27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 640/20926/21
адміністративне провадження № К/990/28162/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №640/20926/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дій,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив:
- визнати протиправними наказ Державної фіскальної служби України від 31 травня 2021 року №805 про звільнення з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України в запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення (через скорочення штатів), підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-239309), начальника третього відділу Управління організації викриття економічних злочинів Головного управління оперативно-розшукової діяльності Державної фіскальної служби України з 31 травня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 з 01 червня 2021 року на посаді начальника третього відділу Управління організації викриття економічних злочинів Головного управління оперативно-розшукової діяльності Державної фіскальної служби України або на іншій аналогічній посаді відповідно до її найменування та нової організаційно-штатної структури Державної фіскальної служби України станом на день фактично поновлення;
- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2021 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №640/20926/21, у задоволенні позову відмовлено.
27 липня 2024 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №640/20926/21.
Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 09 серпня по 16 серпня 2023 року перебувала у відпустці , відповідно до наказу від 05 серпня 2024 року та з 18 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року - у відрядженні, відповідно до наказу від 13 серпня 2024 року №20-в.
Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після повернення головуючої судді з відрядження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права.
Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Водночас з огляду на те, що касаційна скарга не містить обґрунтування норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами, а також постанови Верховного Суду, у якій безпосередньо викладений висновок щодо застосування цієї ж норми, та, відповідно, інших обов'язкових умов, Суд визнає посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необґрунтованим.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання норми права у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Водночас скаржником у касаційній скарзі не зазначено конкретної норми права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду та, відповідно, не наведено обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування такої норми (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо) .
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №640/20926/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська