Справа № 2-534/09
"21" серпня 2024 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в особі: судді Ковалика Ю.А., секретаря судових засідань: Щербак В.В., з участю: скаржника ОСОБА_1 , представника скаржника ОСОБА_2 , державного виконавця Примака К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
09 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до суду зі скаргою на дії Здолбунівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, просив зобов'язати посадових осіб Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна у виконавчому провадженні № 16254681.
В обґрунтування скарги скаржник покликається на те, що у провадженні Здолбунівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №16254681 з примусового виконання виконавчого листа №2-537 від 16.11.2009 виданого на підставі рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.11.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» боргу за кредитним договором №ROZOGK00000728 в межах якого постановою Здолбунівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . Станом на 19.06.2024 виконавче провадження №16254681 завершене, виконавчий документ повернуто стягувачу.
У 2015 році Банк знову звернувся до Здолбунівського районного суду Рівненської області про стягнення боргу за кредитним договором №ROZOGK00000728. Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області №562/544/15-ц від 26.10.2015 позов було задоволено та стягнено борг за кредитним договором №ROZOGK00000728. Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження №51351108 від 10.01.2023, винесеної державним виконавцем Здолбунівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області з примусового виконання виконавчого листа №562/544/15-ц від 11.05.2016 завершено у зв'язку з повною сплато боргу та припинено чинність арешту майна боржника. Враховуючи повне виконання грошових зобов'язань перед Банком за кредитним договором №ROZOGK00000728 наявність чинного арешту на майно ОСОБА_1 є безпідставним.
Скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні просили завольнити скаргу з підстав викладених у ній.
Головний державний виконавець Примак К.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені скарги, оскільки скаржник не надав достатніх доказів, що боржником перед АК КБ «ПриватБанк» погашена заборгованість у повному обсязі зокрема не додано підтверджуючого документу від стягувача, згідно з відомостями АСВП відсутня інформація про те, що у межах виконавчого провадження № 16254681стягнуто виконавчий збір.
З'ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04.11.2009 у справі №2-534/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №ROZOGK00000728 від 21.03.2007 станом на 04.11.2009 в сумі 29 538 грн. 51 коп.
Відповідно до інформаційної довідки від 11.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 , постановою про накладення арешту на майно, серія та номер 16254681, виданої 01.07.2010 ВДВС Здолбунівського районного управління юстиції накладено арешт на його нерухоме майно.
Відповідно до копії рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26.10.2015 у справі №562/544/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №ROZOGK00000728 від 21.03.2007 в сумі 67 407 грн. 76 коп.
Згідно копії постанови державного виконавця Здолбунівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Павліш І.С. виконавче провадження №51351108 з виконання виконавчого листа №562/544/15-ц виданого Здолбунівським районним судом Рівненської області 11.05.2016, закінчено.
Відповідно до листа-відповіді на адвокатський запит до Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.06.2024 № 28435 станом на 19.06.2024 виконавче провадження № 16254681 у якому винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 29.09.2011 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавче провадження завершене, матеріали виконавчого провадження знищено.
Відповідно до листа-відповіді на адвокатський запит до Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.07.2024 № 30173 відсутні підстави для скасування арешту на майно державним виконавцем.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа Здолбунівським районним судом Рівненської області та пред'явлення його до виконання відносини були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналогічне визначення закріплене у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), чинного на час розгляду скарги судами.
Згідно зі статтею 5 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини шостої статті 24 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
У частині другій статті 55 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) зазначено, що державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) визначено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону.
Аналогічні положення були закріпленні у пункті 2 частини першої статті 30 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини перша та друга статті 50 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа).
Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 40 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першоюстатті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 03 лютого 2023 року у справі № 639/858/21(провадження № 61-11506св22).
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом (пункт 2 частини першої статті 22 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа).
Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає (стаття 24 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на час винесення постанови про повернення виконавчого документа).
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився 29 вересня 2012 року, із заявами про поновлення цього строку стягувач або його правонаступник не зверталися.
Встановивши, що виконавче провадження № 16254681 з примусового виконання виконавчого листа № 2-537, виданого 16 листопада 2009 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, було завершене 29 вересня 2011 року, так як виконавчий документ повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, тому державний виконавець при поверненні виконавчого документа стягувачу не зазначив про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
При цьому суд враховує, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 10 років, виконавче провадження вже знищене у зв'язку із закінченням строку його зберігання і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред'являли вказаний виконавчий лист до виконання.
Державним виконавцем не надано доказів щодо винесення та примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .
В автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості щодо наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа № 2-537, виданого 16 листопада 2009 року Здолбунівським районним судом Рівненської області, щодо боржника ОСОБА_1 та стягувача ЗАТ КБ «ПриватБанк», або його правонаступника. Не надано відповідних доказів і Здолбунівським ВДВС.
Подальше накладення арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном.
Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Це узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 15.05.2024 по справі № 2-380/10.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог скаржника, тому скарга підлягає задоволенню.
Керуючись статями 260, 447-453ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.
Зобов'язати посадових осіб Здолбунівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у виконавчому провадженні № 16254681.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ю.А. Ковалик