ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2024Справа № 910/7092/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (пр.Берестейський, буд.4, м.Київ, 01135; ідентифікаційний код 16392628)
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Промислова, буд.133, м.Енергодар, Запорізька обл., 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)
про стягнення 1 002 689,00 грн
без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 002 689,00 грн, з яких 838 008,00 заборгованості, 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 463,05 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 181610/2-121-08-16-03914 на виконання проектних робіт від 23.09.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
19.06.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
05.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує на те, що строк оплати робіт у сумі ПДВ не настав, у зв'язку з чим необґрунтованими є як вимоги щодо стягнення заборгованості, так і вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Поряд з цим відповідач вказує, що своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов'язання перешкоджають форс-мажорні обставини, настання яких підтверджується листом ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
05.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів.
10.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на те, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є таким, що настав у тому числі у сумі ПДВ. Також позивачем уточнено суму позовних вимог, що він просить стягнути з відповідача, а саме: 838 008,00 заборгованості, 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 394,18 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів відмовлено.
17.07.2024 від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2024 заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
22.07.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частиною 5 статті 161 ГПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Проте відповідач не питав й суд не надавав йому дозвіл на подання додаткових пояснень, у зв'язку з чим суд не враховує при вирішенні цієї справи додаткові пояснення відповідача від 22.07.2024.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.09.2016 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (підрядник) було укладено договір № 181610/2-121-08-16-13914 на виконання проектних робіт (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник приймає на себе зобов'язання з виконання проектних робіт: «Заміна автономних кондиціонерів на кондиціонери, кваліфіковані на «жорсткі» умови і сейсмічні впливи. Розробка проектно-кошторисної документації. Енергоблок № 2».
Відповідно до п. 2.2 Договору оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт замовником.
Порядок здачі та приймання робіт визначено у розділі 6 Договору.
Так, за умовами пунктів 6.1, 6.2, 6.4, 6.6 Договору після завершення виконання робіт згідно з календарним планом, підрядник протягом 5 робочих днів надає замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 5.4 даного Договору та Технічних вимог (невід'ємний додаток № 1 до Договору). Замовник зобов'язаний протягом 40 календарних днів з дати отримання проектно-кошторисної документації, розглянути її, і направити підряднику повідомлення про результат вхідного контролю, або письмове повідомлення з переліком необхідних доробок і строками їх виконання, у разі виявлення в проектно-кошторисній документації відступів від Технічних вимог (невід'ємний додаток № 1 до Договору). Підрядник надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів у кількості 4-х примірників після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю. Замовник зобов'язаний підписати надані акти здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 робочих днів та один примірник акта надіслати на адресу підрядника.
Згідно з п. 6.5 Договору підрядник зобов'язаний надати замовнику податкову накладну за формою, визначеною чинним законодавством на дату складення, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначену законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною підрядник надає Замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом п. 7.6 Договору передбачено, що у випадку не надання виконавцем замовнику у встановлений в Податкового кодексу України строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктом 2.1 цього Договору на суму ПДВ.
Відповідно до актів здачі-приймання проектних робіт № 22 від 30.06.2022 та № 23 від 30.06.2022 позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на суму 838 008,00 грн.
Як зазначає позивач, відповідач зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію (Вих. № 61522000.315.16135-КР-П від 18.05.2023), у якій вимагав сплатити заборгованість за Договором в розмірі 838 008,00 грн.
У відповідь, листом № 21-3450/28-вих від 16.06.2023 відповідач визнав підписання сторонами актів здачі-приймання проектних робіт № 22 від 30.06.2022 та № 23 від 30.06.2022, однак зауважив, що своєчасному виконанню відокремленим підрозділом зобов'язань за Договором перешкоджає введення в Україні воєнного стану.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 838 008,00 заборгованості, 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 463,05 грн 3% річних.
Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що позивачем усупереч п. 6.5 Договору не надано доказів реєстрації та надання відповідачу податкових накладних, натомість відповідно до п. 7.6 Договору у відповідача, за умови невиконання позивачем такого обов'язку, є право зменшити ціну Договору на суму ПДВ. З урахуванням викладеного відповідач доводить, що строк виконання ним грошового зобов'язання щодо сплати суми ПДВ не настав. З цих же підстав, є необґрунтованими і вимога щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, за доводами відповідача, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено без урахування положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим відповідач вказує на те, що своєчасному і повному виконанню ним зобов'язань за Договором перешкоджають обставини непереборної сили, а саме військова агресія Російської Федерації проти України. З урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що відповідач належить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а в разі його задоволення - зменшити розмір 3% річних.
Суд відзначає, що у відповіді на відзив позивач уточнив суму позовних вимог, що він просить стягнути з відповідача, однак у силу ч. 1 ст. 166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
З огляду на те, що заяву про зменшення розміру позовних вимог позивач не подав, суд, з урахуванням принципу диспозитивності, вирішує справу виходячи з вимог, заявлених у позові.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Судом встановлено, що позивач на виконання Договору виконав роботи на суму 838 008,00 грн, про що свідчить наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, акти здачі-приймання проектних робіт № 22 від 30.06.2022 на суму 623 562,00 грн та № 23 від 30.06.2022 на суму 214 446,00 грн.
Вказані акти містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, відповідальних за здачу та прийняття робіт, найменування робіт, їх кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи.
Доказів на підтвердження наявності у відповідача претензій щодо якості чи обсягів виконаних робіт суду не надано.
Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами у п. 2.2 Договору порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати робіт мали бути виконані протягом 30 календарних днів з дати підписання актів.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач не надав докази реєстрації податкових накладних та не направив такі накладні на його електронну адресу, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для здійснення оплати в частині суми ПДВ.
Згідно із протоколом розбіжностей до Договору, відповідач запропонував включити до Договору п. 2.3, яким передбачити оплату частини вартості робіт у сумі ПДВ після отримання ним податкової накладної, однак в Договорі така умова відсутня, тому посилання на протокол розбіжностей є безпідставним.
Відповідно до п. 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Суд також зазначає, що, незважаючи на можливість зменшення ціни договору в односторонньому порядку (п. 7.6 Договору), відповідач таким правом не скористався, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо одностороннього зменшення ціни Договору.
Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд вважає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати робіт, у тому числі у сумі ПДВ, є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 838 008,00 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 118 217,95 грн інфляційних втрат та 46 463,05 грн 3% річних.
Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання зобов'язання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Зазначаючи про наявність обставин непереборної сили, які є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за Договором, відповідач залишає поза увагою положення розділу 9 Договору та не надає доказів повідомлення позивача по неможливість виконання своїх договірних зобов'язань, як того вимагають положення п. 9.3 Договору.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідач вважає, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України настали форс-мажорні обставини, які засвідчені Торгово-промисловою палатою України листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач не правильно визначив момент, з якого грошові зобов'язання відповідача стали простроченими.
За приписами статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням п. 2.2 Договору, яким визначено, що виконані роботи мають бути оплачені протягом 30 календарних днів з дати підписання акта, граничним днем оплати робіт, виконаних відповідно до актів здачі-приймання проектних робіт № 22 від 30.06.2022 та № 23 від 30.06.2022, було 01.08.2022 (перший робочий день після 30.07.2022), відповідно грошові зобов'язання відповідача стали простроченими з 02.08.2022 і саме з цієї дати слід нараховувати 3% річних.
За підрахунком суду, здійсненим за період з 02.08.2022 до 03.06.2024 із суми боргу - 838 008,00, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3% річних в розмірі 46 256,42 грн. (При розрахунку суми 3% річних судом враховано, що 2022 та 2023 роки мають 365 днів, а 2024 рік - 366 днів).
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних наслідків для нього, як суб'єкта господарської діяльності.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого можливе зменшення розміру відсотків річних на підставі статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України.
Водночас відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру 3% річних, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов'язання.
Суд не може визнати достатнім для зменшення розміру 3% річних посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану та покладення державою на відповідача спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу, а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів, оскільки, як вже було зазначено вище, зобов'язання повинні виконуватись належним чином.
Крім цього, суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а є його правом, яке може бути реалізоване судом виключно у виняткових випадках.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором.
Розрахований позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 838 008,00 грн, 3% річних в розмірі 46 256,42 грн та інфляційних втрат в розмірі 118 217,95 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 15 037,24 грн - на відповідача, в розмірі 3,10 грн - на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул.Промислова, буд.133, м.Енергодар, Запорізька обл., 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (пр.Берестейський, буд.4, м.Київ, 01135; ідентифікаційний код 16392628) заборгованість в розмірі 838 008 (вісімсот тридцять вісім тисяч вісім) грн 00 коп., 3% річних в розмірі 46 256 (сорок шість тисяч двісті п'ятдесят шість) грн 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 118 217 (сто вісімнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 037 (п'ятнадцять тисяч тридцять сім) грн 24 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.08.2024.
Суддя Т.П. Капцова