Справа № 739/2762/23
Провадження № 1-кп/739/17/24
27 серпня 2024 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023275410000266 від 26.10.2023 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Юхнове, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, раніше засудженого вироком Новгород-Сіверського районного суду від 03.02.2021 року за ч. 2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком на три роки,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
26.10.2023 року близько 12:40 ОСОБА_5 перебуваючи на АДРЕСА_1 , на ґрунті виниклих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 штовхнув його, внаслідок чого потерпілий впав, після цього, використовуючи палицю ОСОБА_5 завдав близько 10 ударів по голові та використовуючи молоток завдав один удар по правій руці потерпілого.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді гематоми та рани правої кисті, рани підборіддя, лівої вилиці, садно чола з ліва, множинних гематом волосистої частини голови, садна кута носа з ліва, які згідно висновку експерта від 14.11.2023 № 176, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень.
Прокурор у судовому засіданні просила суд при призначенні покарання врахувати тяжкість скоєння кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є проступком, характеризуючи дані обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання, надані підтверджуючі матеріали щодо вини обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку. На підставі чого просила визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) за ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 200 годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст.71 та ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Новгород-Сіверського районного суду від 03.02.2021 року і остаточно призначити покарання у виді 3-х років і 25 днів позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та дав покази, якими підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення. При цьому пояснив, що 26.10.2023 року у денний час на АДРЕСА_1 він вдарив ОСОБА_7 палицею та молотком, через те, що останній ображав його на передодні. Щодо покарання за вчинене кримінальне правопорушення, просив призначити покарання у виді штрафу.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив при призначенні покарання врахувати особу ОСОБА_5 , обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та за ч.1 ст. 125 КК України призначити покарання у виді штрафу.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні не вибачив ОСОБА_5 , просив покарати та показав, що 26.10.2023 року в денний час, коли він йшов від зупинки потяга до себе додому, на АДРЕСА_1 ОСОБА_5 штовхнув його, внаслідок чого він впав. Після цього, ОСОБА_5 палицю завдав близько 10 ударів по його голові та один раз вдарив його по правій руці молотком.
Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Крім показів обвинуваченого та потерпілого, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, доводиться та підтверджується сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, перевірених, досліджених, проаналізованих та оцінених судом, а саме:
-заявою ОСОБА_7 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення від 26.10.2023 року;
-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.10.2023 року з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст. 125 КК України, згідно короткого викладу якого встановлено, що близько 12-40 год. 26.10.2023 перебуваючи на АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс тілесні ушкодження ОСОБА_7 ;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.11.2023 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до якого ОСОБА_5 детально розповів та відтворив на місцевості події нанесення тілесних ушкоджень потерпілому;
-висновком експерта №176 від 26.10.2023 року, у відповідності до якого при вивченні медичної документації ОСОБА_7 мались наступні тілесні ушкодження: гематома та рана правої кисті, рана підборіддя, лівої вилиці, садно чола з ліва, множинні гематоми волосистої частини голови, садна кута носа з ліва. Всі вищевказані тілесні ушкодження, як у своїй сукупності так і кожне окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. По механізму спричинення всі вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись в наслідок ударів тупим предметом (предметами); дані тілесні можуть відповідати обставинам котрі вказані у фабулі постанови про призначення даної експертизи;
- дані, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні.
- ухвала Чернігівського апеляційного суду від 27.06.2024 року, відповідно до якої було скасовано рішення Новгород- Сіверського районного суду від 08.03.2024 про відмову у задоволенні подання сектору пробації про скасування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбуття покарання у виді позбавлення волі. Засудженого ОСОБА_5 направлено для відбуття покарання у виді 3-х років позбавлення волі, згідно вироку Новгород- Сіверського районного суду Чернігівської області від 03.02.2021 року.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію сторін кримінального провадження.
Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, в силу вимог ч. 6 ст. 22 КПК України, суд дослідив докази, надані стороною обвинувачення, оскільки сторона захисту доказів суду не надала.
При цьому, сторони кримінального провадження не заперечували щодо закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
Під час судового засідання, сторони клопотань щодо визнання доказів неналежними або недопустимими не заявляли, а тому суд за наслідком їх дослідження, вважає докази такими, що відповідають вимогам глави 4 параграфу 1 КПК України щодо їх належності та допустимості.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції), тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Отже, оцінивши кожний із перелічених вище доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого, а тому суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_5 , за встановлених в судовому засіданні обставин, заподіяв умисні легкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 , то суд його дії кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення щодо здоров'я потерпілого ОСОБА_7 , в порушення засад Конституції України, третя стаття якої передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За вчинення проступку за ч.1 ст.125 КК України, санкцією статті передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального проступку, його наслідки, які не є тяжкими, особу обвинуваченого, те, що він раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку, його вік та стан здоров'я, пом'якшуючі покарання обставини та обставину, що обтяжує покарання, думку потерпілого, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Разом з тим, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу судом не встановлено, оскільки він не працевлаштований, відомості про отримання доходу для оплати штрафу, у матеріалах справи, відсутні. Також, стороною захисту не надано доказів на підтвердження майбутнього працевлаштування обвинуваченого. З підстав відсутності даних щодо місця праці обвинуваченого, покарання у виді виправних робіт також не можна застосовувати до ОСОБА_5 , оскільки такі відбуваються за місцем роботи засудженого.
Отже, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт.
З відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, встановлено, що ОСОБА_5 не є особою з інвалідністю першої або другої групи; таким, що досяг пенсійного віку; військовослужбовцем строкової служби, тобто не є особою, якій, згідно з вимогами ч.3 ст.56 КК України, не може бути призначено покарання у виді громадських робіт.
Призначене судом покарання є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.
Крім цього, на переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Також, судом встановлено, що вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03.02.2021 року обвинуваченого ОСОБА_5 було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком на три роки.
Відповідно п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 у разі, коли особа була з засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК України) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК України) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Оскільки ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку, то наявні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 78 КК України, відповідно до якої у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст. 71, 72 цього Кодексу.
Так, згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Враховуючи вищевикладене, за сукупністю вироків, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання у виді громадських робіт повністю підлягає приєднанню покарання за попереднім вироком Новгород-Сіверського районного суду від 03 лютого 2021 року у виді трьох років позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.12,71, 72, ч.1 ст.125 КК України, ст.ст. 369-371,373-374,381-382, 394 КПК України, суд-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
На підставі ч.1 ст. 71 та ч.1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком суду покарання у виді 200 годин громадських робіт, що відповідає 25 дням позбавлення волі, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 лютого 2021 року у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, призначивши ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 25 (двадцяти п'яти) днів позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, у порядку виконання вироку Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03.02.2021 року.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази: молоток з дерев'яною рукояткою, поміщений до спецпакету №PSP2167640, що перебуває на зберіганні в кімнаті для зберігання речових доказів Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути власнику, ОСОБА_5 ..
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору. Роз'яснити іншим учасникам судового провадження право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1