21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 207/1441/21
провадження № 51-1380 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_6 на вирок Баглійського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя цього АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
2. Цивільний позов задоволено повністю, ухвалено стягнути із ОСОБА_8 на користь Кам'янської міської ради у рахунок відшкодування майнової шкоди на поховання ОСОБА_9 14660 грн. 75 коп.
3. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
3. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишив без зміни.
4. За обставин, детально викладених у вироку, 14 березня 2021 року приблизно о
15 годині ОСОБА_8 , перебував біля труб теплотраси на майданчику навпроти будинку АДРЕСА_3 , де разом зі своїми знайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вживали спиртні напої. В ході розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків. Будучи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на умисне противоправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , знайшовши на землі кухонний ніж, взяв його у праву руку та перебуваючи впритул попереду ОСОБА_10 , яка своїм тілом намагалася прикрити ОСОБА_9 , завдав потерпілому одного удару ножем в задню ліву частину тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням лівої легені, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, є небезпечним для життя в момент його спричинення та перебуває в причинному зв'язку із настанням смерті. В результаті отриманого тілесного ушкодження потерпілий ОСОБА_9 помер на місці.
5. Таким чином, ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
6. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
7. На обґрунтування своїх доводів захисник вказує що:
- висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на доказах, які фактично не підтверджують його винуватість. Зазначає, що не мають доказового значення, зокрема показання ряду свідків, висновок судово - медичної експертизи трупу ОСОБА_9 від 14 квітня 2021 року № 327-Е, висновок судової дактилоскопічної експертизи
від 31 березня 2023 року № СЕ19/104-21/938-Д; висновок судово-медичної експертизи від 26 квітня 2021 року № 311;
- інші проведені в рамках кримінального провадження експертизи не мають доказового значення, оскільки за результатами їх проведення не отримано даних про причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, інші письмові докази по справі також не підтверджують цього;
- свідок ОСОБА_11 оговорила його підзахисного у вчиненні злочину;
- не доведено наявності у ОСОБА_8 прямого умислу на спричинення смерті потерпілому, не встановлено наявності корисливого мотиву вчинення злочину;
- працівниками поліції до ОСОБА_8 було застосоване фізичне та психологічне насильство з метою надання визнавальних показів щодо вчинення злочину, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 15 квітня 2021 року № 301-Е;
- в порушення вимог ч. 2 ст. 31 КПК, за наявності клопотання обвинуваченого про колегіальний розгляд кримінального провадження, його розгляд здійснено одноособово;
- всупереч положенням ст. 365 КПК ОСОБА_8 не було надано останнього слова;
- призначене ОСОБА_8 покарання є явно несправедливим та надто суворим.
8. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги, зокрема щодо застосування працівниками поліції до ОСОБА_8 сили для примушення до надання ним визнавальних показань щодо вчинення тяжкого злочину; що місцевим судом не встановлено доведеність винуватості ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК; відсутності в матеріалах провадження будь-яких доказів та даних про його причетність до вчиненого кримінального правопорушення. Зазначає, що апеляційний суд обмежився лише посиланням на встановлені обставини під час досудового слідства.
9. Вважає, що судові рішення не відповідають положенням статей 370, 374, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
10. Захисники підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
11. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
12. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
13. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
14. Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
15. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
16. Вказаних вимог закону суди не порушили. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням
ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
17. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших, зміст показань яких детально викладено у вироку. Водночас, свідок ОСОБА_10 , яка була безпосереднім свідком подій
14 березня 2021 року, показала суду, що в цей день вона перебувала разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на місці події, в певний момент
ОСОБА_8 підскочив, почав кричати та кинувся на ОСОБА_17 . Саме тоді вона побачила у ОСОБА_8 в правій руці кухонний ніж, який належав потерпілому. Вона швидко підскочила та стала між ОСОБА_8 та потерпілим, який також успів піднятися, намагалась заспокоїти ОСОБА_18 , але він, тримаючи в правій руці ніж, перебуваючи впритул перед нею, зробив один крок в правий бік та наніс один удар ножем в задній лівий бік ОСОБА_9 . Від отриманого удару ОСОБА_9 присів, обпершись спиною об трубу, та сказав, що дуже погано почувається, вона побачила ніж в крові, який вже лежав на трубі поруч з ними.
18. Крім того, винуватість ОСОБА_8 підтверджується фактичними даними, які містяться у:
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 15 березня 2021 року, з фототаблицями до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_8 , як особу, яка завдала ОСОБА_9 ножове поранення (т. 1 а. с. 89-95);
- протоколі проведення слідчого експерименту від 15 березня 2021 року та відеозаписі до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 розказала та показала, у який спосіб та за яких обставин було вчинено вбивство потерпілого ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 47-52);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19 березня 2021 року з фототаблицею та відеозаписом до нього, за участі підозрюваного ОСОБА_8 , відповідно до якого, він пояснив та показував у який спосіб та за яких обставин вчинив вбивство потерпілого (т. 1 а. с. 146-149);
- висновку судово-медичної експертизи від 23 квітня 2021 року № 327-Е-1, відповідно до якого характер пошкоджень, їх локалізація, напрямок раневого каналу, свідчать про те, що проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням нижньої долі лівої легені могло утворитися при механізмі і розташуванні потерпілого ОСОБА_9 та підозрюваного ОСОБА_8 , як вказано підозрюваним в ході слідчого експерименту від 19 березня 2021 року (т. 1, а. с. 198);
- висновку судово-медичної експертизи від 23 квітня 2021 року № 327-Е-2, згідно якого характер пошкоджень, їх локалізація, напрямок раневого каналу, свідчать про те, що проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням нижньої долі лівої легені могло утворитися при механізмі і розташуванні потерпілого та підозрюваного ОСОБА_8 , як вказано свідком ОСОБА_10 в ході проведеного за її участі слідчого експерименту 15 березня 2021 року (т. 1, а. с. 199);
- інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.
19. У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, від надання пояснень по суті пред'явленого обвинувачення відмовився.
20. Отже, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
21. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК.
22. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
23. Щодо посилань захисника про сумнівність показань свідка ОСОБА_10 , яка на думку захисника, оговорила ОСОБА_8 , необхідно зазначити, що під час касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит вказаного свідка судом проведено з дотриманням положень ст. 352 КПК, оскільки показання вона надавала в судовому засіданні місцевого суду під присягою, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань. Будь-яких даних про те, що сторона захисту зверталась з відповідними заявами до правоохоронних органів про притягнення вказаного свідка до кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань матеріали справи не містять.
24. Доводи касаційної скарги сторони захисту про відсутність умислу в діях ОСОБА_8 на вбивство потерпілого, колегія суддів вважає безпідставними.
25. За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала (прямий умисел) або свідомо припускала (непрямий умисел) їх настання. Питання про наявність умислу вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.
26. Водночас як установлено судом першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, ОСОБА_8 діяв з прямим умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_9 , оскільки сукупність встановлених обставин, зокрема поведінка обвинуваченого в момент вчинення злочину, механізм, характер, спосіб завдання шкоди, використане при цьому знаряддя - ніж, локалізація ушкодження, безумовно вказують на спрямованість його дій саме на позбавлення життя потерпілого, а тому його дії за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
27. В частині доводів захисника щодо відсутності в діях засудженого корисливого мотиву на вчинення злочину, колегія суддів зауважує, що статтею 115 КК передбачена відповідальність за умисне вбивство. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується виною у формі умислу. Мотив і мета злочину підлягають з'ясуванню, оскільки у ряді випадків вони є кваліфікуючими ознаками цього злочину. Однак, при кваліфікації слід виходити з того, що ч. 1 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак. Судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_8 умисно заподіяв смерть потерпілому під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, що підпадає під ознаки інкримінованого йому злочину.
28. Неприйнятними є й доводи сторони захисту про порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону щодо розгляду кримінального провадження одноособово.
29. Як убачається з матеріалів провадження, а саме технічного запису підготовчого судового засідання від 21 травня 2021 року, судом було роз'яснено право обвинуваченого на колегіальний розгляд провадження у складі трьох суддів та оголошено перерву для узгодження його позиції із захисником з цього питання. Після повторного з'ясування думки ОСОБА_8 щодо складу суду, він зазначив про можливість розгляду провадження одноособово. Це також підтверджується заявою ОСОБА_8 , яка містить у матеріалах провадження (т. 2 а. с. 54).
30. Також, з технічного запису судового засідання від 29 червня 2022 року вбачається, що судом було повторно розглянуте клопотання засудженого про колегіальний розгляд провадження, однак відмовлено у його задоволенні, з урахування того, що вказане питання про склад суду вирішується у підготовчому судовому засіданні.
31. Доводи захисника про порушення судом першої інстанції положень ст. 365 КПК, а саме ненадання ОСОБА_8 останнього слова є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження, зокрема звукозаписом судового засідання від 30 березня 2023 року, відповідно до якого після виступу учасників провадження в судових дебатах, суд надав засудженому останнє слово.
32. Твердження сторони захисту про застосування працівниками поліції до
ОСОБА_8 недозволених методів не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами провадження. Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 15 квітня 2021 року № 306-Е у ОСОБА_8 виявлені ушкодження у вигляді перелому кута нижньої щелепи праворуч, тупої травми грудної клітини з переломом 6-го ребра праворуч, враховуючи відсутність будь-яких видимих ушкоджень при огляді в судово-медичній експертизі та під час знаходження на лікуванні - встановити конкретну давність утворення ушкоджень, не виявилося за можливе. Разом із тим, як указано в документі, враховуючи характер переломів (відповідно наданим рентгенологічним знімкам), давність їх утворення до 14 днів на момент потрапляння в лікарню. Водночас до лікувального закладу ОСОБА_8 потрапив 14 березня 2021 року, тобто у день вчинення кримінального правопорушення.
33. Крім того, за клопотанням ОСОБА_8 судом було призначено перевірку його заяви щодо застосування до нього заборонених методів під час досудового розслідування та 18 січня 2022 року було внесено відповідні відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 365 КК. При проведенні перевірки за даним фактом, ОСОБА_8 звернувся із заявою, в якій просив поліцію розгляд не проводити, оскільки травмувався самостійно, претензій не має, в результаті чого 08 червня 2022 року слідчим була винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
34. Неприйнятним є доводи захисника про суворість призначеного ОСОБА_8 покарання.
35. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
36. Як убачається з копії судового рішення, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 місцевий суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК, врахував тяжкість та обставини скоєного, зокрема, той факт, що під час вчинення злочину як обвинувачений, так і потерпілий, знаходились у стані алкогольного сп'яніння; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, судимості, у встановленому законом порядку, незняті та непогашені, перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не має постійного місця проживання, не був працевлаштований. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення особливо тяжкого злочину у стані алкогольного сп'яніння. Обставин, які пом'якшують покарання суд не встановив. Також суд врахував те, що, обвинувачений повністю вини не визнав, під час судового розгляду поводив себе зухвало, цинічно, що також свідчить про відсутність каяття.
37. На думку колегії суддів, у даному конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Правових підстав вважати покарання явно несправедливим через суворість немає.
38. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв'язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов'язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
39. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.
40. Істотних порушень вимог матеріального чи процесуального закону, які б були підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 11 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3