пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 серпня 2024 року Справа № 903/526/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Акціонерного товариства “Сенс Банк”
до відповідачів:
1) Приватного підприємства “Фортуна Лімітед”
2) ОСОБА_1
про солідарне стягнення 1049286,22грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача-1: н/з;
від відповідача-2: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: 30.05.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Сенс Банк” до Приватного підприємства “Фортуна Лімітед” та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 1049286,22 грн, з них 977873,68 грн заборгованості за кредитом, 71412,54 грн заборгованості за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору №МВОVO2021090/1 від 04.10.2021 та договору поруки №МВOVO2021090/1 від 04.10.2021 в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.
Ухвалою суду від 04.06.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Позивач через систему “Електронний суд” подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява з додатком приєднана до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 19.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
Позивач в судове засідання 17.07.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 19.06.2024) до електронного кабінету позивача 19.06.2024.
Відповідач-2 в судове засідання 17.07.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим 01.07.2024 на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600272989947.
16.07.2024 відповідач-1 через систему “Електронний суд” подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки розглядають можливість мирного урегулювання спору.
В судовому засіданні 17.07.2024 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.08.2024.
Ухвалою суду від 17.07.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 20.08.2024.
05.08.2024 позивач через систему “Електронний суд” подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Дана заява долучена до матеріалів справи.
19.08.2024 відповідач-1 через систему “Електронний суд” подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті.
Відповідач-2 в судове засідання 20.08.2024 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення 25.07.2024 поштового відправлення № 0600277765400.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзивів відповідачів за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
04.10.2021 між Акціонерним товариством “Альфа-Банк” (далі - кредитор, позивач) та Приватним підприємством “Фортуна Лімітед” (далі - позичальник, відповідач-1) укладено додатковий договір про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, №MBOV2021090 до договору на комплексне банківське обслуговування №39337075 від 30.11.2017 (далі - кредитний договір, а.с.10-).
Відповідно до умов кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 1500000,00 грн, з кінцевим строком кредитування 03.10.2022 року.
Згідно умов договору, сторони погодили розмір процентів за користування овердрафтом в розмірі 18,2 % річних та розмір процентів від простроченої суми овердрафту - 18,2%.
Свої зобов'язання кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові.
12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ “Альфа-Банк” прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс Банк”, а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства “Альфа-Банк” шляхом затвердження його в новій редакції.
30.11.2022 внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства “Альфа-Банк” на Акціонерне товариство “Сенс Банк”, при цьому код ЄДРПОУ: 23494714 залишився той самий що і раніше.
На виконання умов договору банк видав відповідачу кредит на суму 1500000,00 грн, однак, в порушення умов кредитного договору відповідач-1 у визначенні строки у договорі вчасно не оплатив наданий кредит, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі: сума заборгованості за кредитом 977873,68 грн; сума заборгованості за відсотками 71412,54 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.14-17).
04.10.2021 між Акціонерним товариством “Альфа-Банк” та ОСОБА_1 укладено договір поруки № MBOV2021090/1 (далі - договір поруки, а.с.7-9), за умовами якого поручитель поручається за виконання - ПП “Фортуна Лімітед” (боржник) зобов'язання, що виник ло на підставі додаткового договору про надання кредиту у формі овердрафт та заставу майнових прав на грошові кошти, розміщені на поточному рахунку, №MBOV2021090 до договору на комплексне банківське обслуговування №39337075 від 30.11.2017, укладеного між банком та боржником 04.10.2021, з урахуванням усіх додаткових угод до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому, відповідно до якого боржник повинен виконати наступні обов'язки:
- повернути банку заборгованість за овердрафтом у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт овердрафту, у строк не пізніше 60 днів з дати її виникнення, а заборгованість, що виникла пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії овердрафту, - не пізніше 03.10.2022;
- сплачувати банку проценти за користування овердрафтом у розмірі 18.2% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строки, визначені в основному договорі;
- сплачувати банку комісію за управління овердрафтом у розмірі і строки, визначені в основному договорі;
- у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку заборгованість за овердрафтом, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;
- сплатити банку неустойку, пеню, штрафні санкції та понад суму неустойки, пені, штрафних санкцій відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором;
- сплачувати банку проценти від простроченої суми овердрафту (його частини) у розмірі 18,2% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строки, визначені в основному договорі.
Відповідно до п.3.1 договру поруки, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, передбачених пунктом 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Передбачена пунктом 3.1 договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов'язків у встановлені основним договором та/або чинним законодавством України строки, зазначених у п.1.1. цього договору.
У відповідності до п.5.3 договору поруки, укладанням цього договору поручитель надає свою згоду на будь-які майбутні зміни суті, строку, розміру зобов'язань, які забезпечуються цим договором, внаслідок яких збільшуються або зменшуються: будь-які строки та/або терміни, та/або розмір(н) будь-яких процентів/відсотків/комісій/платежів, та/або суми будь-яких грошових зобов'язань, та/або будь-які встановлені лімітні/граничні суми, що передбачені основним договором, та/або розмір неустойки (пені, штрафів), та/або розмір будь-яких інших платежів, які боржник згідно з основним договором повинен сплачувати на користь банка та/або сплата яких, випливає з зобов'язань, які забезпечуються цим договором, і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки, і встановлена порука залишиться чинною протягом строку дії цього договору.
Отже, відповідно до умов договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами. Відповідно до умов договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель разом з відповідачем-1 солідарно відповідає перед позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір є кредитним договором.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Разом з тим відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 1500000,00 грн, в той час як позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач-1 порушив умови кредитного договору в частині своєчасної сплати заборгованості за кредитом та припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбаченні графіком платежів, що підтверджується банківськими виписками та розрахунком суми позову.
З метою досудового врегулювання спору 04.03.2024 на адресу відповідачів позивачем було направлено вимогу про усунення порушень № 3/03, а саме сплатити у тридцятиденний строк заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом у сумі 1049286,22 грн, однак дана вимога залишена відповідачами без задоволення (а.с.144).
На день розгляду спору заборгованість відповідача-1 за кредитним договором станом на 28.08.2023 становить 1049286,22 грн, з яких: 977873,68 грн - заборгованості за тілом кредиту та 71412,54 грн - заборгованості за відсотками, підтверджена матеріалами справи, не погашена, не оспорена відповідачами та є підставною.
Нормами статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів 1049286,22 грн, з них 977873,68 грн заборгованості за кредитом, 71412,54 грн заборгованості за відсотками.
Укладеним між сторонами договором поруки № MBOV2021090/1 від 04.10.2021 сторони установили, що поручитель на підставі власного волевиявлення взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язаннях ПП “Фортуна Лімітед”, які виникають з умов кредитного договору №39337075 від 30.11.2017.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині солідарного стягнення з ПП “Фортуна Лімітед” та ОСОБА_1 1049286,22 грн, з них 977873,68 грн заборгованості за кредитом, 71412,54 грн заборгованості за відсотками є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах з кожного.
Керуючись ст. ст. 73,74, 77, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства “Фортуна Лімітед” (вул. Ковельська,22, каб.211, м.Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 39337075) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” (вул.Велика Васильківська,100, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) 1049286,22 грн (один мільйон сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 22 коп.), з них 977873,68 грн заборгованості за кредитом, 71412,54 грн заборгованості за відсотками.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Фортуна Лімітед” (вул. Ковельська,22, каб.211, м.Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 39337075) на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” (вул.Велика Васильківська,100, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) 6295,72 грн (шість тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 72 коп.) витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк” (вул.Велика Васильківська,100, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714) 6295,71 грн (шість тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 71 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення 27.08.2024.
Суддя А. С. Вороняк