Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/569/21
2/572/18/24
12 серпня 2024 року м. Сарни
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І., за участю секретаря судових засідань Мигаль Н.Ф., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора,
В провадженні Сарненського районного суду Рівненської області з 02.03.2021 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора.
10.08.2024 року представником позивача адвокатом Сорокою В.Г. подано клопотання про витребування доказів, а саме: просить суд витребувати у відповідача оригінал проектної документації «Реконструкція частини виробничого корпусу №2 РМЗ під магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_1 » затверджена наказом ОСОБА_4 від 24.10.2012 р. №1.
Представник відповідача заперечив в задоволенні клопотання.
Розглянувши клопотання про витребування доказів суд дійшов висновку, що клопотання слід залишити без розгляду.
Розглядаючи таке клопотання суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України, таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч.3 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно із ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, представником позивача було пропущено строк для подання клопотання про витребування доказів. Будь-яких доказів в обґрунтування неможливості подання зазначеного клопотання у вказаний строк з причин, що не залежали від позивача адвокат не надав.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Беручи до уваги, що клопотання про витребування доказів було подано з пропуском строків, суд відмовляє в задоволенні клопотання про їх поновлення, тому клопотання про витребування доказів підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст.83, 84, 120, 126, 258-261 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора відмовити, клопотання про витребування доказів залишити без розгляду.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали суду буде складено 16.08.2024 року.
Суддя: