ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2024Справа № 910/7756/24
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, буд. 7; ідентифікаційний код: 35692211)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 22; ідентифікаційний код: 38606001)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 21550,40 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
21.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» про стягнення 21550,40 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не оплатив позивачу вартість наданих у період з лютого 2023 року по травень 2024 року комунальних послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21550,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 відкрито провадження у справі №910/7756/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
18.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він не орендував нежитлові приміщення у спірному періоді, у зв'язку з чим не має обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.
19.07.2024 позивачем подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
22.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
03.03.2014 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у тимчасове платне користування нежитлові приміщення на строк, встановлений договором, а орендар, у свою чергу, зобов'язується прийняти приміщення у користування та сплачувати орендну плату та інші платежі на умовах цього договору.
У розділі 2 Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 03.03.2014 визначено, що об'єктом оренди є нежилі приміщення з №1 по №38 (групи приміщень №21) - ресторан (в літ. А), загальною площею 475,60 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 3.2 Договору оренди нежитлового приміщення №1 від 03.03.2014 строк оренди становить 35 місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі об'єкта оренди.
04.02.2017 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 250,00 кв.м.
Відповідно до п. 5.2 Договору оренди нежитлового приміщення від 04.02.2017 строк оренди становить 35 місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі об'єкта оренди.
04.01.2020 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 22, загальною площею 250,00 кв.м.
Відповідно до п. 5.2 Договору оренди нежитлового приміщення від 04.01.2020 строк оренди становить 35 місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі об'єкта оренди.
При цьому, 18.04.2017 між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» (орендар) укладено Договір №680 Х експ про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, відповідно до умов якого підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної орендарем на підставі Договору оренди від 04.02.2014 площі приміщення, яка становить 475,60 кв.м. - перший та цокольний поверхи, вхід окремий, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 22, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах підприємства на виконання вказаних робіт, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих підприємством за цим договором. Приміщення використовується для розміщення ресторану.
Відповідно до п. 2.3 Договору №680 Х експ про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2017 орендар незалежно від результатів господарської діяльності зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 1 числа місяця, наступного за звітним, у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підприємства.
Згідно з п. 2.4 Договору №680 Х експ про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2017 надані послуги оформлюються актом про надання послуг, який підписується підприємством і орендарем в кінці кожного календарного місяця.
Відповідно до п. 6.1 Договору №680 Х експ про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2017 строк дії договору встановлено з 18.04.2017 до 18.04.2018. У разі, коли до закінчення дії договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не оплатив позивачу вартість наданих у період з лютого 2023 року по травень 2024 року комунальних послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 21550,40 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що він не орендував нежитлові приміщення у спірному періоді, у зв'язку з чим не має обов'язку оплачувати житлово-комунальні послуги.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу плату за експлуатаційні послуги, які надавались у період з лютого 2023 року по травень 2024 року, на загальну суму 21550,40 грн.
У ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач не є власником нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а орендував їх у власника - Пальмова О.Ю. відповідно до умов договорів оренди.
При цьому, між позивачем та відповідачем (орендарем) був укладений Договір №680 Х експ про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2017, що відповідає нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та відповідач був індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем.
Однак, у п. 6.5 Договору №680 Х експ про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2017 зазначено, що договір припиняється у випадку закінчення договору оренди приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2022 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» було укладено Угоду про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 04.01.2020, в якій сторони дійшли згоди припинити дію договору оренди з 25.02.2022 (копія угоди долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).
За Актом прийому-передачі приміщенні від 25.02.2022 відповідач повернув ОСОБА_1 орендовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (копія акту долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву).
Наведені обставини свідчать про припинення як орендних правовідносин за Договором оренди нежитлового приміщення від 04.01.2020, так і закінчення строку дії Договору №680 Х експ про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території від 18.04.2017 (з урахуванням положень п. 6.5 договору).
При цьому, складений про повернення з оренди акт свідчить про те, що відповідач фактично звільнив з 25.02.2022 орендовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не використовував їх у спірний період (з лютого 2023 року по травень 2024 року), та, відповідно, не споживав будь-які житлово-комунальні послуги за вказаною адресою, в тому числі й ті, що надавались позивачем (утримання будинку та прибудинкової території, експлуатаційні послуги). Доказів на підтвердження протилежного позивачем суду не надано.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд зазначає, що з огляду на встановлені судом обставини справи та надані сторонами докази, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що у період з лютого 2023 року по травень 2024 року відповідач був споживачем житлово-комунальних послуг, стягнення вартості яких заявлена позивачем, у зв'язку з чим суд дійшов висновку відмовити у позові Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Фіш» про стягнення 21550,40 грн.
Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак