65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"22" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1507/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання О.В. Ващенко
за участю представників:
від позивача - Ростомов Г.А.,
від відповідача - Новак Л.А.,
від третіх осіб:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система”: Тимчук О.О.,
2) Споживчого товариства “Сузір'я Плюс” - не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства “Сузір'я Будова”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” та Споживчого товариства “Сузір'я Плюс” про визнання майнових прав на об'єкти інвестування, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого товариства “Сузір'я Будова” про:
- визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об'єкт інвестування - однокімнатну квартиру загальною площею 46,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , будівельний номер квартири АДРЕСА_2 ;
- визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об'єкт інвестування - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , будівельний номер нежитлового приміщення 12з.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
21 лютого 2018 року між СТ “Сузір'я Будова” та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/179, за умовами якого ОСОБА_2 , що виступає як пайовик, вступає в асоційовані члени товариства, приймає участь у реалізації статутних цілей товариства шляхом внесення своєї частки в товариство з метою забезпечення товариством будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_4 , а товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові закріплену за ним квартиру за умови виконання ним зобов'язань за угодою.
Так, позивач зазначає, що в п. 2.1 договору закріплено зобов'язання ОСОБА_2 внести частку у розмірі, еквівалентному 42270,00 доларів США, що еквівалентно 1144360,00 грн. на момент укладення договору.
При цьому позивач вказує, що додатком № 1 до договору № 4/179 визначено Специфікацію об'єкта, за якою місцезнаходженням об'єкта є: АДРЕСА_1 , будівельний номер квартири АДРЕСА_2 , загальна площа 46,9 кв.м, кількість кімнат - одна; додатком № 2 визначено Порядок розрахунків, згідно якого ОСОБА_2 має сплатити суму, обумовлену п. 2.1 та 2.2 угоди, за графіком до 01 червня 2021 року останнім платежем; додатком № 3 закріплено розташування об'єкта нерухомості на Плані квартири.
В подальшому ж, як зазначає позивач, 13 червня 2019 року між СТ “Сузір'я Будова”, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/179 від 21.02.2018 р., за якою сторони домовилися про заміну ОСОБА_2 , як первісного пайовика, на ОСОБА_1 , як нового пайовика. За умовами вказаної угоди до нового пайовика переходять всі права та обов'язки первісного пайовика за договором № 4/179, а первісний пайовик втрачає всі права та обов'язки за вказаною угодою.
Між тим позивач зауважує, що обов'язок зі сплати за договором № 4/179 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконано в наступному порядку: ОСОБА_2 здійснені оплати 22.02.2018 р. у розмірі 49990,00 грн., 23.02.2018 р. - 49990,00 грн., 26.02.2018 р. - 49990,00 грн., 27.02.2018 р. - 49990,00 грн., 28.02.2018 р. - 49990,00 грн., 01.03.2018 р. - 36140,00 грн.; ОСОБА_1 здійснені оплати 13.06.2019 р. у розмірі 49990,00 грн., 14.06.2019 р. - 49990,00 грн., 22.06.2019 р. - 49990,00 грн., 25.06.2019 р. - 16070,00 грн., 25.06.2019 р. - 49990,00 грн., 26.06.2019 р. - 49990,00 грн., 27.06.2019 р. - 49990,00 грн., 01.07.2019 р. - 49990,00 грн., 02.07.2019 р. - 49990,00 грн., 04.07.2019 р. - 49990,00 грн., 05.07.2019 р. - 49990,00 грн., 08.07.2019 р. - 49990,00 грн., 09.07.2019 р. - 49990,00 грн., 10.07.2019 р. - 49990,00 грн., 11.07.2019 р. - 49990,00 грн., 15.07.2019 р. - 49990,00 грн., 16.07.2019 р. - 49990,00 грн., 17.07.2019 р. - 42360,00 грн.; всього 1144360,00 грн. Таким чином, за ствердженнями позивача, ним, як пайовиком, 17.07.2019 р. виконано у повному обсязі обов'язок зі сплати за договором № 4/179.
Подалі, як зазначає позивач, 26 липня 2021 року між СТ “Сузір'я Будова” та громадянином України ОСОБА_1 було укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/12з-К, за умовами якого ОСОБА_1 , що виступає як пайовик, вступає в асоційовані члени товариства, приймає участь у реалізації статутних цілей товариства шляхом внесення своєї частки в товариство з метою забезпечення товариством будівництва будинку, а товариство забезпечує будівництво будинку та передає пайовикові закріплений за ним об'єкт. Під об'єктом у договорі мається на увазі нежитлове приміщення із характеристиками згідно додатку до договору № 4/12з-К, яке пайовик отримує після сплати своєї частки в товариства та введення будинку в експлуатацію.
Так, позивач зазначає, що в п. 2.1 закріплено зобов'язання ОСОБА_1 внести частку у розмірі, еквівалентному 4210,00 доларів США, що еквівалентно 114000,00 грн. на момент укладення договору. Також позивач вказує, що за п. 4.2.1 договору товариство зобов'язане забезпечити будівництво будинку в строк - IV квартал 2021 року, а додатком № 1 до договору № 4/12з-К визначено Специфікацію об'єкта, за якою місцезнаходженням об'єкта є: АДРЕСА_3 , будівельний номер нежитлового приміщення 12з; додатком № 2 визначено Порядок розрахунків, згідно якого ОСОБА_1 має сплатити визначену суму до 26.07.2021 р.; додатком № 3 закріплено розташування об'єкта нерухомості на Плані об'єкта.
Разом з тим позивач наголошує, що обов'язок зі сплати за договором № 4/12з-К Щербиною А.Г. виконано в наступному порядку: 26.07.2021 р. сплачено 49990,00 грн., 27.07.2021 року - 49990,00 грн., 28.07.2021 р. - 14220,00 грн., всього 114200,00 грн.
Відтак, за ствердженнями позивача, ним, як пайовиком, 28.07.2021 р. виконано у повному обсязі обов'язок зі сплати за договором № 4/12з-К.
Водночас, як вказує позивач, відповідачем - Споживчим товариством “Сузір'я Будова” порушено умови пунктів 4.2.1 договору № 4/179, за яким товариство зобов'язане забезпечити будівництво будинку в строк - IІІ квартал 2021 року та договору № 4/12з-К, за яким товариство зобов'язане забезпечити будівництво будинку в строк - IV квартал 2021 року. Інших строків або умов виконання зобов'язання з будівництва, за ствердженнями позивача, договори не містять. При цьому позивач додає, що під час перегляду офіційного сайту компанії “Будова” https://budova.ua/ua/, ним виявлено оголошення “Відновлення будівництва 4-го дому та паркінгу ЖК “Чотири сезони”; здача - IV квартал 2024 року”, в якому компанія вказує, зокрема, що в результаті перемовин з Міністерством оборони України всі учасники процесу будівництва домовились про перепідписання угод та договорів із зазначенням оновлених строків та умов; право добудування 4-го будинку та паркінгу ЖК “Чотири сезони” перейшло СТ “Сузір'я Плюс”; для можливості отримати квадратні метри на Гагаріна, 19-21, інвестори мають переукласти договір та вступити до нового споживчого товариства. Тобто, як зазначає позивач, компанія заявляє, що право добудування перейшло до СТ “Сузір'я Плюс”, проте ніяких угод з цього приводу між ОСОБА_1 та СТ “Сузір'я Будова” не укладалося, що, на переконання позивача, свідчить про ризик втрати ним паю.
Також позивач додає, що 26.02.2024 р. останній звертався до СТ “Сузір'я Будова” із заявою про орієнтовні терміни будівництва, у якій просив: вказати причину та дату зупинення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_4 , IV пусковий комплекс (4 секція житлового комплексу “4 сезони”); надати чіткий термін (строки) завершення будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_4 , IV пусковий комплекс (4 секція житлового комплексу “4 сезони”); надати розгорнутий кошторис будівельних / комунікаційних / оздоблювальних / юридичних та інших видів робіт для забезпечення завершення будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_4 , IV пусковий комплекс (4 секція житлового комплексу “4 сезони”).
Того ж дня, як вказує позивач, 26.02.2024 р. він звернувся до відповідача із заявою про надання акту звірки взаєморозрахунків, у якій просив підтвердити правильність оплати, а також підтвердити відсутність заборгованості між СТ “Сузір'я Будова” та ОСОБА_1 згідно договорів: № 4/179 від 21.02.2018 р., № 4/12з-К від 26.07.2021 р. та надати акт взаєморозрахунків станом на 25.02.2024 р. або картку інвестора. Даний лист, за ствердженнями позивача, було отримано СТ “Сузір'я Будова” 11.03.2024 року, проте будь-яких листів від відповідача на адресу позивача у відповідь не надходило. Виходячи з проігнорованих звернень позивач вважає унеможливленим вирішення питання виконання зобов'язання за договором з боку відповідача без звернення до суду.
Стосовно визначення підсудності (підвідомчості) справи позивач із посиланнями на ст. 20 ГПК України, 167 ГК України, ст. 12 Закону України “Про кооперацію”, ст. 6 Закону України “Про споживчу кооперацію”, п. 4 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 р. по справі № 738/1772/17, від 24.04.2019 р. по справі № 509/577/18 зазначає, що визначальним для підсудності є суб'єкт, що вступає у спір з кооперативом, адже асоційовані члени не є членами кооперативу з точки зору реалізації корпоративних прав, у той час, як члени кооперативу такими носіями є, мають необхідний обсяг правоздатності для визначення напрямів діяльності кооперативу, питань його діяльності, створення або ліквідації. Так, позивач зауважує, що ОСОБА_1 уклав із СТ “Сузір'я Будова” договори асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/179 від 21.02.2018 р. та № 4/12з-К від 26.07.2021 р. та відповідно набув статусу асоційованого члена кооперативу, а тому є носієм корпоративних прав та обов'язків, з огляду на що, на переконання позивача, даний спір є корпоративним, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з моменту набрання чинності Законом України “Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 р. вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1507/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 30 квітня 2024 р. о 10:30.
29.04.2024 р. від представника відповідача - Споживчого товариства “Сузір'я Будова” через систему “Електронний суд” надійшло до суду клопотання (вх. №17418/24), в якому відповідач просить відкласти підготовче засідання у справі № 916/1507/24, призначене на 30 квітня 2024 р. о 10:30, на іншу дату, при цьому вказує, що строк на подання відзиву на позов на день підготовчого засідання у справі не сплив.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 р. підготовче засідання відкладено на 15 травня 2024 р. о 10:30, а також запропоновано сторонам надати свої міркування стосовно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 року по справі № 750/319/18.
13.05.2024 року від позивача через систему “Електронний суд” надійшли до суду додаткові пояснення (вх. № 19121/24), в яких ОСОБА_1 наголошує на тому, що спір по даній справі № 916/1507/24 підлягає вирішенню виключно в порядку господарського судочинства та зауважує, що споживче товариство, діяльність якого регулюється Законом України “Про кооперацію” у відносинах/спорах щодо його діяльності із членами кооперативу, яким ОСОБА_1 став в силу п. 4 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”, підвідомчі господарському суду у зв'язку із тим, що такі спори є корпоративними. При цьому позивач зауважує, що у справі № 750/319/18 відносини між повноправними членами кооперативу та кооперативом не досліджувалися, а критерії розмежування спорів за підвідомчістю говорять про те, що позивачем вірно визначено компетентний суд.
14.05.2024 року за вх. № 19312/24 до господарського суду через систему “Електронний суд” надійшла від представника відповідача - Споживчого товариства “Сузір'я Будова” заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на те, що спір по даній справі № 916/1507/24 не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Так, у поданій заяві відповідач повністю підтримує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.04.2024 року по справі № 750/319/18, та, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, предмет спору - визнання майнових прав на об'єкти інвестування, які, як вважає позивач, виникли на підставі договору асоційованого членства у споживчому товаристві внаслідок сплати пайових внесків за таким договором, цивільно-правову природу спірних правовідносин у даній справі, споживче товариство вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Також 14.05.2024 року від Споживчого товариства “Сузір'я Будова” через систему “Електронний суд” надійшла до господарського суду заява (вх. № 19321/24), в якій відповідач просить провести підготовче засідання по справі № 916/1507/24, призначене на 15.05.2024 року о 10:30 год., без участі представника СТ “Сузір'я Будова”. При цьому у поданій заяві відповідач зауважив, що підтримує подану заяву про закриття провадження у справі у повному обсязі та наполягає на її задоволенні.
Крім того, 14.05.2024 р. від представника відповідача - Споживчого товариства “Сузір'я Будова” через підсистему “Електронний суд” надійшла до суду заява про розгляд справи без участі (вх. № 19332/24), в якій відповідач просить суд закрити провадження у справі № 916/1507/24 за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства “Сузір'я Будова”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 р. у справі № 916/1507/24 підготовче засідання відкладено на 04.06.2024 р. об 11:15 год.
27.05.2024 р. від представника відповідача - Споживчого товариства “Сузір'я Будова” до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 21144/24), в яких представник відповідача зазначає, що спір, який виник між позивачем та відповідачем, належить розглядати за правилами цивільного судочинства, тому просить суд долучити дані пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду заяви відповідача про закриття провадження у справі.
Також 27.05.2024 р. від представника відповідача - Споживчого товариства “Сузір'я Будова” до господарського суду через систему “Електронний суд” ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 21203/24).
У підготовчому засіданні господарського суду 04 червня 2024 року по справі № 916/1507/24 було протокольно оголошено перерву до 13 червня 2024 року о 15:00 год. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про під розписку повідомлено представників сторін.
Під час підготовчого засідання 13.06.2024 р. судом було розглянуто заяву відповідача про закриття провадження у справі, за результатами якої судом відмовлено у її задоволенні, оскільки, на думку суду, безпідставними є посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 року по справі № 750/319/18, яка є нерелевантною відносно даної справи, адже у вказаній постанові спір стосується про стягнення коштів з членів кооперативу. Також на час виникнення спірних правовідносин не було змін до законодавства, яким було передбачено перехід з асоційованих членів до повноправних членів кооперативу. З огляду на викладене, суд вважає, що дана справа № 916/1507/24 підвідомча господарському суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 р. у справі № 916/1507/24 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
21.06.2024 р. від представника відповідача - Споживчого товариства “Сузір'я Будова” до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24299/24), в якому представник відповідача просить суд поновити Споживчому товариству “Сузір'я Будова” строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Споживчого товариства “Сузір'я Будова” повністю.
У підготовчому засіданні господарського суду 25 червня 2024 року по справі № 916/1507/24 було протокольно оголошено перерву до 09 липня 2024 року о 15:00 год. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
02.07.2024 р. від представника позивача - ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 25532/24).
08.07.2024 р. від представника позивача - ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 26266/24).
Крім того, 08.07.2024 р. від представника позивача - ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшло клопотання про залучення співвідповідача (вх. № 26269/24), в якому позивач просить суд залучити до участі у справі № 916/1507/24 за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства “Сузір'я Будова” про визнання майнових прав на об'єкт інвестування Товариство з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” у якості співвідповідача. В обґрунтування поданого клопотання позивач вказує, що з посилань відзиву та заперечень СТ “Сузір'я Будова” приймав участь у реалізації договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 року з метою будівництва групи житлових будинків за адресою: АДРЕСА_4 , але з 25 січня 2024 року СТ “Сузір'я Будова” не є учасником будівництва житлових будинків за адресою: АДРЕСА_4 , оскільки вказаний договір про спільну діяльність розірвано на підставі додаткової угоди № 4 від 25.01.2024 року. У зв'язку з розірванням договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 та на виконання додаткової угоди № 4 від 25.01.2024, за ствердженнями позивача, СТ “Сузір'я Будова” передало ТОВ “УВГП-Система” відповідно до акту № 1 прийому-передачі будівельно-монтажних робіт до договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 по об'єкту: “Будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 , І черга будівництва (ІV та V пускові комплекси)” від 01.03.2024 р. Таким чином, позивач зазначає, що з огляду на інформацію, надану відповідачем, вбачається, що об'єкт інвестування ОСОБА_1 - житлові будинки з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 , переданий іншій особі - ТОВ “УВГП-Система”. З огляду на викладене позивач наголошує, що у результаті вказаного склалася ситуація, за якої СТ “Сузір'я Будова” є особою, яка має зобов'язання перед ОСОБА_1 за договорами асоційованого членства у споживчому товаристві (корпоративне та інвестиційне зобов'язання), а ТОВ “УВГП-Система” є особою, якій за актом № 1 прийому-передачі будівельно-монтажних робіт до договору про спільну діяльність № 1/Г-19 від 29.08.2016 року передано наведені вище житлові будинки. Тобто, за ствердженнями позивача, пай (інвестиція), яка є предметом спору, документально перебуває у ТОВ “УВГП-Система”.
09.07.2024 р. від представника відповідача - Споживчого товариства “Сузір'я Будова” до господарського суду надійшли заперечення (вх. № 26327/24), в яких відповідач просить суд приєднати до матеріалів справи дані заперечення та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Споживчого товариства “Сузір'я Будова” повністю.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” та відкладено підготовче засідання на 07 серпня 2024 р. о 10:00 год.
25.07.2024 р. від представника позивача - ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 28111/24), в яких представник надає докази направлення копії позову з додатками ТОВ “УВГП-Система”.
У підготовчому засіданні 07.08.2024 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ “УВГП-Система” (вх. № 29496/24). В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що залучаючи як співвідповідача ТОВ “УВГП-Система”, сторона позивача не звернула увагу на те, що ОСОБА_1 із вказаним товариством не пов'язують жодні корпоративні відносини, оскільки ОСОБА_1 не є членом або вкладником даної юридичної особи. З огляду на вказане, позивач зауважує, що передчасно звернувся до суду із клопотанням про залучення співвідповідача, не звернувши увагу на положення ст. 20 ГПК України саме у відносинах із співвідповідачем. Також позивач вказує, що у відповіді на відзив посилається на те, що правочин, укладений на відчуження майна інвесторів будівництва, є нікчемним, тобто недійсність якого презюмується законом, а визнання такого правочину (правочинів) недійсним не вимагається. Наразі позивач додає, що з урахуванням того, що відповідачем у справі СТ “Сузір'я Будова” було відчужено майно інвестора ОСОБА_1 за нікчемним правочином, відповідно належним способом захисту порушеного права буде виключно визнання майнових прав на об'єкт інвестування, при цьому визнання недійсними нікчемних правочинів не має юридичного сенсу для даної справи.
Також у підготовчому засіданні 07.08.2024 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення третіх осіб у справі № 916/1507/24 (вх. № 29495/24), згідно з яким позивач просить суд залучити до участі у справі № 916/1507/24 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” та Споживче товариство “Сузір'я Плюс”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 р. клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” у справі № 916/1507/24 задоволено та провадження у справі № 916/1507/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” про визнання майнових прав на об'єкти інвестування закрито.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” та Споживче товариство “Сузір'я Плюс”; підготовче засідання відкладено на 22 серпня 2024 р. о 15:30 год.
20.08.2024 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” - Дімарським Д.Л. подані до господарського суду пояснення щодо позову (вх. № 30778/24), відповідно до яких третя особа просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
Також 20.08.2024 року від представника ТОВ “УВГП-Система” - Дімарського Д.Л. до господарського суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. № 30645/24). В обґрунтування поданого клопотання третя особа зазначає, що спір, що виник між сторонами у цій справі, стосується реалізації прав члена кооперативу на отримання у власність житла та нежитлового приміщення; позивач обґрунтував свої позовні вимоги, посилаючись на порушення відповідачем умов договору асоційованого членства у споживчому товаристві, внаслідок чого порушуються його права отримати у власність житло та нежитлове приміщення, з огляду на що зазначений спір має приватноправовий характер і не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності кооперативу як юридичної особи, тому не містить ознак корпоративних за змістом правовідносин, а відтак підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Також ТОВ “УВГП-Система” зауважує, що аналогічний висновок наведено у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 р. по справі № 916/1215/24 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.04.2024 р. по справі № 750/319/18.
У підготовчому засіданні 22.08.2024 р. представники позивача та відповідача проти вищевказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” про закриття провадження у справі (вх. № 30645/24 від 20.08.2024 року) не заперечували.
Згідно ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , позивач фактично оскаржує порушення Споживчим товариством “Сузір'я Будова” зобов'язань, встановлених договорами асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/179 від 21.02.2018 р. та № 4/12з-К від 26.07.2021 р., в частині здачі об'єкта будівництва в експлуатацію та ігнорування споживчим товариством листів позивача з приводу термінів здачі будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19, житловий будинок, № 4, в експлуатацію. При цьому позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на те, що свій обов'язок зі сплати паїв за такими договорами виконав у повному обсязі та сплатив на користь СТ “Сузір'я Будова” грошові кошти у розмірі 1144360,00 грн. та 114200,00 грн. Між тим позивач зауважує, що під час перегляду офіційного сайту компанії “Будова” ним було виявлено, що компанія вказує інформацію про необхідність переукладання інвесторами договорів з СТ “Сузір'я Плюс” (новою компанією, до якої перейшло право добудови 4-го дому та паркінгу ЖК “Чотири сезони”) задля можливості отримання квадратних метрів на проспекті Гагаріна, 19-21. Водночас, за ствердженнями позивача, між ним та СТ “Сузір'я Будова” ніяких угод з цього приводу не укладалося, що, на його переконання, свідчить про ризик втрати ним паю.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейська Комісія з прав людини в справі “Лео Занд проти Австрії” (Leo ZAND v. Austria), заява №7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978р., зазначила, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів” (п.68). З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У справі “Сокуренко і Стригун проти України” (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, рішення від 20.07.2006р., заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський Суд з прав людини підкреслив, що поняття “суд, встановлений законом” стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (п. 24). Суд, який без жодних пояснень, перевищує звичайні межі повноважень своєї юрисдикції, що є умисним порушенням закону, не є “судом, встановленим на законних підставах” у провадженнях, що розглядаються судом (пункти 27-28).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, “встановлений законом”, має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції. Тобто поняття “суд, встановлений законом” включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Так, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За положеннями ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Між тим предметну юрисдикцію господарського суду визначено в ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
Так, ознаками господарського спору є те, що: 1) спір виник із правовідносин, що врегульовані нормами цивільного та господарського права; 2) вимога ініціатора звернення до суду зумовлена прагненням відновити своє порушене приватне (цивільне чи господарське) суб'єктивне право та/або захистити приватний (цивільно- чи господарсько-правовий) інтерес; 3) процесуальне законодавство містить пряму норму, згідно з якою відповідний спір належить до юрисдикції саме господарських судів; 4) у процесуальному законі відсутня пряма норма, яка визначає юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 21 лютого 2018 між Споживчим товариством “Сузір'я Будова” та громадянкою України ОСОБА_2 (пайовик) було укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/179.
В подальшому, 13 червня 2019 року між СТ “Сузір'я Будова”, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/179 від 21.02.2018 р., за якою сторони домовилися про заміну ОСОБА_2 , як первісного пайовика, на ОСОБА_1 , як нового пайовика, за умовами якої до нового пайовика переходять всі права та обов'язки первісного пайовика за договором № 4/179, а первісний пайовик втрачає всі права та обов'язки за вказаною угодою.
Подалі, 26 липня 2021 року між СТ “Сузір'я Будова” та громадянином України ОСОБА_1 (пайовик) було укладено договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 4/12з-К.
Як зазначає позивач, обов'язок зі сплати за договором № 4/179 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконано в наступному порядку: ОСОБА_2 здійснені оплати 22.02.2018 р. у розмірі 49990,00 грн., 23.02.2018 р. - 49990,00 грн., 26.02.2018 р. - 49990,00 грн., 27.02.2018 р. - 49990,00 грн., 28.02.2018 р. - 49990,00 грн., 01.03.2018 р. - 36140,00 грн.; ОСОБА_1 здійснені оплати 13.06.2019 р. у розмірі 49990,00 грн., 14.06.2019 р. - 49990,00 грн., 22.06.2019 р. - 49990,00 грн., 25.06.2019 р. - 16070,00 грн., 25.06.2019 р. - 49990,00 грн., 26.06.2019 р. - 49990,00 грн., 27.06.2019 р. - 49990,00 грн., 01.07.2019 р. - 49990,00 грн., 02.07.2019 р. - 49990,00 грн., 04.07.2019 р. - 49990,00 грн., 05.07.2019 р. - 49990,00 грн., 08.07.2019 р. - 49990,00 грн., 09.07.2019 р. - 49990,00 грн., 10.07.2019 р. - 49990,00 грн., 11.07.2019 р. - 49990,00 грн., 15.07.2019 р. - 49990,00 грн., 16.07.2019 р. - 49990,00 грн., 17.07.2019 р. - 42360,00 грн.; всього 1144360,00 грн.
Разом з тим позивач наголошує, що обов'язок зі сплати за договором № 4/12з-К Щербиною А.Г. виконано в наступному порядку: 26.07.2021 р. сплачено 49990,00 грн., 27.07.2021 року - 49990,00 грн., 28.07.2021 р. - 14220,00 грн., всього 114200,00 грн.
Як було зазначено судом вище, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із даним позовом про визнання майнових прав на квартиру та нежитлове приміщення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, вказуючи, що останній набув прав повноправного члена кооперативу у зв'язку із обставинами, передбаченими законом. При цьому позивач вважає, що невиконання СК “Сузір'я Будова” взятих на себе зобов'язань за договорами асоційованого членства в споживчому товаристві від 21.02.2018 р. № 4/179 та від 26.06.2021 р. № 4/12з-К шляхом відмови в передачі нерухомого майна у власність позивачу та невизнання відповідачем наявності такого обов'язку свідчить про виникнення між сторонами (кооперативом та його членом) корпоративного спору, пов'язаного з діяльністю юридичної особи.
Наразі господарський суд зазначає, що особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України “Про кооперацію”.
З огляду на визначення, що містяться у статті 1 цього Закону, кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.
За змістом статті 6 Закону України “Про кооперацію” кооператив є первинною ланкою системи кооперації, яка створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської іншої діяльності задля поліпшення свого економічного стану.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України “Про кооперацію” основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про кооперацію” членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
За предметом правового регулювання зазначена норма права поділяє всі права і обов'язки членів кооперативної організації на:
- управлінські (участь в ухваленні рішень загальними зборами кооперативної організації, а також у роботі інших органів управління кооперативної організації; участь у виконанні рішень органів управління й органів контролю за діяльністю кооперативної організації тощо);
- майнові (участь у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу);
- господарські (участь у господарській діяльності кооперативної організації);
- трудові (виникають у тому разі, якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах);
- соціальні (користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
Закон України “Про кооперацію” визначає два види членства в кооперативі: дійсне і асоційоване та не залежно від статусу такого членства передбачає сплату особою, яка вступає в члени кооперативу, вступного внеску та паю, не встановлює жодних винятків (обмежень) такого розподілу членства за типами кооперативу.
За положеннями статті 12 Закону України “Про кооперацію” основними правами дійсного члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Законодавче визначення асоційованого членства в кооперативі міститься у статті 14 Закону України “Про кооперацію”, за якого асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом лише дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з повними членами кооперативу право на одержання паю.
Асоційованим членом кооперативу може бути будь-яка юридична або фізична особа, яка є членом такого кооперативу та внесла пайовий внесок у порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу, що дає переважне порівняно з дійсними членами кооперативу право на одержання паю при ліквідації кооперативу.
Асоційовані члени кооперативу виступають насамперед його інвесторами, оскільки вони не зв'язані з кооперативом трудовою функцією, а беруть лише майнову (інвестиційну) участь у діяльності кооперативу.
Майнова складова правового статусу асоційованого члена наближає його до права участі в господарських товариствах, тоді як повне членство характеризується, насамперед, особистою трудовою участю членів у спільній виробничій діяльності кооперативу.
Пайові внески у споживчих та обслуговуючих кооперативах мають інвестиційний, але водночас непідприємницький характер. Зокрема, через створення обслуговуючих кооперативів відбувається de facto інвестування у будівництво житла, отже, комплекс прав членів таких кооперативів також може бути представлений як корпоративним паєм нарівні з корпоративними паями (частками, акціями) учасників господарських товариств та виробничих кооперативів.
У таких випадках, як правило, правовідносини між сторонами вичерпуються після повного внесення коштів на будівництво житла та передачі об'єкта нерухомості у власність замовнику.
Асоційоване членство не передбачає рівного з іншими (повними членами) права участі в господарській діяльності кооперативу, що свідчить про фактичне відсторонення асоційованих членів від управління справами кооперативу.
Водночас асоційоване членство надає переважне порівняно з іншими членами кооперативу право на одержання паю в разі його ліквідації.
Також асоційовані члени кооперативу не можуть обирати органи управління та бути у них обраними.
Відтак між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах) та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
15.08.2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 2518-ІХ ,,Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”, який набрав чинності 10.10.2022 р. та в п. 4 ч. 7 ст. 21 якого вказано, що "з дня набрання чинності цим Законом асоційовані члени кооперативів, предметом діяльності яких є житлове, дачне або гаражне будівництво, вважаються повноправними членами таких кооперативів. Набуття такими особами прав повноправних членів відповідних кооперативів не потребує прийняття рішень загальними зборами членів кооперативів та/або його статутними органами".
Враховуючи викладене, господарський суд погоджується з доводами позивача в частині того, що внаслідок внесення змін у законодавство останній на теперішній час є повноправним членом СК “Сузір'я Будова”, не зважаючи на те, що договорами від 21.02.2018 р. № 4/179 та від 26.06.2021 р. № 4/12з-К передбачено його асоційоване членство в кооперативі.
Таким чином, за суб'єктним складом правовідносин цей спір можна було би віднести до юрисдикції господарського суду, проте інші два критерії розмежування судової юрисдикції (предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин) свідчать про існування між сторонами не корпоративного, а приватноправового спору, з огляду на наступне.
Розглядаючи справу, суд має насамперед визначити зміст правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.
Так, Закон України “Про інвестиційну діяльність” визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” передбачено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау”); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.
Відповідно до ст. 2 цього Закону України інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність провадиться на основі, зокрема, інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.
Як вбачається з п. 1.2 договорів від 21.02.2018 р. № 4/179, від 26.06.2021 р. № 4/12з-К, невиконання яких стало підставою позову, ОСОБА_1 , як пайовик, зобов'язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в товариство, з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а також прийняти на себе в розмірі цільового внеску частину витрат, пов'язаних з утриманням товариства і реалізацією статутних цілей і завдань, на умовах цього договору, а товариство зобов'язується забезпечити будівництво будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплену за ним квартиру (нежитлове приміщення), за умови виконання пайовиком зобов'язань за цим договором. Розмір частки, зазначений в пункті 2.1, є остаточним і включає в себе витрати товариства на забезпечення будівництва будинку та виконання всіх необхідних дій для завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію (пай), а також, витрати на утримання товариства та реалізацію їм заданих цілей і завдань (цільовий внесок), крім випадків, зазначених у п. 2.8 цього договору.
Проаналізувавши предмет названих договорів, господарський суд зазначає, що вони за своєю правовою природою є інвестиційними угодами, і те, що інвестиції в договорах названо пайовими (цільовими) внесками, а договори - кооперативними, на інвестиційну природу правочинів не впливає.
Таким чином, як вбачається із матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , позивач фактично оскаржує порушення Споживчим товариством “Сузір'я Будова” зобов'язань, встановлених інвестиційними договорами. При цьому із поданого позову вбачається, що в його розілі ІV “Нормативне обгрунтування”, поряд з іншими, позивач посилається на ст. 392 Цивільного кодексу України, яка розміщена в гл. 29 ЦК України та є одним зі способів захисту права власності на майно (майнові права).
Приймаючи до уваги наведене вище, те, що пред'явлення позову направлено на захист права власності у відносинах інвестування, а також те, що учасниками таких правовідносин є не тільки сторони у даній справі, а й інші особи (ТОВ “УВГП-Система” та СТ “Сузір'я Плюс”), з якими ОСОБА_1 в жодних корпоративних відносинах не перебуває, господарський суд доходить висновку, що за характером та предметом спір, який є наслідком невиконання зобов'язань за договорами будівництва нерухомості за кошти замовника, відноситься до приватноправових, у зв'язку з чим не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Таким чином, позовні вимоги у даній справі не стосуються корпоративних відносин, не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, у зв'язку з чим зазначені вимоги підлягають розгляду не судом господарської юрисдикцій, а в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Частиною 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку про те, що провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства “Сузір'я Будова”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” та Споживчого товариства “Сузір'я Плюс” про визнання майнових прав на об'єкти інвестування підлягає закриттю, оскільки даний спір не підвідомчий господарським судам, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі № 916/1507/24 за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства “Сузір'я Будова”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “УВГП-Система” та Споживчого товариства “Сузір'я Плюс” про визнання майнових прав на об'єкти інвестування закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали підписано 27.08.2024 р.
Суддя В.С. Петров