про відмову у відкритті провадженні у справі
26 серпня 2024 року
м. Київ
справа №990/269/24
адміністративне провадження № П/990/269/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Рибачука А.І., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
19 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 18 липня 2024 року № 2240/0/15-24 про об'єднання дисциплінарних справ № 151/1дп/15-24 від 22 січня 2024 року та № 2179/3дп/15-24 від 17 липня 2024 року стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 250 грн.
Позовна заява надійшла до Верховного Суду 21 серпня 2024 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Рибачука А.І., Стеценка С.Г. і Стрелець Т.Г.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття провадження у справі, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статей 55 і 125 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Підставою для звернення особи до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Частиною четвертою статті 22 КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя врегульовані статтею 266 КАС України, згідно із частиною першою якої, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема:
- законності дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя (пункт 2);
- законності актів Вищої ради правосуддя (пункт 3);
- законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (пункт 4).
Відповідно до п. 10.1 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24.01.2017 № 52/0/15-17, результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала.
Розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали).
Питання, пов'язані з відкриттям, зупиненням, поновленням розгляду, залишенням без розгляду та поверненням, об'єднанням, а також в інших випадках, визначених Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал.
Ухвали оформлюються окремим документом за винятком ухвал із процедурних питань.
Повертаючись до заявлених позовних вимог у цій справі щодо оскарження позивачем ухвали ВРП від 18 липня 2024 року № 2240/0/15-24 про об'єднання дисциплінарних справ стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , Суд вважає необхідним вказати на таке.
Закони України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) визначають підстави та процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження включає:
1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи;
2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності;
3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Розгляд дисциплінарної справи відбувається у порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини десятої якої, якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа, Дисциплінарна палата може ухвалити рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою.
Водночас за змістом частини дванадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя на пленарному засіданні може ухвалити рішення про об'єднання дисциплінарних справ, які перебувають у провадженні різних Дисциплінарних палат, і передання їх на розгляд однієї Дисциплінарної палати.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону № 1798-VIII).
При цьому, частинами тринадцятою та п'ятнадцятою статті 49 зазначеного Закону визначено, що Дисциплінарна палата розглядає дисциплінарну справу протягом дев'яноста днів з дня її відкриття. Цей строк може бути продовжений Дисциплінарною палатою не більше ніж на тридцять днів у виключних випадках, у разі потреби додаткової перевірки обставин та/або матеріалів дисциплінарної справи.
В той же час загальна тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або з дня ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи з дня отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до дня ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, без урахування часу зупинення розгляду дисциплінарної справи. У разі порушення зазначеного строку дисциплінарне провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 35 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Частиною другою статті 35 Закону № 1798-VIII визначено, що порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення ВРП, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження. Такого ж підходу Верховний Суд притримувався у справі № П/990/223/24 (ухвала від 12 липня 2024 року).
Приймаючи ухвалу від 18 липня 2024 року № 2240/0/15-24, ВРП вирішувала процедурне питання, пов'язане із розглядом дисциплінарних справ й, відповідно не приймала кінцевого рішення за результатами розгляду скарг. Тобто, вказана ухвала стосується організаційних питань та не справляє впливу на права, обов'язки та законні інтереси позивача.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Суд звертає увагу на те, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У даному ж випадку, оскаржуючи ухвалу ВРП від 18 липня 2024 року, позивач натомість наводить мотиви щодо незгоди із діями Дисциплінарної палати ВРП щодо несвоєчасного розгляду однієї із дисциплінарних скарг. При цьому не обґрунтовує, яким чином саме оскаржувана ухвала породжує, змінює чи припиняє права або обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, та відповідно не вказує на реальні порушення його конкретних прав та інтересів у зв'язку із прийняттям останньої.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною та скасувати ухвали про об'єднання дисциплінарних справ в одне провадження не підлягають розгляду як за правилами адміністративного, так і за правилами інших видів судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
При цьому Суд звертає увагу на те, що у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 294, 295 КАС України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 990/269/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів із дня її прийняття. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду Великої Палати Верховного Суду.
Головуючий суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя А.І. Рибачук
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець