Справа № 752/16819/24
Провадження № 1-кс/752/6477/24
Іменем України
09 серпня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого на посаді начальника відділу проведення санітарних дезінсекційних та дератизаційних заходів об'єднання вереринарної медицини в м. Києві, не судимого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024100000000707 від 11.06.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, -
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100000000707 від 11.06.2024 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відносно ОСОБА_5 .
В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відповідно до Закону України про захист населення від інфекційних хвороб №1645-ІІІ від 06.04.2000 (далі Закон) статтею 16 визначено що захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведенням ветеринарно-санітарних, протиепізоотичних, профілактичних і протиепідемічних заходів під час догляду за тваринами, виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, дотриманням усіма господарюючими суб'єктами вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх дотриманням.
З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування:
- затверджують комплексні програми і плани профілактики та боротьби з цими інфекціями;
- затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах, виділяють і облаштовують на територіях населених пунктів місця для їх вигулювання, забезпечують відлов, тимчасове утримання та регулювання чисельності бродячих тварин;
- забезпечують систематичне проведення дератизації на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах.
Статтею 18 Закону визначено що юридичні особи незалежно від форм власності та громадяни забезпечують проведення профілактичних дезінфекційних заходів у жилих, виробничих та інших приміщеннях (будівлях) і на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи надані в користування, здійснюють інші заходи з метою недопущення розмноження гризунів і комах у приміщеннях (будівлях) і на земельних ділянках.
Власники, а також керівники та інші посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти медичним працівникам у здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до ст. 33 Закону зазначено що порядок проведення профілактичних, поточних і заключних дезінфекційних заходів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я з урахуванням особливостей збудників інфекційних хвороб, факторів передачі інфекції тощо.
Відповідно до положення про Міністерство охорони здоров'я України затверджену постановою Кабінету Міністрів України №267 від 25.03.2015, МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.
Відповідно до положення Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві (далі - Об'єднання) є державною установою ветеринарної медицини, підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві і належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Об'єднання у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Держпродспоживслужби.
Відповідно до частини 4 пункту 2 Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві здійснює заходи щодо проведення дезінфекції, дезінсекції, дератизації та фумігації на потужностях, що використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, тощо, а також засобів що використовуються для їх транспортування.
Відповідно до наказу №29-К від 14.04.2023 ОСОБА_5 , прийнято на роботу начальника відділу проведення санітарних, дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних робіт (далі - відділ ДДД).
Посадовою інструкцією начальника відділу ДДД від 17.04.2024 визначено загальні положення, завдання та обов'язки, зокрема:
- начальник відділу ДДД є службовою особою Об'єднання, функціональна діяльність якого спрямована на забезпечення виконання установою визначених законодавчими або нормативно-правовими актами завдань Об'єднання;
- посада начальника відділу ДДД належить до професійної групи «Керівники»;
- начальник відділу ДДД здійснює заходи щодо проведення дезінфекції, дезінсекції та дератизації на потужностях, що використовуються для використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, харчових продуктів, репродуктивного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, тощо, а також засобів що використовуються для їх транспортування;
- начальник відділу ДДД контролює роботу дезінфекторів під час дезінфекції;
- начальник відділу ДДД повинен знати методичні та директивні документи, що визначають порядок і правила проведення дезінфекційних робіт;
- начальник відділу ДДД несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання свої посадових обов'язків в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.
Згідно примітки ч. 1 ст. 364 КК України та ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Таким чином, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника відділу ДДД Об'єднання, виконуючи відповідні організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, відповідно до положень примітки 1 до ст. 364 КК України та ст. 18 КК України є службовою особою.
Всередині травня 2024 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_7 будучи представником Селянського (фермерське) господарства «Антей» звернувся до начальника відділу ДДД Об'єднання ОСОБА_5 з приводу проведення дератизації приміщень господарства, який повідомив, що проведення профілактичних заходів дератизації приміщень здійснюється у порядку черги тому до роботи вони зможуть приступити восени.
У подальшому у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_7 у розмірі 3000 доларів США за складання та надання відповідного акту про проведення дезінсекції та дератизації приміщень без фактичного виконання робіт та виходу на об'єкти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_5 , під час особистої зустрічі у невстановлений досудовим розслідуванням час повідомив ОСОБА_7 про необхідність передати йому неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США для безперешкодного складання та отримання актів про проведення дезінсекції та дератизації приміщень поза межами черги без фактичного виходу на об'єкти, на що останній вимушений був погодитись.
Розуміючи незаконність вимог ОСОБА_5 та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, ОСОБА_7 звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_5
09.07.2024 приблизно о 18 год 50 хв, ОСОБА_5 відповідно до раніше досягнутої домовленості зустрівся із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 . Знаходячись в салоні автомобіля ОСОБА_7 , а саме в автомобілі BMW д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди для себе, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій висловив вимогу про передачу, окрім офіційних платежів, частини неправомірної вигоди після чого отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 2000 доларів США, що станом на вчинення злочину дорівнює вісімдесят одна тисяча чотириста гривень 00 копійок.
У подальшому 08.08.2024 приблизно о 12 год 15 хв, ОСОБА_5 відповідно до раніше досягнутої домовленості зустрівся із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 . Знаходячись в салоні автомобіля ОСОБА_7 , а саме в автомобілі BMW д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на вимагання та отримання решти неправомірної вигоди для себе, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій висловив вимогу про передачу, залишку неправомірної вигоди після чого отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США, що станом на вчинення злочину дорівнює сорок тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 70 копійок та видав ОСОБА_7 документи підтверджуючі факт проведення дезінфекції дезінсенкції та дератизації приміщень Селянського (фермерське) господарства «Антей», після чого був затриманий.
Обгрунтованість підроздри, на думку слідчого, підтвреджується доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із рей чи документів,які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання, просив відмовити в задоволенні клопотання, обрати більш м'який запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання.
Підозрюваний підтримав думку захисника.
Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку понад п'ять років.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Так, слідчий суддя встановив, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024100000000707 від 11.06.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
08.08.2024 р. в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суд з прав людини від 21.04.2011року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» під терміном «обгрунтована підозра» необхідно розуміти, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У рішенні №14310/88 від 23.10.1994 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обгрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчиненні кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, в обґрунтування клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим слідчий суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду не є доведеним належними та допустимими доказами. Дійсно, вид покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, визначений як позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового слідства та суду, а відтак і суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Однак такий ризик є недоведеним прокурором. При цьому слідчий суддя враховує наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, зокрема, що останній має постійне місце проживання, працевлаштований, має неповнолітню дитину. Крім того раніше судимим не був.
Щодо ризику впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якої суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків є досить ймовірною.
Посилання прокурора на ризик, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення осбтавин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення є ймовірним, що обумовалено специфікою розслідуваного кримінального провадження.
Ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку слідчого судді, є недоведеним, а тому не може бути покладений в основу даного судового рішення.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимогст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятоюстатті 176 цього Кодексу.
Однак з урахуванням викладених вище обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти єдиному наявному в цьому кримінальному провадженні ризику є цілодобовий домашній арешт. При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України.
Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону, та в тому обсязі, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Така позиція слідчого судді відповідає вимогам КПК України та не є вирішенням слідчим суддею тих питань, які повинні вирішуватись судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 177, 178, 181, 194, 369-372, 532 КПК України, -
1. Клопотання залишити без задоволення.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування, тобто до 08.10.2024р. включно.
3. Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
4. Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати житло за місцем свого проживання за адресою:
АДРЕСА_5 . Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися із населеного пункту, де останній фактично проживає, а саме за межі міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкуватись зі свідками d даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
6. Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло до цієї особи АДРЕСА_2 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
7. Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
8. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання органу Управління поліції за місцем проживання підозрюваного та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
9. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
10. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
11. Повний текст ухвали слідчого судді буде складено та оголошено в приміщенні суду протягом 5 діб.
Слідчий суддя ОСОБА_1