 щодо прийняття справ та посади, а також початку виконання службових обов'язків.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 17.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 17.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з січня 2023 по березень 2023 (включно) в розмірі окладу за званням.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з січня 2023 по березень 2023 (включно).
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування окладу за військовим званням ОСОБА_1 (за тарифним коефіцієнтом молодшого лейтенанта) в розмірі 1090 грн. на місяць за період з 01.04.2023 по 02.06.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 . оклад за військовим званням (за тарифним коефіцієнтом лейтенанта) в розмірі 1127,68 грн. на місяць за період з 01.04.2023 по 02.06.2023, з урахуванням проведених виплат.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 17.12.2022 по 02.06.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 17.12.2022 по 02.06.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подала апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лісової Наталі Вікторівни залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 по справі № 520/26754/23 - скасовано в частині визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн., зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 по справі № 520/26754/23 - залишено без змін.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лісової Наталі Вікторівни, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 520/26754/23.
Позивач в касаційні скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з розрахунку 100000 грн. на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» в розмірі 16129,03 грн.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: бригадний генерал, коммодор, генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал, адмірал.
Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи №520/26754/23 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лісової Наталі Вікторівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі № 520/26754/23.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Л.О. Єресько