Справа № 559/3118/24
Провадження № 1-кс/559/616/2024
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
26 серпня 2024 року місто Дубно Рівненська область
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання заступника начальника слідчого відділення Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024181040000537 від 24 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, про застосування відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирогоща Дурга, Дубенського району, Рівненської області, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2
запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 25.10.2024, без визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_6
слідчого ОСОБА_7
До слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 26.08.2024 надійшло вищевказане клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та додані до нього матеріали отримали 25.08.2024 о 16 год. 50 хв.
Виклад фактичних обставин, суть і правова кваліфікація кримінального правопорушення та обґрунтування клопотання
Слідчим відділенням Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024181040000537 від 24 серпня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_5 24 серпня 2024 року,приблизно о 20 годині 20 хвилин, перебуваючи поблизу приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту, вирішив спричинити ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
Реалізовуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 перебуваючи поблизу приміщення готелю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , умисно наніс не менше 2 ударів кулаком правої руки в область голови ОСОБА_8 , спричинивши таким чином тілесні ушкодження у виді забою головного мозку та тупої травми голови, від яких ОСОБА_8 помер.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тобто у умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме:
1.Протоколом огляду місця події від 25.08.2024 в ході якого зафіксовано слідову інформацію;
2.Протоколом огляду трупа ОСОБА_8 ;
3.Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 в ході якого останній повідомив, що бачив як ОСОБА_5 наносив удари правою рукою в область голови ОСОБА_8 ;
4.Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 в ході якого остання повідомила, що бачила початок конфлікту та почувши крики побачила, що ОСОБА_8 лежав на землі, а поруч з ним стояв ОСОБА_11 ;
5.Протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 під час якого останній показав, як саме ОСОБА_5 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_8 ;
6.Протоколом затримання ОСОБА_5 під час якого у нього вилучено одяг в якому він був одягнений під час вчинення ним вказаного злочину.
7.Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 в ході якого останній повідомив, про всі обставини нанесення ним тілесних ушкоджень в область голови ОСОБА_8 ;
8.Протоколом огляду відеозапису, на якому зафіксовано початок конфлікту та момент нанесення ударів ОСОБА_5 область голови ОСОБА_8
24.08.2024, о 23 годині 00 хвилини ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25.08.2024 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1.Переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду. Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що дає підстави вважати, що ОСОБА_5 у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим затягуючи досудове розслідування чи судовий розгляд даного кримінального провадження. Також встановлено, що ОСОБА_5 ніде офіційно не працює, не має міцних соціальних зв'язків (не одружений, дітей не має), а тому останньому не стане завадою покинути своє місце проживання та поїхати у інше місце, таким чином переховуючись там від органу досудового розслідування та/або суду.
2.Назаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Даний ризик (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі зможе впливати, шляхом погроз чи залякування на безпосереднього свідка вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_9 (з яким підтримує дружні відносини) з метою зміни ним показів, при їх допиті судом першої інстанції.
Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, на думку слідчого, необхідно обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 може бути застосований.
З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, зазначеному у клопотанні, оскільки, навіть такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт належним чином не зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків.
Орган досудового розслідування виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, що виправдовує його тримання під вартою.
Також, слід оцінити особу підозрюваного ОСОБА_5 , який не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, на утриманні дітей та осіб похилого віку не має, постійного місця роботи не має. Поряд із цим, слід врахувати ступінь суспільної небезпеки завданої кримінальним правопорушенням, а саме загибель людини.
Все вищевикладене у сукупності свідчить, що обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обмеження його прав, не суперечать ст.5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Враховуючи всі обставини вчинення даного кримінального правопорушення, а також, що даний злочин спричинив загибель людини (відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України), слідчий просить не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Беручи до уваги те, що встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, наявність ризику, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, а також докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.10.2024.
Доводи сторін
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити.
Прокурор клопотання слідчого підтримав із викладених у ньому підстав, просив його задоволити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, вважає, що стороною обвинувачення наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України - не доведено.У м.Дубно у підозрюваного проживає його двоюрідна тітка ОСОБА_12 , яка має власний будинок на АДРЕСА_4 і вона надає свою особисту згоду на проживання в її бьудику ОСОБА_5 , що підтвердила своєю заявою. ОСОБА_5 не має на меті переховуватися від органу досудового розслідування, прчетність свою визнає, співпрацює із слідством. Просила обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту у нічну пору доби. В решті надала пояснення згідно поданного письмового заперечення (а.с.47-49).
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, пояснив, що він уже не є студентом, закінчив навчання за професією технік-механік. проживає він з батьками у АДРЕСА_5 приїхав, щоб укласти контракт для проходження служби в ЗСУ. Свою вину визнає частково, оскільки дії його були вчиненні з метою самозахисту. Він був тверезий, а конфлікт розпочала потерпіла сторона. Просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічну пору доби, а у випадку обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити заставу, як альтернативний захід.
Мотивація суду
Слідчий суддя, вислухавши думку підозрюваного, захисника, слідчого, прокурора, дослідивши матеріали клопотання слідчого, матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
24.08.2024 о 23:00 год. в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 фактично затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
25.08.2024 о 16 год. 00 хв. в порядку ст. 278 КПК України ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо можливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 є раніше не судимою особою і підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 може бути застосований.
Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в підозрюваного ОСОБА_5 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у слідчого судді - немає.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
На стадії досудового розслідування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), § 32), як у даному випадку, оскільки термін «обґрунтована» залежить від усіх обставин справи, але факти, які викликають підозру, не повинні бути ж такого рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть пред'явлення обвинувачення («Мерабішвілі проти Грузії [ВП]» (Merabishvili v. Georgia [GC], § 184).
Слідчий суддя переконався, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Отже, не вдаючись в оцінку даних доказів та зібраних на досудовому слідстві відомостей, слідчий суддя в той же час враховує об'єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування, яке розпочато 24.08.2024.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Наявність відповідних ризиків того, що підозрюваний може вчинити певні дії, передбачені ст. 177 КПК України є припущенням, але з певною значною долею вірогідності. Натомість сторона обвинувачення має довести можливість такого припущення не загальними міркуваннями, а конкретними фактами та обставинами, які підтверджуються відповідними доказами.
На переконання слідчого судді, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено, а в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування або суду), п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні).
Щодо заперечень стороною захисту наявності ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні, слідчий суддя рахує за доцільне зазначити, що ОСОБА_5 був відразу затриманий після вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України, що унеможливлювало його вплив на свідка ОСОБА_9 . Однак, враховуючи, те що ОСОБА_9 знайомий із підозрюваним ОСОБА_5 , що підтвердджується показами наданими ними на досудовому розслідування (а.с.17-19,25-26), існує значна доля вірогідності, існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо заперечень стороною захисту наявності ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а сааме, переховуватися від органів досудового розслідування або суду, то відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами. Окрім того, як вже зазначалося вище, ОСОБА_5 був відразу після вчинення кримінального правопорушення був затриманий.
Щодо недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
На переконання слідчого судді з врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, а також належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину.
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному враховуються положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, наявні по справі реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи підозрюваного. Слідчий суддя також бере до уваги ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Щодо клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічну пору доби, слідчий суддя вважає, що воно не підлягає задоволення, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 фактичного проживає за межами Рівненської області, а саме, с. Мала Боровиця, Шепетівського району, Хмельницької області. Посилання сторони захисту про можливість проживання ОСОБА_5 у АДРЕСА_4 , який належить ОСОБА_12 . слідчим суддею взято до уваги, однак, на думку слідчого судді, заява ОСОБА_12 про згоду на проживання ОСОБА_5 у належному їй будинку, не є переконливим фактором, який свідчить про можливість застосування такого запобіжного заходу, як домашній арешт до підозрюваного.
Обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України та враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Слідчим суддею враховується те, що ОСОБА_5 ніде офіційно не працює, не має міцних соціальних зв'язків, зокрема: не одружений, дітей не має, фактичного проживає за межами Рівненської області.
Мета застосування запобіжного заходу.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків та унеможливлення ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Висновки слідчого судді.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наведені норми КПК України, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, стан здоров'я, сімейний стан (не одружений), майновий стан (не працює), особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні під час дії воєнного стану на території України умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, і яке спричинило загибель людини, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та недоцільність застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу, а також, зважаючи на доведеність прокурором та слідчим наявності всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити. Саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
Вирішення питання щодо визначення розміру застави.
Слідчий в клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили не визначати розмір застави, як альтернативу.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення ОСОБА_5 розміру застави, оскільки вчинений ним злочин вчинений(ч. 2 ст. 121 КК України) спричинив загибель людини.
Строк тримання під вартою
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду, про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання - з моменту затримання.
Підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 24 серпня2024 року, о 23 годині 00 хвилин, в порядку ст.208 КПК України.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № № 12024181040000537 закінчується 25.10.2024.
Таким чином, строк дії ухвали суду, про тримання під вартою необхідно встановити до 23.10.2024 23 год. 00 хв. враховуючи те, що взяттю під варту ОСОБА_5 передувало затримання.
Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів
Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання заступника начальника слідчого відділення Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024181040000537 від 24 серпня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 25.10.2024, без визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мирогоща Дурга, Дубенського району, Рівненської області, громадянина України, раніше не судимого, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - 23:00 год. 24.08.2024.
Строк дії ухвали встановити до 23:00 год. 23.10.2024.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12024181040000537.
Зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні повідомити родичів ОСОБА_5 про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала про застосування запобіжного заходу - взяття під варту оголошена підозрюваному ОСОБА_5 .
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1