26 травня 2024 року
м. Київ
справа № 596/16616/23
провадження № 51-3884ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 16 липня 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, ОСОБА_5 достовірно усвідомлюючи факт окупації російською федерацією частини територій України, в тому числі тих, що розташовані в Луганській області та створення на ній терористичного квазідержавного утворення - «луганська народна республіка», діючи умисно за власною ініціативою, з мотивів особистої неприязні до діючої в Україні влади, з метою завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності і недоторканності держави України, а також з метою участі в злочинній діяльності терористичної організації «лнр», спрямованої на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше липня 2015 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив на службу до « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Стаханівського державного пожежно-рятувального загону міністерства надзвичайних ситуацій луганської народної республіки», де зайняв посаду пожежника.
Далі, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше жовтня 2019 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив на службу до « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де зайняв посаду старшого інженера відділення реагування на надзвичайні ситуації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше лютого 2020 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, вступив на службу до « ІНФОРМАЦІЯ_4 та ліквідацій наслідків стихійних лих Луганської народної республіки», де зайняв посаду заступника начальника вказаної пожежно-рятувальної частини.
Таким чином, перебуваючи на керівних посадах у структурі міністерства надзвичайних ситуацій луганської народної республіки, ОСОБА_5 наділений у повному обсязі розпорядчою владою стосовно підлеглих та здійснює організацію діяльності очолюваних ним підрозділів шляхом видання наказів, розпоряджень, забезпечення контролю їх виконання, організації діяльності ввіреного йому підрозділу, забезпечений спеціальною формою із відповідними знаками розрізнення, має звання - старшого лейтенанта.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, вважає, що оскаржувані судові рішення у цьому кримінальному провадженні прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрити у зв'язку тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Захисник стверджує, що сукупність доказів покладених в основу вироку не доводять поза розумним сумнівом винуватості підзахисного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
На переконання захисника, суд позбавив підзахисного належним чином здійснити свій захист, оскільки ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про розгляд справи стосовно нього в судах попередніх інстанцій, а визначені у законі засоби повідомлення особи у разі проведення судового розгляду у відсутності обвинуваченого не є достатніми.
Крім того вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання є занадто суворим
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.
Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Як убачається з судових рішень, висновок місцевого суду, з
яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду, детально наведеними у вироку й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю доказів, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив, проаналізував, детально навів у вироку та дав їм відповідну правову оцінку.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Перевіряючи доводи сторони захисту в частині недоведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дослідив та взяв до уваги наступні докази, зокрема, фактичні дані, які містяться:
- у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16 вересня 2022 року, згідно якого під час виконання спеціального завдання було здобуто, актуальний на липень 2022 року список особового складу «Державної пожежно - рятувальної частини № 22 ( АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 » у якому ОСОБА_5 значиться заступником керівника вказаного органу і має військове звання старший лейтенант;
- у протоколі огляду профілю під нік-неймом « ОСОБА_6 » сторінки соціальної мережі «ВКонтакте» від 06 лютого 2023 року, згідно якого виявлено ряд фотозображень особи чоловічої статі зовні схожої на ОСОБА_5 у форменому одязі пожежно-рятувальних підрозділів «ЛНР» з написом на шевроні « ОСОБА_5 » і « МЧС ЛНР », на рукаві зображено прапор «ЛНР» і емблема «МЧС ЛНР». В розділі «стіна» вказаного профілю маються ріпости інформації із сторінки «МЧС Луганской Народной Республики» від 10 червня та 22 липня 2022 року. Автором сторінки також опубліковано фотографії диплому магістра виданого 01 липня 2019 року «Луганским национальным университетом имени Владимира Даля», службового посвідчення, паспортів громадянина України, луганської народної республіки та російської федерації ім'я ОСОБА_5 ;
- у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі спеціального завдання від 13 липня 2023 року, згідно якого було здобуто фотографії ОСОБА_5 у форменому одягу «МЧС ЛНР» та паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що особа ОСОБА_5 , з урахуванням обставин справи, належним чином встановлена сукупністю належних, допустимих та не спростованих доказів.
Крім того суд взяв до уваги, що неможливість проведення допиту ОСОБА_5 , не впливає на повноту судового розгляду і на доведеність «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Суд дійшов висновку, що обставини цього кримінального провадження та сукупність безпосередньо досліджених доказів свідчать про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінально караного діяння.
Припущення сторони захисту про те, що якщо обвинувачений, окрім українського громадянства, також має громадянство іншої держави, то даний факт виключає можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за державну зраду, не заслуговують на увагу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Доводи сторони захисту про те, що суди вжили недостатніх заходів для повідомлення ОСОБА_5 про день, час і місце розгляду справи стосовно нього, є безпідставними.
Відповідно до судових рішень, на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2023 року, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, здійснювалося в порядку спеціального досудового розслідування, а судовий розгляд - у спеціальному судовому провадженні, згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року.
Таким чином, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Верховний суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Дійсно така процедура у кримінальному провадженні є специфічною, оскільки проводиться без участі обвинуваченого, а повідомлення особи здійснюється з дотриманням певний правил передбачених процесуальним законом.
Так, законодавець у законі врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Згідно з приписами абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Відповідно до судових рішень, у цьому кримінальному провадженні вимоги ч. 1
ст. 297-5 і абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК, щодо повідомлення ОСОБА_5 про розгляд стосовно нього справи були дотримані.
Повідомлення ОСОБА_5 про призначені судові засідання здійснювалося шляхом публікацій в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Рівненського міського суду Рівненської області, а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК направлялися захиснику. Наявні у справі документи суд визнав такими, що свідчать про обізнаність ОСОБА_5 щодо розпочатого кримінального провадження. Своїм правом прийняти участь у розгляді кримінального провадження стосовно нього він не скористався і будь-яких клопотань з цього приводу до суду не направляв.
Верховний Суд зауважує, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вжили прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходів щодо інформування ОСОБА_5 про здійснення стосовно нього кримінального провадження.
Верховний Суд не заперечує, що під час здійснення спеціального (досудового розслідування) судового провадження, можуть вживатися додаткові заходи, не визначені у статтях 297-5, 323 КПК щодо повідомлення особи. Водночас нездійснення таких додаткових заходів, за умови дотримання чітко передбаченого процесуальним законодавством порядку здійснення повідомлення (виклику) особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження в порядку процедури in absentia, само по собі не є порушенням вимог КПК.
Особа засуджена в порядку судового провадження (in absentia) не позбавлена права оскаржити ухвалені стосовно неї судові рішення навіть після закінчення строків на їх оскарження, подавши скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження з наведенням причин неявки.
Доводи сторони захисту про порушення права на захист ОСОБА_5 , оскільки захисник був позбавлений можливості спілкуватися із підзахисним не є безумовним порушенням права на захист, виходячи з того, що вказане кримінальне провадження було проведено у спеціальних формі на досудовому розслідуванні та судовому провадженні, участь захисника у якому є обов'язковою. Як встановлено із судових рішень у цьому кримінальному провадженні на всіх його стадіях брав участь захисник ОСОБА_4 , залучений за рахунок держави, до функцій якого належить здійснення захисту обвинуваченого, що і було зроблено в цьому провадженні. Як встановлено судами попередніх інстанцій захисник ОСОБА_5 брав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах та заперечував запропоновану прокурором міру покарання для його підзахисного.
Доводи захисника, що призначене ОСОБА_5 покарання є занадто суворим, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано їх відхилив.
Зокрема апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції обираючи ОСОБА_5 вид і розмір покарання, дотримався положень ст. 65 КК, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, його особу, відсутність пом'якшуючих покарання обставин і призначив ОСОБА_5 покарання, яке відповідає характеру вчиненого злочину й особі засудженого.
Таким чином, узявши до уваги всі обставини, які за законом мають правове значення при призначенні виду та розміру покарання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що призначене ОСОБА_5 покарання є законним і обґрунтованим.
Касаційним судом не встановлено будь-яких обставин, які свідчать, що засудженому ОСОБА_5 призначено покарання, яке є явно несправедливим через суворість
та не відповідає вчиненому ним кримінальному правопорушенню і його особі, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
Касаційна скарга захисника не містить інших переконливих аргументів та обставин, які суди попередніх інстанцій необґрунтовано не взяли до уваги або не врахували при визначенні виду і розміру покарання ОСОБА_5 .
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, дотримався вимог статей 370, 419 КПК
Оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2024 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3