Справа № 758/8441/13-ц
Категорія 4
01 серпня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою, -
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування будинком, який перебуває у спільній частковій власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вони з відповідачем, який є його рідним братом, є співвласниками домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
1/2 частина будинку позивача належить йому: 3/8 частин - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.05.2012; 1/8 частина - на підставі договору дарування від 24.12.2012.
Відповідачу також належить 1/2 частина будинку, а саме: 3/8 частин - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом; 1/8 частина - на підставі договору дарування від 13.04.2012.
Загальна площа будинку на час подання позовної заяви складала 224 кв.м, з яких житлова площа - 214,8 кв.м.
Незважаючи на те, що частки сторін є рівними, відповідач володіє та користується приміщеннями, загальна та житлова площа яких суттєво більша, ніж, відповідно, загальна та житлова площа позивача.
Технічна можливість встановити порядок користування будинком в площах, максимально наближених до ідеальних часток кожного зі співвласників, існує, хоча і не визнається відповідачем.
Так, відповідач у 2012 році домовився з експертом ОСОБА_4 , а той склав висновок, в якому запропонував лише один варіант порядку користування, згідно з яким загальна площа будинку розподілена наступним чином: у користування відповідачу виділено 127 кв. м, тоді як позивачу - лише 87,8 кв.м, що, на думку позивача, є несправедливим.
Позивач стверджує, що існують й інші варіанти порядку користування спірним будинком, наприклад, шляхом передачі у користування позивачу кімнат 1-7 на першому поверсі, площею 18 кв.м, що технічно можливо зробити шляхом закладення двох існуючих дверей і створення двох других дверей в інших місцях. В такому випадку у користуванні відповідача залишиться 109 кв.м., а у позивача - стане 105 кв.м, що буде дуже наближено до ідеальних часток кожного зі співвласників.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить встановити для сторін наступний порядок володіння та користування спірним будинком:
- надати позивачу ОСОБА_1 у володіння та користування частину
будинку АДРЕСА_1 в натурі, яка відповідає його 1/2 частці у праві спільної часткової власності;
- у володінні та користуванні відповідача ОСОБА_2 залишити іншу частину
спірного будинку, яка відповідає його 1/2 частці у праві спільної часткової власності;
- гараж під літерою «З» залишити у користуванні ОСОБА_1 ;
- гаражі під літерою «Д» (ІІ поверховий) та під літерою «И», а також навіс під літерою «К» залишити у користуванні ОСОБА_2 .
В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2013 головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 22.07.2013 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду, призначено попереднє судове засідання.
09.08.2013 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду заперечення проти позовної заяви, у яких він просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи на їх необґрунтованість.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачем не надано допустимих та належних доказів з приводу третього співвласника домоволодіння ОСОБА_3 , у власності якого знаходиться 1/8 частина спірного будинку. Позивачем не надано вагомих доказів того, що саме ОСОБА_3 відчужив свою частку у домоволодінні на користь позивача. Наданий позивачем договір дарування від 24.12.2012 не може бути належним доказом, оскільки відсутні докази набуття права власності ОСОБА_3 у відповідності до положень ст. 182 ЦК України.
Крім того, додане до позовної заяви рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.04.2009 у справі №2-1491/2009 про визнання права власності на певні частини будинку за матір'ю сторін ОСОБА_6 також не є таким, що підтверджує право власності на спірний будинок саме позивача, оскільки відповідач є таким же співвласником, як і позивач.
Також відповідач вказав на неможливість встановлення порядку користування спірним будинковолодінням з огляду на те, що між сторонами не вирішено питання про власність чи користування земельною ділянкою, на якій таке будинковолодіння розташоване.
При цьому відповідач зазначив, що жодних чвар і непорозумінь щодо користування домоволодінням у нього з братом не виникало, а тому позов останнього є надуманим і таким, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 04.11.2013 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 24.02.2014 провадження у справі відновлено.
Ухвалою суду від 20.03.2014 по справі призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 27.10.2014 провадження у справі відновлено.
Ухвалою суду від 13.02.2015 по справі призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 04.07.2016 провадження у справі відновлено.
19.09.2016 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , третя особа ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що він та його брат ОСОБА_7 після смерті їхньої матері ОСОБА_6 на підставі відповідних свідоцтв про право на спадщину успадкували належний матері будинок АДРЕСА_1 , по 1/2 частині кожен.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2014 у справі №758/11261/13-ц за позивачем та відповідачем визнано в порядку спадкування після смерті їхньої матері ОСОБА_6 право власності в рівних частинах на земельну ділянку площею 0,2978 га, кадастровий номер 91:013:004, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а саме по 1/2 частині за кожним із них.
Позивач та відповідач проживають у вказаному будинку, однак між ними почали виникати суперечки з приводу користування та володіння як будинком та господарськими будівлями, так і земельною ділянкою, на яких вони розташовані.
Вказана земельна ділянка була набута матір'ю сторін ОСОБА_6 правомірно, проте своїх прав щодо неї остання за життя не оформила.
Разом із цим, межі та технічні характеристики земельної ділянки та будинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , визначені відповідним технічним паспортом, кадастровим планом земельної ділянки, витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2014.
Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом майна померлої ОСОБА_6 , що складається з 6/8 житлового будинку під літ «А», в цілому, загальною площею 48,9 кв.м, який розташований на земельній ділянці та має наступні будівлі та споруди: вбиральня під літ. «Г», гараж з сараєм під літ «Д-1», вбиральня під літ «Ж», гараж під літ «З», гараж під літ «И», навіс під літ «К», споруди №1-5, а також земельної ділянки площею 0, 2978 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 91:013:004.
Таким чином, враховуючи те, що вони із ОСОБА_7 не можуть дійти згоди щодо фактичних меж користування земельною ділянкою та укласти договір щодо користування будинком, позивач у зустрічній позовній заяві просить суд встановити для сторін наступний порядок володіння та користування спірним будинковолодінням:
- надати ОСОБА_2 у володіння та користування частину житлового садибного будинку з допоміжними господарсько-побутовими будівлями та земельною ділянкою, кадастровий номер 91:013:004, за адресою АДРЕСА_1 в натурі, яка відповідає його 1/2 частці у праві спільної часткової власності;
- надати ОСОБА_1 у володіння та користування частину житлового садибного будинку з допоміжними господарсько-побутовими будівлями та земельною ділянкою, кадастровий номер 91:013:004, за адресою АДРЕСА_1 в натурі, яка відповідає його 1/2 частці у праві спільної часткової власності.
Ухвалою суду від 20.09.2016 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування будинком.
Ухвалою суду від 10.11.2016 по справі призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва №104 від 30.03.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку із закінченням терміну повноважень головуючого судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2017 головуючим у справі визначено ОСОБА_8 .
Ухвалою суду від 12.05.2017 провадження у справі відновлено.
Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва №2835 від 22.11.2017 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку із відставкою головуючого судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2017 головуючим у справі визначено ОСОБА_9 .
Ухвалою суду від 17.04.2019 по справі призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Ухвалою суду від 10.10.2019 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 17.09.2020 по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз». Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Розпорядженням керівника апарату Подільського районного суду міста Києва №1084 від 09.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку із відставкою головуючого судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2021 головуючим у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 28.04.2021 справу прийнято до провадження та провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 21.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 04.10.2023 задоволено клопотання представника позивача-відповідача ОСОБА_1 про виклик у судове засідання для допиту експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Голубенко І.М.
В ході судового розгляду сторони підтримали свої доводи, наведені в обґрунтування та заперечення позовних вимог.
Крім того, у судовому засіданні 06.02.2024 судом за участю позивача-відповідача ОСОБА_1 та відповідача-позивача ОСОБА_2 було проведено допит експерта ОСОБА_10
01.08.2024 до початку судового засідання відповідачем-позивачем ОСОБА_2 подано заяву про проведення судового засідання за його відсутності, у якій він просить задовольнити його зустрічний позов із урахуванням наявного в матеріалах справи судового висновку експерта ОСОБА_10 .
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, жодних заяв та клопотань від них до суду не надходило.
З огляду на наведене, із урахуванням наявних в матеріалах справи письмових заяв по суті справі, поданих учасниками справи, а також враховуючи надання сторонами та представниками усних пояснень в ході судового розгляду, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, із урахуванням усних пояснень сторін та їхніх представників та пояснень експерта, наданих в ході судового розгляду, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, сторони є співвласниками домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , яке вони успадкували після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їхньої матері ОСОБА_6 , по 1/2 частці кожен.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 18.05.2012 державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Ткаленко О.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВРС №238355 на ім'я ОСОБА_1 , згідно з яким останній успадкував 1/2 частку спадщини ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.10.2011 державним нотаріусом Четвертої київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВР №893523 на ім'я ОСОБА_2 , згідно з яким останній також успадкував 1/2 частку спадщини померлої ОСОБА_6 .
Відповідно до змісту вказаних свідоцтв спадщина, на яку в указаних частках вони видані, складається з 6/8 житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі: 1/8 частка - рішення Народного суду 2-ї ділянки Подільського району м. Києва від 13.09.1960 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 31.01.1962 в реєстровій книзі: 87-58, номер запису 16005 реєстраційний номер за РПВН: 34705293; 5/8 часток - свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою київською державною нотаріальною конторою 07.06.1988 за р.№ 8Н-809 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 13.06.1988 в реєстровій книзі: 87-58, номер запису 16005 реєстраційний номер за РПВН: 34705293.
Житловий будинок під літ. «А», в цілому, загальною площею 48,9 кв.м, розташований на земельній ділянці та має наступні будівлі та споруди: вбиральня під літ. «Г», гараж з сараєм під літ. «Д-1», вбиральня під літ. «Ж», гараж під літ. «З», гараж під літ. «И», навіс під літ. «К», споруди № 1-5.
Вказані свідоцтва про право на спадщину видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному на 3/8 частини житлового будинку.
Встановлено також, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.04.2009 у справі №2-1491/2009 за матір'ю сторін ОСОБА_6 було визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: другий поверх житлового будинку літ. «А-3», загальною площею 104,2 кв.м, частину прибудови літ. «А-1», площею 14,4 кв.м, гараж літ. «Д-П», площею 43,4 кв.м, вбиральню літ. «Ж», площею 1,0 кв.м, гараж літ. «З», площею 193,8 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшло по 1/8 частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі відповідних договорів дарування, укладених ними із ОСОБА_3 , а саме:
- ОСОБА_2 - на підставі договору дарування 1/8 частини житлового будинку серії ВРН №811147, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Невесенко Л.П. 13.04.2012, зареєстрованого в реєстрі за №246;
- ОСОБА_1 - на підставі договору дарування 1/8 частини житлового будинку серії ВТА №539293, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Невесенко Л.П. 24.12.2012, зареєстрованого в реєстрі за №991.
Встановлено також, що спірне будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 0,2978 га, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель, кадастровий номер 91:013:004.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.06.2014 у справі №758/11261/13-ц, постановленою у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, затверджено мирову угоду між сторонами, за умовами якої визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 право власності на вказану вище земельну ділянку в рівних частинах.
Вказана ухвала суду набрала законної сили 27.06.2014, що підтверджується відбитком відповідного штампу суду, скріпленим гербовою печаткою.
Таким чином, судом встановлено, що сторони є співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 , в рівних частках (по 1/2 частці) кожен.
Разом із цим, з'ясовано і те, що між сторонами існує довготривалий спір щодо порядку користування вказаним вище нерухомим майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.
При вирішенні даного спору суд, із урахуванням вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує наступні висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 19.02.2024 у справі №127/12718/19 (провадження №61-5012св23).
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18)).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).
Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).
Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Положеннями статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно з частиною третьою статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За результатом системного аналізу усіх зазначених норм матеріального права, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток у будинковолодінні.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №6-1726цс16.
У подальшому саме такої позиції дотримувався законодавець при внесенні наступних змін до ЦК України та ЗК України.
Так, за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження №12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №689/26/17 (провадження №14-47цс20) вказала, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Частиною першою статті 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати вказану угоду, коли вона явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Поняття спільної часткової власності визначено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.
Відповідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю повинні застосовуватись до права користування земельною ділянкою.
Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 15.05.2017 у справі №6-841цс16, від 01.11.2017 у справі №6-2454цс16, від 04.09.2020 у справі №619/2275/17.
У постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №2114/2-3819/11 (провадження №61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.
Як встановлено судом, після набуття права власності на будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 , розмір часток обох співвласників щодо нього є рівним - по 1/2 у кожного.
В ході судового розгляду даної справи судом призначалося декілька судових будівельно-технічних експертиз з метою вирішення питання можливості розподілу в натурі житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , з урахуванням фактичного порядку користування, що склався між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та з дотриманням розміру їхніх часток як співвласників (по 1/2 у кожного).
На час ухвалення даного рішення фактично спір між сторонами зводиться до вибору варіанту користування будинковолодінням по АДРЕСА_1 із варіантів, запропонованих експертом ОСОБА_10 у висновку №9637 від 28.01.2021, складеному за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.
Як вбачається зі змісту вказаного висновку експерта, який був досліджений у судовому засіданні, він містить три варіанти, у кожному із яких запропоновано конкретні варіанти встановлення порядку користування житловим будинком з господарським будівлями та спорудами та земельною ділянкою, що зображені на відповідних схемах, які є додатками до висновку.
Разом із цим, у пункту 1.2.3. висновку експертом зазначено, що розділити житловий будинок по АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до їх ідеальних часток (по 1/2 кожному) не вбачається за можливе.
Розподіл житлового будинку між співвласниками можливий з відхиленням від ідеальних часток (по 1/2 кожному) в одиницях площі та вартості житлового будинку, господарських будівель та споруд домоволодіння.
Технічно можливі варіанти розподілу житлового будинку, господарських будівель та споруд домоволодіння АДРЕСА_1 :
- з відхиленням від ідеальних часток співвласників в одиницях площі та вартості житлового будинку;
- з врахуванням порядку користування приміщеннями житлового будинку, що склався між співвласниками станом на час проведення дослідження;
- з врахуванням розташування господарських будівель та споруд відносно житлового будинку;
- з врахуванням порядку користування господарськими будівлями та спорудами, що склався між співвласниками станом на час проведення дослідження;
- з врахуванням розробки, в подальшому, варіантів порядку користування земельною ділянкою;
- з зазначенням розміру компенсації співвласнику, частка якого після розподілу є меншою від ідеальної частки.
Під час судового розгляду судом за участю сторін також була допитана експерт ОСОБА_10 , яка підтвердила обставини, викладені нею у вказаному висновку, та зазначила, що усі запропоновані нею варіанти суворо відповідають діючим ДБН.
Вивчивши усі запропоновані варіанти поділу у висновку експерта №9637 від 28.01.2021, із урахуванням наданих експертом в судовому засіданні пояснень з приводу складання нею такого висновку, суд приходить до висновку, що найбільш прийнятним є Варіант №1 вказаного висновку, оскільки, на думку суду, він найбільше відповідає розміру часток кожного із співвласників у спільному майні та є наближеним до того фактичного порядку користування, що склався між сторонами, в тому числі, враховує розташування існуючих господарських будівель і споруд сторін, можливість нормального користування будинковолодінням і здійсненням за ним догляду, проходу і проїзду з вулиці на подвір'я тощо.
При цьому, судом враховується, що судом пропонувалося сторонам як укладення мирової угоди з метою добровільного вирішення даного спору між ними, так і призначення повторної будівельно-технічної експертизи, однак жодних клопотань з цього приводу сторони не заявили.
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що саме Варіант №1 розподілу будинковолодіння по АДРЕСА_1 , запропонований експертом у висновку оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №9637 від 28.01.2021 є оптимальним для вирішення цього спору, оскільки відповідає інтересам кожного із співвласників, є найбільш наближеним до розміру часток сторін у праві спільної часткової власності на будинковолодіння та передбачає найменший відступ від ідеальних часток.
При цьому, виходячи зі змісту заявлених обома сторонами позовних вимог, суд вважає вірним задовольнити у повному обсязі як вимоги первісного позову, так і вимоги за зустрічним позовом, оскільки в даному випадку вибір конкретного варіанту виділу земельної ділянки не був заявлений сторонами як позовна вимога, а обраний судом варіант є одним із доказів, який досліджувався та оцінювався судом у сукупності з усіма іншими доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування будинком та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 , про встановлення порядку користування будинком та земельною ділянкою задовольнити.
Встановити порядок користування житловим будинком літ. «А», господарськими будівлями та спорудами будинковолодіння АДРЕСА_1 наступним чином:
виділити в користування ОСОБА_2 : 1-1 кухня площею 16,5 кв.м; 1-2 санвузол площею 3,4 кв.м; 1-3 їдальня площею 24,1 кв.м; 1-4 вбиральня площею 1,4 кв.м; 1-5 ванна площею 3,5 кв.м; 1-6 житлова кімната площею 18,4 кв.м; 1-7 житлова кімната площею 18,1 кв.м; 1-8 коридор площею 6,4 кв.м; 1-9 санвузол площею 3,6 кв.м; 1-10 житлова кімната площею 21,2 кв.м; 1-11 коридор площею 3,6 кв.м; 1-12 житлова кімната площею 6,8 кв.м; І тамбур (прибудова літ. «а1»), 1/2 частина, всього по житловому будинку 127,0 кв.м, а також гараж літ. «Д» (1 поверх), сарай літ. «над Д», навіс літ. «К», споруди № 1-5, 1/2 частина;
виділити в користування ОСОБА_1 : 2-1 приміщення площею 5,3 кв.м; 2-2 приміщення площею 3,3 кв.м; 2-3 приміщення площею 37,7 кв.м; 2-4 приміщення площею 41,5 кв.м; І тамбур (прибудова літ. «а1»), 1/2 частина, всього по житловому будинку 87,8 кв.м, а також гараж літ. «З», споруди № 1-5, 1/2 частина,
що відповідає Варіанту №1 розподілу житлового будинку по АДРЕСА_1 , запропонованому у висновку експерта №9637 від 28.01.2021 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, та зображено на Схемі в Додатку №1 до цього висновку.
Встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,2978 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином:
Виділити в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1481 га (1481 кв.м), що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями, які проходять через точки А-Б-В-Г-Д-Є-Ж-З-Т-Я-Ш-Щ-Ф-У-А, відповідно до Варіанту №1, запропонованого у висновку експерта №9637 від 28.01.2021 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, згідно якого межі земельної ділянки проходять по ламаних лініях:
- від точки А вздовж правої межі в напрямку тильної межі на відстань 26,64 м до точки Б;
- від точки Б в напрямку лівої межі під кутом 89? до лінії А-Б на відстань 0,27 м до точки В;
- від точки В в напрямку тильної межі під кутом 93? до лінії Б-В на відстань 16,02 м до точки Г;
- від точки Г в напрямку лівої межі під кутом 91? до лінії В-Г на відстань 4,81 м до точки Д;
- від точки Д в напрямку тильної межі під кутом 93? до лінії Г-Д на відстань 35,57 м до точки Є;
- від точки Є вздовж тильної межі в напрямку лівої межі під кутом 121? до лінії Д-Є на відстань 16,16 м до точки Ж;
- від точки Ж вздовж тильної межі в напрямку лівої межі під кутом 122? до лінії Є-Ж на відстань 5,35 м до точки З;
- від точки З в напрямку фасадної межі під кутом 115? до лінії Ж-З на відстань 50,69 м до точки Т;
- від точки Т в напрямку фасадної межі під кутом 169? до лінії З-Т на відстань 23,38 м до точки Я;
- від точки Я в напрямку правої межі під кутом 89? до лінії Т-Я на відстань 5,38 м до точки Ш, що розташована на лівому фасаді основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстані 4,81 м від лівого тильного кута основної частини літ. «А1» житлового будинку;
- від точки Ш в напрямку правої межі до точки Щ, що розташована на правому фасаді основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстані 4,81 м від правого тильного кута основної частини літ. «А1» житлового будинку;
- від точки Щ перпендикулярно правому фасаду основної частини літ. «А1» житлового будинку в напрямку правої межі на відстань 1,0 м до точки Ф;
- від точки Ф в напрямку фасадної межі, перпендикулярно лінії Щ-Ф, на відстань 7,46 м до точки У, що розташована на фасадній межі ділянки;
- від точки У вздовж фасадної межі в напрямку правої межі на відстань 6,03 м до точки А,
що зображено на Схемі в Додатку №3 до цього висновку.
Виділити в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1481 га (1481 кв.м), що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями, які проходять через точки М-Л-К-І-И-З-Т-Р-Ю-Х-Х1-Х2-П-О-О1-Н-М, відповідно до Варіанту №1, запропонованого у висновку експерта №9637 від 28.01.2021 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, згідно з яким межі земельної ділянки проходять по ламаних лініях:
- від точки М вздовж лівої межі в напрямку тильної межі на відстань 25,68 м до точки Л;
- від точки Л в напрямку тильної межі під кутом 146? до лінії М-Л на відстань 19,48 м до точки К;
- від точки К в напрямку тильної межі під кутом 149? до лінії Л-К на відстань 23,21 м до точки І;
- від точки І в напрямку тильної межі під кутом 176? до лінії К-І на відстань 11,96 м до точки И;
- від точки И вздовж тильної межі в напрямку правої межі під кутом 148? до лінії І-И на відстань 4,86 м до точки З;
- від точки З в напрямку фасадної межі під кутом 62? до лінії И-З на відстань 50,69 м до точки Т;
- від точки Т в напрямку фасадної межі під кутом 169? до лінії З-Т на відстань 23,98 м до точки Р;
- від точки Р в напрямку правої межі під кутом 89? до лінії Т-Р до точки Ю, що розташована на лівому фасаді основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстані 5,54 м від лівого фасадного кута основної частини літ. «А1» житлового будинку;
- від точки Ю в напрямку правої межі до точки Х, що розташована на правому фасаді основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстані 5,54 м від правого фасадного кута (точка Х1) основної частини літ. «А1» житлового будинку;
- від точки Х вздовж правого фасаду основної частини літ. «А1» житлового будинку в напрямку фасадної межі на відстань 5,54 м до точки Х1;
- від точки Х1 вздовж головного фасаду основної частини літ. «А1» житлового будинку в напрямку лівої межі на відстань 0,49 м до точки Х2;
- від точки Х2 перпендикулярно головному фасаду основної частини літ. «А1» житлового будинку в напрямку фасадної межі на відстань 2,58 м до точки П, що розташована на фасадній межі;
- від точки П під кутом 88? до лінії Х2-П вздовж фасадної межі в напрямку лівої межі на відстань 8,49 м до точки О;
- від точки О під кутом 117? до лінії П-О в напрямку тильної межі на відстань 0,96 м до точки О1;
- від точки О1 під кутом 116? до лінії О-О1 в напрямку лівої межі на відстань 29,06 м до точки Н;
- від точки Н під кутом 166? до лінії О-Н в напрямку лівої межі на відстань 2,74 м до точки М,
що зображено на Схемі в Додатку №3 до цього висновку.
Виділити в спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0016 га (16,0 кв.м), що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями, які проходять через точки Я-Ш-Щ-Ф-У-У1-П1-П-Х2-Х1-Х-Ю-Р-Я, відповідно до Варіанту №1, запропонованого у висновку експерта №9637 від 28.01.2021 за результатами проведення судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, згідно з яким межі земельної ділянки проходять по ламаних лініях:
- від точки Я в напрямку правої межі під кутом 89? до лінії Т-Я на відстань 5,38 м до точки Ш, що розташована на лівому фасаді основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстані 4,81 м від лівого тильного кута основної частини літ. «А1» житлового будинку;
- від точки Ш в напрямку правої межі до точки Щ, що розташована на правому фасаді основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстані 4,81 м від правого тильного кута основної частини літ. «А1» житлового будинку;
- від точки Щ перпендикулярно правому фасаду основної частини літ. «А1» житлового будинку в напрямку правої межі на відстань 1,0 м до точки Ф;
- від точки Ф в напрямку фасадної межі, перпендикулярно лінії Щ-Ф, на відстань 7,46 м до точки У, що розташована на фасадній межі ділянки;
- від точки У під кутом 89? до лінії Ф-У в напрямку лівої межі на відстань 0,3 м до точки У1;
- від точки У1 під кутом 114? до лінії У-У1 відстань 1,25 м до точки П1;
- від точки П1 під кутом 113? до лінії У1-П1 відстань 0,69 м до точки П;
- від точки П під кутом 92? до лінії П1-П відстань 2,58 м до точки Х2;
- від точки Х2 вздовж головного фасаду основної частини літ. «А1» житлового будинку в напрямку правої межі на відстань 0,49 м до точки Х1 (правий фасадний кут основної частини літ. «А1» житлового будинку);
- від точки Х1 вздовж правого фасаду основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстань 5,54 м до точки Х;
- від точки Х до точки Ю, що розташована на лівому фасаді основної частини літ. «А1» житлового будинку на відстані 5,54 м від лівого фасадного кута основної частини літ. «А1» житлового будинку;
- від точки Ю в напрямку лівої межі до точки Р;
- від точки Р в напрямку тильної межі на відстань 0,6 м до точки Я,
що зображено на Схемі в Додатку №3 до цього висновку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:
- позивач-відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач-позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- третя особа - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 12.08.2024.
Суддя О. О. Ковбасюк