26 серпня 2024 року
м. Київ
справа №440/4122/23
адміністративне провадження №Зі/990/91/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А. від розгляду справи №440/4122/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області треті особи: ОСОБА_2 , Департамент контррозвідки Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позову від 20 липня 2023 року, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати висновок за результатами розгляду подання УДМС України в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , затверджений 16 березня 2023 року заступником начальника УДМС в Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 16 березня 2023 року № 7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13 червня 2017 року громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13 червня 2017 року та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Рішення Управління Державної міграційної служби в Полтавській області № 7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13 червня 2017 року громадянину Ісламської Республіки ОСОБА_3 , - визнано протиправним та скасовано в частині посилання на пункт 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
У решті Рішення Управління Державної міграційної служби в Полтавській області № 7 від 16 березня 2023 року залишено в силі і без змін.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог громадянина Ісламської Республіки ОСОБА_3 та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 16 березня 2023 року № 7 про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 15 травня 2017 року та посвідки на постійне проживання в Україні, виданої 13 червня 2017 року громадянину Ісламської Республіки ОСОБА_3 .
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні серії № НОМЕР_1 від 13 червня 2017 року та повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення №7 від 16 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 .
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути подання Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 24 лютого 2023 року №2/3/3-3501нт про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки ОСОБА_3 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у цій справі залишено без змін.
21 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі №440/4122/23.
Також на офіційну електронну адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (kаs@supreme.court.gov.ua) надійшов електронний лист з вкладеннями від ОСОБА_1 , а саме: касаційна скарга датована 21 липня 2024 року на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі.
01 серпня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду дві заяви про відкликання касаційної скарги.
Ухвалами Верховного Суду від 05 серпня 2024 року задоволено дві заяви ОСОБА_1 про відкликання касаційних скарг на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі №440/4122/23 та повернуто касаційні скарги скаржнику.
12 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у справі №440/4122/23.
Також разом з касаційною скаргою подав заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А., Прокопенка О.Б. та Кашпур О.В.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 серпня 2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Уханенко С.А., судді: Кашпур О.В., Прокопенко О.Б.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2024 року визначено новий склад суду: суддя-доповідач Уханенко С.А., судді: Кашпур О.В., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А. та Кашпур О.В. визнано необґрунтованою. Справу передано для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А. та Кашпур О.В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А. та Кашпур О.В. від участі у розгляді справи цієї справи.
15 серпня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» третя особа ОСОБА_2 надіслала заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А., Соколова В.М., Кашпур О.В. від участі у розгляді цієї справи, яка ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2024 року визнана необґрунтованою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А., Соколова В.М. та Кашпур О.В. від участі у розгляді цієї справи.
21 серпня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А.; справу передано для проведення автоматизованого розподілу для визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка С.А.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Уханенка С.А. у справі №440/4122/23 передано для вирішення судді Білак М.В.
Заява про відвід судді вмотивована тим, що у отриманому позивачем висновку Громадської ради доброчесності, затвердженому 03 лютого 2019 року, зокрема зазначено (станом на 03 лютого 2019 року), що у реєстрі судових рішень наявні 171 рішення судді Уханенка С.А. , які винесені у зв'язку із необхідністю виправити описки. Така значна кількість виправлень, на переконання заявника, може свідчити про несумлінне ставлення судді до оформлення судових рішень.
Також вказав про те, що вважає, що «відомості, зазначені у висновку співпадають з дійсністю, адже під час провадження №К/990/28206/24 суддя Уханенко С.А. умисно в ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2024 року щодо вирішення заяви про відвід судді зазначив, що позивач саме 22 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2024 року у цій справі. Адже позивач саме 21 липня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, а не 22 липня 2024 року ! між 21 липня 2024 року і 22 липня 2024 року є велика різниця, адже 21 липня 2024 року ввяжется що позивач в строк, установлений законом порядку (частина перша статті 329) звертався до Суду із касаційною скаргою».
30 липня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач подав до Верховного Суду заяву про виправлення описки у судовому рішенні щодо того, що він саме 21 липня 2024 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, а не 22 липня 2024 року, проте суддя упереджено відмовив у задоволенні заяви про виправлення описки у судовому рішенні.
У зв'язку із цим, скаржник вважає, що суддя Уханенко С.А. підлягає відводу відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 36 КАС України.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України.
Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті, проте, у будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Слід зазначити, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, водночас, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Верховний Суд зауважує, що з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявність безсторонності суду має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді чи суддів під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Проаналізувавши аргументи, якими позивач обґрунтовує заявлений відвід судді Уханенка С.А., вважаю, що такі не доводять наявності обставин, які могли б за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями викликати сумнів в його об'єктивності або неупередженості при розгляді справи №440/4122/23.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід, доводи заявника фактично побудовані на незгоді з процесуальними діями (рішеннями) судді як при вирішенні питання про виправлення описок у судових рішеннях за період професійної діяльності на посаді судді станом на 03 лютого 2019 року, так і при вирішенні його заяви від 30 липня 2024 року.
Однак, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 36 КАС України такі доводи не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу, не можуть свідчити про необ'єктивність судді під час розгляду адміністративної справи та наданні оцінки доводам касаційної скарги.
Суд наголошує, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Втім, будь-яких об'єктивних доказів, які б підтверджували упередженість або необ'єктивність судді Уханенка С.А. в результаті розгляду цієї справи заявник не надає.
Таким чином, висловлені заявником сумніви щодо об'єктивності та посилання на невідповідність судді принципам неупередженості не підтверджуються фактичними обставинами та доказами.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано відвід судді Уханенка С.А. від розгляду справи №440/4122/23, приходжу до висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді, оскільки такі не ґрунтуються на існуючих обставинах, які б свідчили про його упередженість чи безсторонність при розгляді вказаної справи.
При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Уханенка С.А. і викликали необхідність його відводу, відсутні.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає.
Керуючись статтями 36, 40 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Уханенка Сергія Анатолійовича від розгляду справи № 440/4122/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області треті особи: ОСОБА_2 , Департамент контррозвідки Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
М.В. Білак,
Суддя Верховного Суду