Постанова
Іменем України
21 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 428/10074/18
провадження № 61-1930св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Альфа Банк» (тепер - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»), Сєвєродонецький відділ ДВС у Сєвєродонецькому районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи : Акціонерне товариство «Альфа Банк» (тепер - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»), Сєвєродонецький відділ ДВС у Сєвєродонецькому районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження
за касаційною скаргою адвоката Солонця Сергія Миколайовича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року у складі судді Дубовенко І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лопатіної М. Ю.,
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила замінити сторону у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що заочним рішенням від 12 липня 2019 року, ухваленим у справі № 428/100074/18, задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 лютого 2008 року № 556/16-ПК158 у сумі 272 859,80 грн звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08 лютого 2008 року - на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. На виконання рішення суду видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.
У зв'язку з відчуженням нею предмета іпотеки - спірної квартири на підставі укладеного 20 листопада 2018 року з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, який у подальшому за договором купівлі-продажу від 15 листопада 2021 року відчужив предмет іпотеки ОСОБА_2 , вона втратила статус іпотекодавця та вибула із виконавчих проваджень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 07 вересня 2023 року в задоволенні заяви відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відомості про право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_5 не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому немає правових підстав для здійснення заміни боржника ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Солонець С. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 916/1645/18, від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11, від 01 березня 2021 року у справі № 201/16014/13.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до іншої особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Отже, з моменту відчуження права власності на іпотечне майно, на яке рішенням суду звернено стягнення, та щодо якого проводиться виконання цього рішення, ОСОБА_1 втратила статус іпотекодавця та вибула з виконавчих проваджень із примусового виконання рішення суду, предметом якого є лише звернення стягнення на предмет іпотеки, а новий власник, яким є ОСОБА_2 , набув статус нового іпотекодавця, є правонаступником із зобов'язань та повинен бути залучений як новий боржник за цими виконавчими провадженнями.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 липня 2019 року, ухваленим у справі № 428/10074/18, задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 лютого 2008 року № 556/16-ПК158 у сумі 272 859,80 грн звернено стягнення на предмет іпотеки, за договором іпотеки від 08 лютого 2008 року - на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 428/10074/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 липня 2019 року залишено без змін.
На виконання рішення суду видано виконавчий лист, та відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_2 і № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «АЛЬФАБАНК».
12 листопада 2018 року, тобто до ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу продала квартиру ОСОБА_4 , який відчужив її 15 листопада 2021 року ОСОБА_2
ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу 28 липня 2011 року, який розірвано 12 липня 2016 року, змінила прізвище на ОСОБА_1 , а після реєстрації шлюбу 10 серпня 2017 року - на ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Наведене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом має не суто формальний характер, щоб зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, у межах стадій судового процесу.
ЦПК України визначає порядок заміни сторони на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому в законі не ототожнено «процесуальне правонаступництво» і «заміна сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно.
Так, згідно зі статтею 55 ЦПК України в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
У частині п'ятій статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям. Тобто підставою для заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
У цій справі як на підставу для заміни сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 посилалася на те, що вона вибула зі спірних правовідносин, оскільки вже не є власником предмета іпотеки, на який рішенням суду звернено стягнення. Право власності на це майно перейшло до інших осіб.
Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов'язки іпотекодавця.
Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, в законодавстві встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя, шляхом перенесення всіх прав та обов'язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності.
Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Суди встановили, що боржник ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2018 року відчужила майно, яке є предметом іпотеки, на користь ОСОБА_4 , який у свою чергу 15 листопада 2021 року відчуджив її ОСОБА_5 , внаслідок чого до останнього власника перейшли всі права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Разом з тим, оскільки рішення суду про звернення стягнення на це майно ухвалене 12 липня 2019 року, тобто після того як відбулося матеріальне правонаступництво, права й обов'язки боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання цього рішення до ОСОБА_4 не перейшли, оскільки на час набуття ним права власності на предмет іпотеки таких прав та обов'язків ще не існувало.
Верховний Суд зауважує, що не можна замінити боржника у виконавчому провадженні на особу, яка мала би бути належним відповідачем у справі, однак участі в ній не брала. Оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду, тому позбавлення особи права брати участь при розгляді цієї справи по суті заявлених вимог не відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно, такі права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні не могли перейти й до ОСОБА_5 , який пізніше придбав спірну квартиру, у зв'язку з чим є підстави для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.
Заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні у цій справі подала сама боржник ОСОБА_1 , яка відчужила спірне майно ще на етапі судового розгляду справи, та, відповідно, як сторона у справі не була позбавлена можливості до закінчення розгляду справи звернутися до суду із заявою про процесуальне правонаступництво в порядку статті 55 ЦПК України.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , проте помилився щодо мотивів такого рішення. Тому рішення судів необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Солонця Сергія Миколайовича як представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов