Іменем України
Справа №377/531/24
Провадження №1-кп/377/40/24
26 серпня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів),
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Бобровиця Чернігівської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань ( далі- ЄРДР) за №12024111150000505 від 14 квітня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України,
На розгляді Славутицького міського суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024111150000505 від 14 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України.
26 серпня 2024 року прокурор Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». З клопотання та доводів прокурора ОСОБА_3 , висловлених під час його розгляду, вбачається, що термін застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 06 вересня 2024 року, проте не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких, передбачене частиною 1 статті 121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, а відтак встановлено наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України. Наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, підтверджується тим, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, використовуючи свої знайомства з потерпілими у даному кримінальному провадженні зможе незаконно впливати ( у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу та в інший спосіб) на останніх з метою спотворення показань. Про наявність вказаного ризику свідчить й те, що обвинуваченому достеменно відомі адреси проживання потерпілих від кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України, та їх спосіб життя. Окрім того ОСОБА_5 тривалий час проживав однією сім'єю з потерпілим ОСОБА_4 . Про існування ризику впливу обвинуваченого на потерпілих у цьому кримінальному провадженні свідчить, зокрема, можливість безперешкодного контактування з ними у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу. Ризик, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може виразитися у створенні обвинуваченим штучних доказів та підбурюванні осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань чи впливу на потерпілих з метою спонукань до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо. Ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , у разі переховування від суду, будучи військовослужбовцем, вчинить кримінальні правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки таке клопотання є передчасним і потребує вирішення після допиту потерпілого ОСОБА_4 , наведені ризики є недоведеними. Зокрема, відсутній ризик переховування від суду, оскільки він готовий повернутися на військову службу, у зв'язку з чим тричі звертався із заявою в порядку статті 616 КПК України до прокурора про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби, але йому було відмовлено, тому він буде знову звертатися із такою заявою.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків. Зокрема, тяжкість обвинувачення та ставлення до справи не є підставами для тримання особи під вартою, жодного випадку впливу на інших осіб не має, частину свідків допитано. Просив обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Потерпілий ОСОБА_4 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з таких підстав.
У кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024111150000505 від 14 квітня 2024 року, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КК України, відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином.
15 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів у межах строку досудового розслідування, до 12 червня 2024 року включно. Визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 90 840 гривень, з покладенням на обвинуваченого обов'язків на підставі статті 194 КПК України у разі внесення застави.
11 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області продовжено підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 14 липня 2024 року. Визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 90 840 гривень, з покладенням на обвинуваченого обов'язків на підставі статті 194 КПК України у разі внесення застави.
11 липня 2024 року ухвалою Славутицького міського суду Київської області продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 06 вересня 2024 року включно, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор». Визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 90 840 гривень, з покладенням на обвинуваченого обов'язків на підставі статті 194 КПК України у разі внесення застави.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення ( частина 3 статті 331 КПК України).
Згідно з частиною 2 статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частини 2 статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначене в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
ОСОБА_5 обвинувачується, зокрема, у вчиненні умисного тяжкого злочину, проти життя та здоров'я особи; він може вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим в інкримінованому злочині; може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані, зокрема, на потерпілого ОСОБА_4 , а також на потерпілого ОСОБА_7 , який хоч і є потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, проте з формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вбачається, що йому можуть бути відомі також обставини злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 ; останній також може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, обставини кримінального провадження, суд доходить висновку, що ризики та обставини відповідно до статей 177, 178 КПК України, які були враховані для застосування та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризику впливу на свідків, зокрема, свідка ОСОБА_8 , а також свідка ОСОБА_9 , оскільки ці свідки вже були допитані в судому засіданні, не зменшилися та продовжують існувати.
Відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, можуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, суд враховує, що злочин, передбачений частиною 1 статті 121 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а тому з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої вірогідності в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає неможливим застосування до ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу аніж тримання під вартою.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що тримання обвинуваченого під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи на час вирішення питання про продовження йому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено та стороною захисту не доведено.
Доводи обвинуваченого та його захисника, наведені в судовому засіданні, не свідчать про наявність підстав для відмови в продовженні обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи обрання йому іншого запобіжного заходу, оскільки не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати.
Відомостей щодо неможливості подальшого тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі і за станом здоров'я, матеріали кримінального провадження не містять.
Зважаючи на те, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого щодо нього слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За змістом частини 3 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Приписи частини 4 статті 182 КПК України передбачають, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньо мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» ( Istomina V.Ukraine, заява №23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі частини 3 статті 183 КПК України визначення розміру застави є обов'язковим для суду при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Положеннями пункту 1 частини 4 цієї статті передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Ковенції ( рішення у справі «Осипенко проти України»).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів ( рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п.76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції ( рішення у справі «S.B.C.v. the UK», п.п. 23-24).
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, статтю 183 КПК України, яка наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак, відповідно до вказаної статті зобов'язує суд визначити розмір застави, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість визначення ОСОБА_5 застави в розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Керуючись статтями 176 -178, 182, 183, 194, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 24 жовтня 2024 року включно, з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити заставу в розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 гривень, яку має право внести обвинувачений або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області за наступними банківськими реквізитами:
Код отримувача ( код за ЄДРПОУ): НОМЕР_1
ІНФОРМАЦІЯ_2 (МФО): 820172
Рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661
Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області.
Призначення платежу: (зазначити який платіж зараховується (вид) та вказати номер справи по якій зараховується платіж, а також дату народження обвинуваченого).
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покладаються такі обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
4) утримуватися від позапроцесуального спілкування з потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні.
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначити до 24 жовтня 2024 року включно.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п'яти днів з моменту вручення її копії.
Суддя ОСОБА_1