Справа № 569/15497/24
23 серпня 2024 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді Панас О.В. перевіривши виконання вимог ст.ст.175-177, 310-311 ЦПК України в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Демиденко Тетяна Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно,-
До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Демиденко Тетяна Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно.
Просить визнати право власності на нежилове приміщення як на спадкове майно після смерті батька.
З позовної заяви та долучених до неї доказів встановлено, що підставою звернення з даним позовом до суду є відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно з тих підстав, що нежитлове приміщення - магазин по АДРЕСА_1 є самовільно реконструйоване приміщення.
Відповідно до ст..4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За загальним правилом при наявності самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, використані під час такого будівництва. Оскільки спадкодавець за життя не набув права власності на відповідне нерухоме майно, то й право на останнє не буде входити до складу спадщини. Такий підхід узгоджується з концепцією універсального правонаступництва, що виступає методологічною засадою всього спадкового права. Цілісність концепції універсального спадкового правонаступництва забезпечується сукупністю таких чинників: 1) спадщина переходить до спадкоємців як єдине ціле; 2) безпосередність, яка виявляється у тому, що спадкоємець набуває спадщину безпосередньо від спадкодавця без попередньої передачі її третім особам; 3) одномоментність переходу спадщини до спадкоємців з часу її відкриття незалежно від часу прийняття та державної реєстрації; 4) права та обов'язки, що належали спадкодавцеві, переходять до спадкоємців у незмінному вигляді в тому складі, обсязі та вартісному виразі, які існували на час відкриття спадщини; 5) безумовність і беззастережність актів прийняття спадщини та відмови від її прийняття.
Як роз'яснюється в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану. Додатково у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 р. № 6 наголошується, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7.
Наведене розуміння спадкування самочинного будівництва рельєфно простежується і в практиці Верховного Суду. Як зазначено в постанові від 28.04.2022 р., право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 376 та ст. 1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (постанова Верховного Суду від 28.04.2022 р. у справі № 359/9695/17, провадження № 61-18743св20).
Додатково Верховний Суд висловив правову позицію, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу. Участь особи у проведенні ремонтних робіт, поліпшенні житлового будинку та інших приміщень надає право вимагати не визнання права власності, а відшкодування витрат на будівництво (постанова Верховного Суду від 15.04.2020 р. у справі № 307/3957/14-ц, провадження № 61-43540св18).
Через це не підлягає задоволенню позов спадкоємця, пред'явлений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК про витребування від добросовісного набувача об'єкта самочинного будівництва, що входить до складу спадщини. Це зумовлено тим, що право на витребування майна від добросовісного набувача належить виключно власнику такого майна. Ураховуючи, що спадкодавець не був власником цього нерухомого майна, останнє не увійшло до складу спадщини та спадкоємці його не успадкували, тобто не набули права власності на нерухоме майно у порядку спадкування (постанова Верховного Суду від 27.05.2021 р. у справі № 127/5819/20, провадження № 61-3962св21).
Свого часу Верховний Суд України наголосив, що практика задоволення позовів про визнання права власності на переобладнані чи переплановані квартири, інші приміщення, добудовані будинки є досить поширеною. Задовольняючи такі позови, суди фактично виконують функції, які належать до компетенції органів місцевого самоврядування, узаконюють самовільні переобладнання або самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає до залишення без руху з наданням строку для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду шляхом подачі до суду належним чином оформленої позовної заяви відповідно до положень чинного законодавства у справах даної категорії, з дотриманням вимог ст..ст. 175-177 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Демиденко Тетяна Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали .
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись неподаною та буде повернута йому, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В.Панас