Дата документу 21.08.2024Справа № 554/6731/24
Провадження № 2/554/4720/2024
21 серпня 2024 року Октябрський районний суд м.Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Бойченко В.П.,
представник відповідача Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради: Сітак І.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про встановлення юридичного факту батьківства дитини; третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Міністерства оборони України, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про встановлення юридичного факту батьківства дитини; третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_1 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 №232 від 03.03.2007 року, складеного Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та був рідним батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що в період з 2000 року по жовтень 2008 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. У цивільному шлюбі у них народилася донька. Відомості про батька дитини записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України. 06.10.2023 року ОСОБА_2 був мобілізований до Збройних Сил України і перебував на військовій службі. Під час бойових дій ОСОБА_2 отримав контузію. Подальше лікування після шпиталю проходив у Комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради».
08.01.2024 року ОСОБА_2 , перебуваючи у лікувальному закладі, покінчив життя самогубством, внаслідок повішення.
Встановлення заявленого факту, що має юридичне значення, обґрунтовано тим, що в силу Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_3 матиме право на пільги, встановлені цим законом, а також додатковий соціальний захист (отримання пенсії внаслідок втрати годувальника).
Отже позивач звертається до суду із позовом за захистом оспорюваного відповідачем права знати неповнолітньою ОСОБА_3 свого батька ОСОБА_2 , а також у подальшому набуття правового статусу члена сім'ї загиблого захисника України та отримання пільг, передбачених Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою суду від 28.06.2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Міністерством оборони України надано до суду відзив, в якому відповідач просить закрити провадження у цивільній справі. Представник відповідача зазначив, що у позивачки не виникало будь-якого спору, зокрема, із суб'єктом владних повноважень - Міноборони, що виключає можливість розгляду даної позовної заяви в порядку позовного провадження.
Оскільки між сторонами не існує спору про право, суд не вправі продовжувати розгляд даних вимог в порядку позовного провадження, а провадження у даній справі підлягає закриттю.
Таким чином, враховуючи обставини справи, необхідно прийти до висновку, що встановлення факту батьківства за рішенням суду у даному випадку повинно бути здійснено за заявою особи в порядку окремого провадження, а отже провадження у даній справі підлягає закриттю (а.с.39-41).
До суду надійшов відзив від Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, в якому представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач у своїй заяві не пред'являє позовних вимог до Управління. Окрім того, ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради ні з яких питань не зверталася, Управління їй не відмовляло, тобто спору між позивачем та зазначеним відповідачем немає.
Таким чином, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради не є належним відповідачем у справі, а тому немає підстав для задоволення позову (а.с.43-44).
В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказала на підтримання позовних вимог, просила призначити по справі молекулярно-генетичну експертизу. Зазначила, що на майно померлого претендують спадкоємці, це його офіційна дружина, 82-річна матір та повнолітній син. Як вона, так і всі ці родичі подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадку, і вони не оспорюють права її неповнолітньої дочки та визнають батьківство ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_3 . На теперішній час спір з відповідачами відсутній, але в подальшому буде вирішуватися питання про належні виплати та призначення пенсії. Позивач заперечує проти закриття провадження у справі, оскільки Міноборони заперечувало проти задоволення вимог в окремому провадженні.
Представник позивача - адвокат Бойченко В.П. зазначив в судовому засіданні про підтримання позовних вимог. Вказав на те, що позивач попередньо не зверталася до відповідачів, на теперішній час відсутній спір з відповідачами, однак в подальшому буде вирішуватися питання пільг, призначення пенсії. Заперечував проти закриття провадження у справі.
Представник відповідача Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради - Сітак І.М. в підготовчому судовому засіданні зазначила про неналежність відповідача, відсутність спору з відповідачами. Вказала на те, що не зрозумілою є мета встановлення юридичного факту, або отримання статусу члена сім'ї загиблого захисника (який не загинув, а покінчив життя самогубством), або отримання пенсії. Просила закрити провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 можна звернутись до суду із заявою в окремому провадженні, враховуючи, що є інші спадкоємці, які не заперечують батьківство.
Представник Міністерства оборони України повторно до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, у відзиві просив про закриття провадження у справі.
Представник третьої особи - Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду не з'явився, у наданій заяві просив про розгляд справи у його відсутність.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників учасників справи, які не з'явилися до суду, відповідно до вимог ст.ст.211,223 ЦПК України.
Заслухавши позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).
Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дана заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту батьківства дитини подана в порядку позовного провадження до відповідачів Міністерства оборони України, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради.
Разом із тим, відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 цього Кодексу, зокрема матір'ю дитини.
В абз. 2 п. 15 постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.
Згідно абз. 3-5 п. 7 Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК.
Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.
Встановлення батьківства у позовному провадженні можливе лише тоді, коли імовірний батько дитини живий. Якщо ж він помер і дитина народилася у незареєстрованому шлюбі, встановлення факту визнання батьківства або факту батьківства можливе у порядку окремого провадження.
Отже зі змісту наведених норм та правових позицій, у разі смерті батька дитини, факт батьківства особи, яку заявник вважає батьком дитини, може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
Відповідно до ч.2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач звернулася до суду із позовом про встановлення факту батьківства її дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із померлим військовослужбовцем ОСОБА_2 та зазначила, що встановлення даного факту необхідне їй для отримання пільг відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення та виплати пенсії внаслідок втрати годувальника.
Як встановлено судом, позивач до звернення із позовом до суду не зверталася до відповідачів з жодними запитами, вимогами, жодні рішення відповідачами з цього приводу не приймалися, між сторонами не існує спору про право, отже між сторонами немає неврегульованих питань.
Відтак у відповідності до вимог п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України провадження у даній справі підлягає закриттю.
Слід зазначити, що визначаючи, чи пов'язується з встановленням факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини).
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 бажає визнати батьківство з особою, яка на сьогоднішній день померла, то їй, відповідно, слід звернутися до суду в окремому провадженні з цією вимогою.
Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись із заявою про встановлення факту батьківства, зазначивши заінтересованими особами близьких родичів померлого ОСОБА_2 , з метою захисту сімейних та цивільних прав неповнолітньої дитини, пов'язаних зі смертю ОСОБА_2 , та доводити відповідними доказами батьківство ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представником позивача заявлено клопотання про призначення по справі молекулярно-генетичної експертизи. Однак, судом прийнято рішення про закриття провадження у справі, тому в задоволенні клопотання сторони позивача про призначення по справі молекулярно-генетичної експертизи слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103,255,354 ЦПК України, суд -
В клопотанні сторони позивача про призначення по справі молекулярно-генетичної експертизи - відмовити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради про встановлення юридичного факту батьківства дитини; третя особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 26.08.2024 року.
Суддя А.М.Чуванов