Справа № 758/274/22
Категорія
17 червня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Наталії Сергіївни, треті особи ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», про визнання недійсними електронних (прилюдних) торгів, акту про проведення електронних торгів, визнання протиправними та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В., ДП «СЕТАМ», ОСОБА_2 , Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Н.С., треті особи ОСОБА_3 , ПАТ «УКРСИББАНК», про визнання недійсними електронних (прилюдних) торгів, акту про проведення електронних торгів, визнання протиправними та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.11.2006 між ним та АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_3 , був укладений кредитний договір, за умовами якого позивач отримав 34000 доларів США. В забезпечення укладеного договору між сторонами також був укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку належну йому квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яку він придбав у 2006 році. У зв'язку з важким матеріальним становищем позивач з 2014 року був вимушений припинити сплату коштів по кредитному договору, внаслідок чого рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.01.2015 по справі №754/18911/14-ц з нього та ОСОБА_4 було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором на користь ПАТ «УкрСиббанк». 22.04.2016 на підставі вказаного рішення Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, на виконання якого 28.10.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. було відкрите виконавче провадження НОМЕР_4. 07.10.2021 приватним виконавцем Ляпіним Д.В. належна позивачу квартира була виставлена на продаж на електронних торгах через ДП «СЕТАМ» - лот №496656. Разом із цим, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2021 по справі №754/18911/14-ц було зупинено виконавчі дії щодо реалізації майна позивача. Вказана ухвала суду була направлена як приватному виконавцю, так і ДП «Сетам». Однак, незважаючи на таку ухвалу суду, виконавчі дії зупинені не були. На запит позивача з цього приводу до приватного виконавця йому було надано постанову від 28.10.2020, в якій зазначено, що виконавчі дії не припинені з огляду на додаткову ухвалу Деснянського районного суду від 02.11.2021 про виправлення описки. Позивач зазначив, що вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку, тобто вона не набрала законної сили, а тому він вважає, що дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо відмови виконувати рішення суду про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні є протиправними. У зв'язку з наведеним позивач подав відповідну заяву про злочин до поліції , скаргу до суду щодо внесення даних до ЄРДР та скаргу до Міністерства юстиції України, за якою було призначено перевірку діяльності виконавця. Крім того, він звернувся із відповідною заявою про злочинні дії приватного виконавця до ДП «СЕТАМ». Крім того, позивач зазначив, що 18.11.2021 Деснянським районним судом м. Києва по справі №754/18911/14-ц винесено ухвалу про заборону ДП «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії щодо реалізації квартири за адресою АДРЕСА_1 . Вказана ухвала була отримана ДП «СЕТАМ», проте проведення торгів зупинено не було. У зв'язку з цим ОСОБА_4 , яка є співвласницею вказаної квартири, як спільного майна подружжя, було надіслано заяву до ДП «СЕТАМ» з проханням надати відповідні пояснення, у відповідь на що нею отримано лист-відповідь, у якому зазначено, що ухвала суду від 18.11.2021 про заборону реалізації квартири за адресою АДРЕСА_1 підприємством була отримана, але не виконана з тих підстав, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2021 по справі №754/18911/14-ц про скасування заходів забезпечення - заборони ДП «СЕТАМ». Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що ДП «СЕТАМ» не отримувало ухвалу суду від 02.12.2021 та не могло отримати, оскільки зазначена ухвала суду не набрала законної чинності, так як була оскаржена в апеляційному порядку. Таким чином, позивач стверджує, що під час проведення виконавчих дій його майно, як боржника, одночасно перебувало під двома окремими обтяженнями, про що свідчать два судових рішення - ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2021 по справі №754/18911/14-ц про зупинення виконавчих дій по реалізації майна боржника та ухвала цього ж суду від 18.11.2021 по цій же справі про зупинення тортів на ДП «СЕТАМ». Вищезазначені ухвали є чинними з моменту їх винесення та не існує жодних судових рішень, які б набрали законної сили, щодо зміни, виправлення або скасування зазначених ухвал. Однак, незважаючи на заборони суду, належна позивачу квартира за адресою АДРЕСА_1 20.12.2021 була продана громадянці ОСОБА_2 , яка стала переможцем торгів. Позивач вважає, що реалізація належної йому квартири під час перебування такого майна під двома окремими обтяженнями є істотним порушенням норм закону при проведенні торгів, яке вплинуло на результат торгів та суттєво порушило його права і законні інтереси, а тому він просить:
- визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ» з реалізації лоту №496656, а саме об?єкта нерухомого майна, яким є однокімнатна квартира загальною площею 25,2 кв. м, житловою площею 16,6 кв. м, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним та скасувати протокол №560880 проведення електронних торгів від 08.11.2021, сформований ДП «СЕТАМ»;
- визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 17.12.2021 у виконавчому провадженні НОМЕР_4, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В.;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Н.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62413606 від 20.12.2021, яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2539038980000.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 07.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
11.05.2023 на електронну пошту суду надійшли письмові пояснення по справі від третьої особи ОСОБА_3 , у яких останній вказує на необґрунтованість доводів позивача з огляду на наступне.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.01.2015 по справі №754/18911/14-ц, ухваленим за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту та відсотками в сумі 22736,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2014 становить 294461,29 грн.
На виконання рішення суду 22.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва видано виконавчі листи.
28.02.2019 ПАТ «Укрсиббанк» виконавчий лист було пред'явлено для виконання до Подільського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві, проте виконавчий документ не було прийнято до виконання та повернуто виконавчий стягувачу, про що винесено відповідне повідомлення №58018477/8 від 28.02.2019.
Згодом виконавчий документ про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 було пред'явлено для примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ляпіну Д.В., який такий виконавчий документ прийнято до виконання та винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4.
Крім того, приватному виконавцю Ляпіну Д.В. було пред'явлено для виконання виконавчий лист про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 , на підставі якого виконавцем було відкрито виконавче провадження №64164239.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.02.2020 замінено стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання вказаних виконавчих листів з ПАТ «УКРСИББАНК» на його правонаступника ОСОБА_3
13.10.2021 в рамках розгляду заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, винесено ухвалу про зупинення виконання за виконавчим листом, виданим 22.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва по справі №754/18911/14ц, у виконавчому провадженні НОМЕР_4, боржником у якому є ОСОБА_1
02.11.2021 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва до вказаної ухвали внесено виправлення та викладено резолютивну частину ухвали суду від 13.10.2021 наступним чином:
«Заяву ОСОБА_4 про зупинення виконання за виконавчим листом задовольнити. Зупинити виконання за виконавчим листом, виданим 22.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва по справі №754/18911/14ц, провадження 2/754/694/15 у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Дмитром Валентиновичем до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню».
16.11.2021 ОСОБА_4 подала до суду заяву про заборону ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2021 таку заяву ОСОБА_4 задоволено та заборонено ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2021 вказані заходи забезпечення заяви скасовано за заявою ОСОБА_3
21.12.2021 Деснянським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Також ОСОБА_3 вказує на безпідставність доводів позивача про те, що на час реалізації майна на електронних торгах ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2021 та від 02.11.2021 не набрали законної сили, оскільки, виходячи з положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, вказані ухвали суду набрали законної сили в момент їх підписання суддею, тобто у день їх постановлення.
Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що питання правомірності дій приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо проведення виконавчих дій по реалізації майна у виконавчому провадженні та нездійснення дій по зупиненню виконавчого провадження за ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2021 по справі №754/18911/14-ц уже досліджувалось Деснянським районним судом м. Києва в межах розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. по справі №754/18911/14-ц (провадження №4-с/754/209/21), якою у задоволенні скарги було відмовлено. При цьому судом було встановлено, що приватним виконавцем Ляпіним Д.В. на законних підставах та обґрунтовано було винесено постанову, якою відмовлено в зупиненні виконавчого провадження, оскільки на момент винесення такої постанови в резолютивній частині ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02.11.2021 було зазначено номер провадження НОМЕР_4, який не підлягав зупиненню та не був заявлений в заяві про зупинення виконавчого провадження самим ОСОБА_1
15.05.2023 аналогічні письмові пояснення ОСОБА_3 надійшли до суду засобами поштового зв'язку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 справу передано у провадження судді Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., оскільки згідно з наказом №4/02-02 від 11.01.2024 суддю ОСОБА_5 відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою суду від 14.02.2024 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду по суті.
15.04.2021 на електронну пошту суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гоголя Б.М.
З огляду на те, що вказаний відзив надійшов поза межами строку на його подання, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 07.11.2022, та представником відповідача не заявлено клопотання про поновлення такого строку, суд, керуючись положеннями ст.ст. 126, 127, 178 ЦПК України, постановив залишити вказаний відзив без розгляду.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Разом із цим, до початку судового розгляду від відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Д.В., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гоголя Б.М. та третьої особи ОСОБА_3 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З огляду на наведене, із урахуванням наявних в матеріалах справи письмових заяв по суті справі, поданих учасниками справи, суд ухвалив проводити розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та визначено відповідно до них наступні правовідносини.
27.01.2015 Деснянським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у справі №754/18911/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту та відсотками в сумі 22736,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2014 становить 294461,29 грн., а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку судові витрати у розмірі 1472, 30 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.04.2016 вказане рішення суду залишено без змін.
На виконання рішення суду 22.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва видано відповідні виконавчі листи.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В. від 28.10.2020 відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 із примусового виконання виконавчого листа №754/18911/14-ц, виданого Деснянським районним судом м. Києва 22.04.2016, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту та відсотками в сумі 22736,18 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.10.2014 становить 294461,29 грн.
Боржником за вказаним виконавчим листом є ОСОБА_1 .
В рамках виконавчого провадження було здійснено реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_1 , а саме квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронних торгів на ДП «СЕТАМ».
Електронний аукціон щодо продажу вказаної квартири (лот №496656) було проведено 08.11.2021.
За результатами проведених електронних торгів переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 (учасник 17).
Вказані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями протоколу проведення електронних торгів №560880 від 08.11.2021, акту приватного виконавця виконавчого округу Ляпіна Д.В. про реалізацію предмета іпотеки від 17.12.2021, листа ДП «СЕТАМ» №953/П-1952-21/15 від 20.12.2021.
20.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 було зареєтровано за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62413606 від 20.12.2021 11:47:38), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №291490965 від 21.12.2021.
Встановлено також, що на виконання вказаного вище рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/18911/14-ц приватним виконавцем Ляпіним Д.В. було відкрито виконавче провадження №64164239, боржником у якому є ОСОБА_4 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.02.2020 замінено стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання вказаних виконавчих листів з ПАТ «УКРСИББАНК» на його правонаступника ОСОБА_3 .
13.10.2021 Деснянським районним судом м. Києва за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 постановлено ухвалу, якою зупинено виконання за виконавчим листом, виданим 22.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва по справі №754/18911/14ц.
Разом із цим, при постановленні ухвали судом було допущено описку у зазначенні номера виконавчого провадження та помилково вказано «НОМЕР_4», тобто виконавче провадження, боржником у якому є ОСОБА_1 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.11.2021 виправлено описку в ухвалі від 13.10.2021 та викладено її резолютивну частину у наступній редакції:
«Зупинити виконання за виконавчим листом, виданим 22.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва по справі №754/18911/14-ц, провадження 2/754/694/15, у виконавчому провадженні № НОМЕР_5, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Дмитром Валентиновичем до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню».
16.11.2021 ОСОБА_4 подала до суду заяву про заборону ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2021 вказану заяву ОСОБА_4 було задоволено та заборонено ДП «Сетам» вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, належного на праві співласності ОСОБА_4 , а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до розгляду Деснянським районним судом м. Києва заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.12.2021 вказані заходи забезпечення заяви скасовано за клопотанням ОСОБА_3
21.12.2021 Деснянським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 261 ЦПК України визначено, що ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Таким чином, судом встановлено, що на час проведення електронних торгів з продажу майна боржника ОСОБА_1 - квартири за адресою АДРЕСА_1 , тобто 08.11.2021, була постановлена ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2021 (із урахуванням ухвали суду від 02.11.2021 про виправлення описки), якою було зупинено виконання за виконавчим листом, виданим 22.04.2016 Деснянським районним судом м. Києва по справі №754/18911/14ц.
Разом із цим, така ухвала була постановлена судом за результатами розгляду відповідної заяви іншого боржника - ОСОБА_4 .
Крім того, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2021 про зупинення торгів на ДП «СЕТАМ», на яку посилається позивач в обґрунтування позову, була постановлена вже після фактичного проведення електронних торгів, які мали місце 08.11.2021, тобто на час їх проведення вказана ухвала ще не діяла.
При розгляді даної справи судом також враховується, що згідно з ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.12.2021 було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д.В.
Як вбачається зі змісту вказаної ухвали, судом було надано оцінку діям та рішенням приватного виконавця Ляпіна Д.В. у рамках виконавчого провадження НОМЕР_4, боржником у якому є ОСОБА_1 , та встановлено, що приватним виконавцем вимоги Закону України «Про виконавче провадження» виконані належним чином.
Зокрема, судом було встановлено, що приватним виконавцем Ляпіним Д.В. на законних підставах та обґрунтовано було винесено постанову, якою відмовлено в зупиненні виконавчого провадження, оскільки на момент винесення такої постанови в резолютивній частині ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02.11.2021 було зазначено номер провадження НОМЕР_4, який не підлягав зупиненню та не був заявлений в заяві про зупинення виконавчого провадження самим ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.05.2022 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказану ухвалу суду відмовлено.
Таким чином, така ухвала суду набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При вирішенні даного спору суд застосовує наступні положення законодавства.
Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (який набрав чинності з 05.10.2016) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016.
Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через вебсайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов'язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі №668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-1884цс15, від 25.11.2015 у справі №6-1749цс15, від 13.04.2016 у справі №6-2988цс15, від 29.06.2016 у справах №6-370цс16 та №6-547цс16.
Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.09.2020 у справі №372/3161/18, які враховуються судом при вирішенні даного спору у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Встановивши наведені вище обставини справи, суд доходить висновку, що сукупність наведених вище обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема, ним не надано належних і допустимих доказів, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.
Так, основним мотивом для визнання результатів оспорюваних електронних торгів недійсними позивач посилається на те, що на час проведення виконавчих дій його майно перебувало під двома окремими обтяженнями, встановленими ухвалами Деснянського районного суду м. Києва від 13.10.2021 та від 18.11.2021.
Разом із тим, такі його доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Матеріали справи не містять і будь-яких інших обставин, які б вказували на те, що реалізація майна боржника ОСОБА_1 на електронних торгах 08.11.2021 була проведена з істотними порушеннями вимог законодавства та внаслідок такого продажу було порушено права і законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині у зв'язку з їх недоведеністю.
Крім того, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними не тільки електронних торгів із реалізації арештованої квартири, але й протоколу про проведення електронних торгів та акту про реалізацію предмета іпотеки, суд вважає вірним при вирішенні даного спору врахувати й наступну позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах №334/3161/17 (пункт 55) і №200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 (пункт 55)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі №908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі №9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі №908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі №750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).
Таким чином, суду належить, зокрема, вирішити, чи є належними й ефективними у спірних правовідносинах вимоги про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги.
Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що реалізація майна, зокрема, майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц (пункти 38-39), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 32), від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.66)).
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (постанови від 05.06.2018 у справі №910/856/17 (пункти 40-41), від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц (пункт 56)).
Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 104), від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.66)).
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів №560880 від 08.11.2021 та акту про реалізацію предмета іпотеки від 17.12.2021 є неналежними та неефективними, що є самостійною підставою для відмови позові.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаних позовних вимог у зв'язку з неефективним способом захисту, обраним позивачем.
Крім того, враховуючи, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є похідними від вказаних вище вимог, у їх задоволенні суд також відмовляє.
Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Велика Палата Верховного Суду раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (постанови від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц (пункт 95), від 18.04.2023 у справі №357/8277/19).
Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц).
Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 38)).
Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).
Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане приміщення готелю, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі--продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 05.10.2021 у справі №910/18647/19 (пункт 9.32)).
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 37), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.45), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 53)).
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункт 5.66)).
Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункт 38), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.46), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 54)).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.
Підсумовуючи усе вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність, переконливість, достатність і взаємний зв'язок усіх доказів у справі в їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Наталії Сергіївни, треті особи ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», про визнання недійсними електронних (прилюдних) торгів, акту про проведення електронних торгів, визнання протиправними та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідачі:
- приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Дмитро Валентинович, місцезнаходження: АДРЕСА_6;
- Державне підприємство «СЕТАМ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, код ЄДРПОУ 39958500;
- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, місцезнаходження: АДРЕСА_4 ;
треті особи:
- ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК», місцезнаходження: м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807750.
Повний текст рішення складено 24.06.2024.
Суддя О. О. Ковбасюк