Справа № 541/1660/16-ц
Провадження № 4-с/541/5/2024
21 серпня 2024 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,
представників заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Центрального управління справами Міністерства оборони України на бездіяльність державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
встановив:
Представник Центрального управління справами Міністерства оборони України звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Кондратенко Н.А., мотивуючи свої вимоги наступним. На виконанні в Миргородському ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист від 17 січня 2017 року за № 2/541/832/2016, виданий Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення із ОСОБА_3 на користь Центрального управління справами Міністерства оборони України шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 139 762 грн 28 коп. та судових витрат в розмірі 2 100 грн 00 коп. Відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження, за вказаним виконавчим листом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 травня 2024 року № 75051863. Центральним управлінням справами на адресу Миргородського ВДВС направлено клопотання від 11 червня 2024 року № 220/70/2251 щодо вчинення виконавчих дій головним державним виконавцем Миргородського відділу Кондратенко Н.А. у рамках виконавчого провадження № 75051863, однак державним виконавцем не вжито достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання зазначеного виконавчого документу, чим проявлено бездіяльність усупереч ст.ст. 1, 10, 18, 36, 48 Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують здійснення заходів, необхідних для своєчасного виконання рішення. Заявник просив визнати бездіяльність головного державного виконавця Миргородського відділу Кодратенко Н.А. неправомірною; зобов'язати її усунути порушення у виконавчому провадженні № 75051863, невідкладно здійснити заходи примусового виконання рішення суду.
Під час судового розгляду представники заявника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримали скаргу з викладених в ній підстав, просили її задовольнити в повному обсязі.
Боржник в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги у його відсутність, заперечував проти її задоволення (а.с. 119).
Державний виконавець надав заяву про розгляд скарги у його відсутність, просив у задоволенні скарги відмовити, зазначив наступне. Державним виконавцем 17 травня 2024 року винесено постанову про відкриття виконавчою провадження № 75051863 з виконання виконавчого листа № 2/541/832/2016 від 17 січня 2017 року. В межах виконавчого провадження з 17 травня 2024 року вчинені наступні дії: направлено запити до реєструючих установ; винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено для виконання до банківських установ; згідно з інформацією з державного реєстру у боржника відсутнє нерухоме майно; направлено електронний запит до ДМС щодо надання інформації про місце реєстрації боржника, згідно одержаної відповіді особа знайдена не була; 11 липня 2024 року направлено електронний запит до Державної прикордонної служби України, згідно відповіді боржник за період з 17 травня 2024 року по 11 липня 2024 року кордон не перетинав; 07 серпня 2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, зазначеною у виконавчому документі, та встановлено, що боржник фактично за даною адресою не проживає, про що було складено відповідний акт державного виконавця; 08 серпня 2024 року направлено подання про розшук боржника до Миргородського міськрайонного суду.
Ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши думку представників заявника, дослідивши матеріали, додані до скарги, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
П. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 цього Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»).
У відповідності з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч. 2 ст. 451 ЦПК України).
Миргородським міськрайонним судом Полтавської області виданий виконавчий лист від 17 січня 2017 року за № 2/541/832/2016 про стягнення із ОСОБА_3 на користь Центрального управління справами Міністерства оборони України шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 139 762 грн 28 коп. та судових витрат в розмірі 2 100 грн 00 коп. (а.с. 128).
16 травня 2024 року стягувач на підставі вказаного виконавчого листа звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 127).
17 травня 2024 року державним виконавцем Кондратенко Н.А. винесено постанову про відкриття виконавчою провадження № 75051863, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника (а.с. 129, 128, на звороті - 131).
26 червня 2024 року державним виконавцем здійснено виклик боржника, яким зобов'язано ОСОБА_3 з'явитися до Миргородського ВДВС на 09 год 00 хв. 01 липня 2024 року (а.с. 132 -133).
10 липня 2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 134).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдинод реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, отриманої державним виконавцем 12 липня 2024 року, нерухоме майно у боржника відсутнє (а.с. 131-132).
Відповідно до відповіді на запит державного виконавця від 11 липня 2024 року № 214595223, направленого до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, в період з 17 травня 2024 року по 11 липня 2024 року інформація про перетин ОСОБА_3 відсутня (а.с. 139).
У відповіді на запит державного виконавця від 11 липня 2024 року № 214595053, направленого до Пенсійного фонду України щодо отримання боржником пенсії, доходів, заначено про відсутність таких даних (а.с. 140).
Згідно з відповіддю від 11 липня 2024 року № 214595343 боржник в органах ДФС на обліку не перебуває (а.с. 140-141).
07 серпня 2024 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, зазначеною у виконавчому документі, та встановлено, що боржник фактично за даною адресою не проживає, про що було складено відповідний акт державного виконавця (а.с. 135).
08 серпня 2024 року Миргородський ВДВС звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з поданням про винесення ухвали про розшук боржника в порядку ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 136).
З урахуванням встановлених під час розгляду скарги обставин суд приходить до висновку, що з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець проводив необхідні дії, направлені на виконання судового рішення, а тому скарга про визнання бездіяльності державного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 260, 353-354, 447-451 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні скарги Центрального управління справами Міністерства оборони України на бездіяльність державного виконавця Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 26 серпня 2024 року.
Суддя: О. М. Вірченко