печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7597/24-ц
пр. № 2-5165/24
20 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Яндульського Д. В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнути грошові кошти,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати вчинити зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_3 обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її поточному рахунку НОМЕР_1 та обслуговуються карткою, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цьому поточному рахунку, а також стягнути з відповідача на користь позивача грошовому суму загальним розміром 5 818, 36 грн, з яких 5 074, 54 грн проценти за користування чужими грошовими коштами, 315, 29 грн сума інфляційних втрат, 428, 53 грн три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також в якості відшкодування завданої моральної шкоди стягнути на користь позивача 10 000, 00 грн, та витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 8 000, 00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 12 серпня 2023 року банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ПриватБанк» на ім'я позивача, заблоковано з невідомих для неї причин. Станом на час блокування на рахунку знаходилося 28 982, 00 грн. У відповідь на звернення позивача щодо розблокування рахунку повідомлено, що підставою для припинення обслуговування є пункт 1.1.10.5.2 Умов та правил надання банківських послуг, але не конкретизовано, які дії стали підставою для застосування цього пункту. Надалі у відповідь на звернення стало відомо, що банк заблокував рахунок через підозрілі шахрайські перекази коштів на рахунок НОМЕР_1 , які вимагає повернути платнику. Платники вказаних переказів коштів добровільно перерахували на рахунок ОСОБА_3 грошові кошт, не маючи претензій до останньої, здійснювали оплату свідомо та без примусу. Відповідач посилається на те, що рахунок, на якому знаходяться кошти ОСОБА_3 буде розблоковано у тому випадку, коли буде рішення суду або рішення правоохоронних органів про невинуватість ОСОБА_3 щодо здійснення шахрайських дій. У той же час жодних кримінальних проваджень щодо позивача про вчинення кримінальних правопорушень, зокрема пов'язаних із шахрайством, наразі не існує. Таким чином позивач з 12 серпня 2013 року позбавлена права користуватися своїми грошовими коштами у розмірі 28 982, 00 грн з незалежних від неї обставин, а відповідач, отримавши ці кошти від позивача продовжував та продовжує користуватися належними позивачеві коштами і не повернув їх навіть станом на день подання позову, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.
Також позивачеві була спричинена моральна шкода, яка полягає в її емоційних та психічних стражданнях, душевних переживаннях через незаконне блокування банківського рахунку та утримання, неповернення по даний час грошових коштів відповідачем, які на даних період є для неї досить суттєвими. Вона неодноразово намагалася вирішити спірну ситуацію з відповідачем стосовно заблокованого рахунку, проте у відповідь лише отримала відмову із звинуваченням щодо незаконно привласнених грошових коштів, що негативно вплинуло на її моральних та душевних стан, що позивач оцінює у розмірі 10 000, 00 грн.
У відзиві представник відповідача не визнав позов, заперечував проти його задоволення і зазначив, що основний алгоритм виявлення та прийняття рішення ґрунтується на інформації, яку Банк отримує як звернення від клієнтів. Так, до Департаменту по роботі зі скаргами надходять скарги від клієнтів, зокрема щодо не отримання оплаченого товару або звернення про несанкціоновані списання з рахунків, соціальний інжиніринг (переказ коштів шляхом обману третіх осіб). У такому випадку, до з'ясування всіх обставин, встановлюється обмеження на картки/рахунки, згідно з документом Про сертифікацію обмежень по картах і клієнтах (0,45 та 1.41). За результатами перевірки у разі, якщо Банк не може спростувати підозру щодо ймовірного шахрайства у т.ч. у разі, якщо Банку не вдалось встановити зв'язок з клієнтом/потенційним шахраєм протягом 60 діб: Одержувач/ймовірно шахрай/не вирішив/не врегулював питання з відправниками/платниками коштів - запроваджується процедура відмови в обслуговуванні/розірвання ділових відносин відповідно до Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції. Так, ОСОБА_4 поскаржилась щодо введення її в оману щодо грошового переказу (списання грошових коштів з її рахунку 09/08/2023 у сумі 3 500, 00 грн) на картку НОМЕР_2. Також, аналогічні скарги було отримано від ОСОБА_5 сума списання: 3 200,00 UAH, дата 09/08/2023 та ОСОБА_6 , сума списання 3 100,00 UAH, дата 09/08/2023. Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2023 року задоволено клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Ю. Якубець. Накладено арешт на рахунок банківської карти AT КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 у справі № 309/5528/23 у межах кримінального провадження № 12023071050000484 внесеного до ЄРДР 10 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 190 КК України до вирішення кримінального провадження по суті.
Фінансові операції та/або дії Клієнта/Позивача Банк вважає такими, які за ознаками, визначеними статтею 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Додатку 6 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65, пункту 2 Додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення № 65 є такими, що не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг Банку, отриманої від клієнта під час встановлення мети та характеру ділових відносин із ним, які не мають очевидної економічної чи законної мети.
Як наслідок, враховуючи, що подальше обслуговування позивача, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання відповідача, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо Позивача прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин на підставі абз. 3 частини першої ст. 15 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
У своїй відповіді на відзив відповідача представник позивача вказав, що ані банк, ані правоохоронні органи не повідомляли позивача про здійснення розслідування кримінального провадження. Також підозра або обвинувальний акт позивачеві не було вручено. Банк не надав доказів звернення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 із скаргами на незаконні банківські операції, до яких нібито має стосунок позивач. Банк не запитував у позивача документи чи відомості, які остання не надала, а встановлення клієнту неприйнятно високого ризику є необґрунтованим, тому блокування рахунку та розірвання ділових відносин є безпідставним. Матеріали справи не містять доказів з ознаками протиправності дій позивача, що стало б підставою для блокування її картки.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
15 лютого 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 21 лютого 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
23 лютого 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному порядку з викликом сторін /а. с. 62-63/.
18 квітня 2024 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив відповідача /а. с. 75-102/.
23 травня 2024 року від представника позивача засобами поштового зв'язку до суду надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов і просив суд задовольнити його з підстав, наведених у заявах по суті.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов, просив відмовити.
Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача і заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
ОСОБА_3 був відкритий банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 /а. с. 83-85/.
09 серпня 2024 року клієнти банку поскаржилися щодо введення в оману щодо грошового переказу (списання грошових коштів з їхнього рахунку на картку НОМЕР_2 , яка видана як платіжний засіб за банківським рахунком НОМЕР_1 ): ОСОБА_4 - у сумі 3 500, 00 грн, ОСОБА_5 - у сумі 3 200, 00 грн, ОСОБА_6 - у сумі 3 100, 00 грн.
Як вбачається з виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 / НОМЕР_1 за період з 01 серпня 2023 року - 02 квітня 2024 року на картку позивача надходили неодноразові перекази грошових коштів від фізичних осіб, зокрема 09 серпня 2023 року від ОСОБА_6 у сумі 3 100, 00 грн, від ОСОБА_7 у сумі 3 500, 00 грн, ОСОБА_5 у сумі 3 200, 00 грн /а. с. 83-84/.
10 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023071050000484 внесеного відомості про вчинення злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 190 КК України /а. с. 86/.
12 серпня 2024 року банк заблокував вказаний банківський рахунок, керуючись 1.1.10.5.2 Умов та правил надання банківських послуг.
13 листопада 2023 року ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області задоволено клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Ю. Якубця про накладення арешту на рахунок банківської карти AT КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 у справі № 309/5528/23 у межах кримінального провадження № 12023071050000484 до вирішення кримінального провадження по суті /а. с. 86-88/.
З ухвали слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 13 листопада 2023 року у справі № 309/5528/23 вбачається, що 09 серпня 2023 року, о 20:00, громадянці ОСОБА_8 невідома особа з номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , з метою заволодіння грошовими коштами, відправила sms-повідомлення із приводу купівлі товару, який ОСОБА_8 реалізувала на платформі «ОЛХ». Перейшовши за посиланням «Безпечна доставка з ОЛХ» з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_8 , було списано грошові кошти у розмірі 3 500, 00 грн. У ході досудового розслідування встановлено, що грошові кошти перераховано на банківську картку № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /а. с. 86/.
30 листопада 2023 року своїм листом Банк повідомив СВ Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області про виконання ухвали слідчого судді від 13 листопада 2023 року у справі № 309/5528/23 /а. с. 89/.
03 січня 2024 року Банк направив засобами поштового зв'язку ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 письмове повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговувані шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору і закриття рахунку, у зв'язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та / або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману банк /а. с. 90, 91-96/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (стаття 1067 ЦК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.
Пунктом 14.8 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу.
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором (пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Пунктом 14.13 статті 14 цього Закону передбачено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу.
Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Закон України N 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.
Відповідно до частини першої статті 10 згаданого Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Таким чином, враховуючи положення статті 10 цього Закону, норми яких є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів. Норми зазначених законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин.
Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі N 910/14158/17, від 16 жовтня 2018 року у справі N 910/21320/17, від 27 березня 2019 року у справі N 922/2224/18.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.
Згідно з положенням ст. 21 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Департаментом по роботі зі скаргами відповідно до внутрішнього Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції та «Сертифікації обмежень по картах і клієнтах (0,45 та 1.41)», а саме по клієнтам «Шахраї в електронних операціях», здійснено заходи моніторингу ділових відносин із клієнтами - фізичними особами та фінансових операцій, що здійснюються в процесі таких відносин щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій щодо AT КБ «ПриватБанк», за результатами якого виявлено обґрунтовані підозри про здійснення Клієнтами операцій ВК/ФТ/інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Необхідним є в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічна позиція неодноразово викладалася Верховним Судом у постановах від 5 березня 2020 року у справі N 910/7161/19, від 25 квітня 2019 року у справі N 910/1555/18, від 16 жовтня 2018 року у справі N 910/21320/17.
При цьому суд зазначає, що внутрішні документи банку з питань фінансового моніторингу є документами з обмеженим доступом. Тобто, банк не ознайомлює клієнтів із внутрішніми документами, у даному випадку критеріями ризику, з метою уникнення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Частиною шостою ст. 7 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» припинив договірні відносини з позивачем шляхом одностороннього розірвання договорів, здійснюючи свої функції фінансового моніторингу, покладені на нього в силу законодавства України, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки вимога позову про визнання дій банку неправомірними та зобов'язання вчинити дії - зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_3 обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на її поточному рахунку НОМЕР_1 та обслуговуються карткою, шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цьому поточному рахунку, судом не задоволено в силу безпідставності, похідні вимоги про стягнення грошової суми загальним розміром 5 818, 36 грн, з яких 5 074, 54 грн проценти за користування чужими грошовими коштами, 315, 29 грн сума інфляційних втрат, 428, 53 грн три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди також судом залишаються без задоволення.
Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає, доводи сторони позивача не спростовують висновків суду.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов суд залишив без задоволення, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір покладається на позивача і понесені витрати на правову допомогу не відшкодовуються.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-16, 525, 526, 1066 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 7, 10, 15, 21 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»,
ст.ст. 1, 7, 14 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнути грошові кошти.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 26 серпня 2024 року.
Суддя І. В. Литвинова