27 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 521/2997/22
провадження № 51-3973 ск 24
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року, якою повернуто захиснику апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 червня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ухвалене в порядку ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
ОСОБА_4 зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином лист суду першої інстанції, відповідно до якого ОСОБА_5 було продовжено строки тримання під вартою. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення, не передбачене законом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з вимогами п. п. 1-1 п. 2 ч. 1 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом (п. 2 ч. 2 ст. 392 цього Кодексу).
У кримінальному провадженні № 12021163470001034 від 19 листопада 2021 року щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст. 357, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК), обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 . Однак судове засідання у суді першої інстанції з об'єктивних причин провести не вдалося.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 було продовжено в порядку ст. 615 КПК. Відповідно до п. 6 цієї статті у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Таким чином, положення даної норми закону застосовуються автоматично, як наслідок виникнення зазначених у її диспозиції обставин і не потребують прийняття будь-якого процесуального рішення, у тому числі судового.
Суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу захисника, оскільки відсутнє судове рішення, яке підлягає оскарженню.
Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, оскільки чинним КПК не врегульовано питання щодо оскарження «автоматичного» продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 615 КПК.
Така позиція колегії суддів узгоджується з практикою Верховного Суду, де з аналогічних підстав суд апеляційної інстанції закривав апеляційне провадження (ухвали від 19 вересня 2022 року у справі № 202/3549/22, провадження № 51-2802ск22; від 27 лютого 2024 року у справі № 477/6/23, провадження № 51-48 ск 24).
Разом із цим слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_5 РррррілРсарррлооббне був позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням про зміну запобіжного заходу. Його доводи про позбавлення можливості оскаржити у суді рішення про продовження строку запобіжного заходу є неспроможними, оскільки суд не вирішував таке питання, а подальше тримання ОСОБА_5 під вартою було здійснено безпосередньо на підставі закону (ч. 6 ст. 615 КПК) за відсутності чинного судового рішення про застосування такого запобіжного заходу.
Крім того, 05 серпня 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси постановив ухвалу, якою в задоволенні клопотань захисників Павл ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про звільнення з-під варти та зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 відмовив та продовжив строк тримання під вартою.
Захисник, окрім іншого, посилається на практику Верховного Суду викладену у постанові від 05 липня 2022 року (справа № 757/27041/21-к). Зазначає, що слідчий суддя як і в тій справі постановив судове рішення, яке не передбачено КПК. Однак така практика не є релевантною до цього провадження, оскільки суд вправі продовжити строк тримання під вартою в порядку ст. 615 КПК та відповідно до п. 6 цієї статті суд постановляє ухвалу, яку в подальшому особа має право оскаржити.
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу захиснику, керувався ст. 399 КПК та правильно зазначив, що в разі відсутності судового рішення, яке підлягає оскарженню, така апеляційна скарга не може бути розглянута в суді апеляційної інстанції та підлягає поверненню.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, касаційна скарга не містить.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги обвинуваченого.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3