печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57822/23-ц
пр. 2-4897/24
26 серпня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачун О. О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (далі - ТОВ «УБКІ») про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач дізнався з мережі «Інтернет» про наявність у нього заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») у розмірі 1 403 132,75 грн. Звернувшись до ТОВ «УБКІ» із заявою через електронний кабінет, позивач дізнався, що первинний кредитор є ВАТ «АСТРА БАНК».
Позивач зазначив, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва стягнуто заборгованість з ОСОБА_1 на користь ВАТ «АСТРА БАНК» в сумі 210 560,00 грн. В рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет застави автомобіль марки «Great Wall Hover». Вказане рішення набуло законної сили 29 червня 2010 року. 03 вересня 2010 року на підставі виконавчого листа була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Позивач наголосив, що вказана постанова була виконана.
Також позивач звернув увагу на те, що жодних письмових згод на збір, зберігання, використання та поширення інформації від нього не надавались.
На підставі викладеного, позивач вважає, що інформація вказана у його кредитній історії є недостовірною та просить зобов'язати відповідача вилучити її з кредитної історії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відзив від відповідача не надходив.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року у справі № 2-1494/10 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Астра Банк» заборгованість за кредитним договором від 17 вересня 2008 року у розмірі 210 560,00 грн. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки «Great Wall Hover» легковий універсал-в, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
03 вересня 2010 року головним державним виконавцем відділу ДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві Мазуром Ю. С. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1494/10 виданого 27 серпня 2010 року Солом'янським районним судом м. Києва про те, що в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки «Great Wall Hover», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Із поданого позивачем звіту із сайту www.ubki.ua суд встановив, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 38 368,41 доларів США за договором факторингу від 17 вересня 2008 року.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначається Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закону) ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію. Користувач Бюро - юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
Статтею 10 цього Закону передбачений порядок зберігання та вилучення інформації, що складає кредитну історію.
Так, згідно частиною першої статті 10 Закону бюро вилучає з кредитної історії:
1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними;
2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб'єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього;
3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Подані позивачем докази, а саме: звіт з сайту www.ubki.ua, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 червня 2010 року у справі № 2-1494/10, постанова від 03 вересня 2010 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 та копії електронного листування з ТОВ «УБКІ» - не доводять факту відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для вилучення з кредитної історії ОСОБА_1 інформації за договором № 004205461, оскільки судом не встановлено обставин з наданих доказів, які б свідчили про відсутність чи погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то судові витрати понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 174, 178, 258, 259, 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 5, 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій»., суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 33546706) про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк