Справа № 293/931/24
Провадження № 2-а/293/10/2024
21 серпня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Мудрик В.М.
розглянув у відкритому судовому засідання справу за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції Житомирської області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Процесуальні дії по справі.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, за змістом якого просить:
- скасувати постанову серії ЕНА №2349521, винесену 09 червня 2024 поліцейським відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Плешивенком Віталієм Олександровичем та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржувана постанова прийнята неповноважною особою.
Ухвалою від 21.06.2024 суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
27.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 04.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті призначив на 07.08.2024 об 14:30 год.
Одночасно п. 9 цієї ухвали, суд у порядку ст. 80 КАС України постановив витребувати Головного Управління Національної поліції в Житомирській області (вул. Л.Українки,17, м. Житомир, Житомирська область):
- належним чином завірену копію постанови серії ЕНА № 2349521 від 09.06.2024 та інші наявні матеріали, на підставі яких було винесено постанову серії ЕНА № 2349521.
24.07.2024 відповідач у порядку ст. 162 КАС України подав відзив на позовну заяву та одночасно на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2024 з Головного Управління НП у Житомирській області подав до судуд копію оскаржуваної постанови постанови з диском відеозапису події правопорушення ( а.с. 31-37).
31.07.2024 позивач скористався своїм правом та направив суду відповідь на відзив відповідача (а.с. 41).
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до постанови серії ЕНА№2349521 від 09.06.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за те, що 09.06.2024 о 10 год 02 хв в с-щі Черняхів, по вул. Волі, 10, водій ОСОБА_1 керуючи т.з. не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.
Позивач зазначає, що адміністративне стягнення, якому його піддано на підставі постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА№2349521 від 09.06.2024 за ч. 2 ст. 122 КУпАП не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Позивач пояснює, що матеріали справи не містять факту керування транспортним засобом та доказів самого вчинення правопорушення.
Позивач вказує, що окрім винесеної постанови, докази вчинення ним правопорушення відсутні.
Також зазначає, що постанова про накладення адміністративного правопорушення серії ЕНА №2349521 від 09.06.2024 відносно ОСОБА_2 розглянута з процедурними порушеннями, а саме розгляд справи проводив працівник поліції Косякевич В.П. , а постанова винесена інспектором ВПД №1 (с-ще Черняхів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенантом Плешивенком Віталієм Олександровичем .
За таких обставин ОСОБА_1 доводить що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч.2 ст.122 КУпАП.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Позивач 21.08.2024 вх 5001 направив до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності та зазначає, що позов підтримує та просить його задовольнити (а.с. 52). Також, позивач надав копію постанови серії ЕНА №2349521 від 09.06.2024 (а.с. 51).
Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив. У прохальній частині відзиву просить суд розгляд справи здійснювати без участі повноважного представника відповідача (а.с. 34).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог.
Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що доказом встановлення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху є винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео доказ, який додано до матеріалів відзиву.
Наголошує, що доводи позивача стосовно необґрунтованості винесення постанови за ч.2 ст. 122 КУпАП є безпідставними та необґрунтованими та жодними доказами не підтверджені.
Зазначає, що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, доказів неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду надано не було.
За викладених обставин зазначає, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень відповідача в порядку та в спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням всіх обставин справи, а тому відповідач уважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, тому просить відмовити у позові в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09.06.2024 інспектором ВПД №1 (с-ще Черняхів) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції Плешивенком Віталієм Олександровичем винесена постанова серії ЕНА№2349521 від 09.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (а.с. 61).
За змістом вказаної постанови 09.06.2024 о 10 год 02 хв в с-щі Черняхів, по вул. Волі, 10, водій ОСОБА_1 керуючи т.з. не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.
Крім вказаних даних, постанова також містить порядок сплати штрафу; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів для оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова містить підпис особи, яка винесла постанову, підпис особи відносно якої складено постанову про отримання копію такої постанови, також підпис ОСОБА_1 про роз'яснення прав за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП.
Позивач заперечив вчинення ним правопорушення, доводить, що при виконанні маневру увімкнув світловий покажчик повороту.
В ході розгляду справи суд дослідив диск, на якому міститься відео та аудіо фіксація подій, що мали місце при складанні оскаржуваної постанови серії ЕНА№2349521 від 09.06.2024 (а.с. 37).
Позивач оскаржувану постанову вважає незаконною та безпідставною, оскільки будь-яких порушень ПДР не вчиняв.
За захистом свого порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом даного спору є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Згідно з п. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п.1 ч.1ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про дорожній рух", контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення Правил дорожнього руху, визначені ч.2 ст. 122 КУпАП.
Вимогами статті 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана: по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а по-друге, відповідно до ст.252 КУпАП дослідити докази, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП, та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тому, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В обґрунтування викладених у постанові обставин вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 відповідач посилається на відео з портативного відеореєстратора. Вказане відео представником відповідача долучено до відзиву в якості доказу та надано до суду.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 31 Закону № 580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Дослідивши долучений відповідачем до матеріалів справи оптичний диск з відеозаписом події від 09.06.2024, суд дійшов висновку, що з вказаного відео не вбачається факт порушення ОСОБА_1 п.9.2б розділу 9 Правил дорожнього руху, оскільки на ньому факту порушення не зафіксовано, відеозапис взагалі не містить доказів керування ОСОБА_1 , транспортним засобом. Суд зазначає, що фіксація розпочато з моменту коли транспортний засіб знаходився у нерухомому стані і поліцейський повідомви про факт вчинення ОСОБА_1 , правопорушення, однак ОСОБА_5 такий факт заперечив. .
Суд критично оцінює долучений до відзиву на позовну заяву відеозапис як джерело доказу інкримінованого ОСОБА_1 постановою серії ЕНА № 2349521 від 09.06.2024 адміністративного правопорушення, оскільки з вказаного відеозапису не вбачається, що позивач не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед поворотом, оскільки такий запис взагалі не містить моменту руху транспортного засобу.
Інших доказів порушення позивачем п.9.2б розділу 9 Правил дорожнього руху України відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 77 ч.1 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, про що в своїй постанові від 25 червня 2020 року зазначає Верховний Суд справа №520/2261/19.
Згідно з ч.6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд вказує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом, достатніх доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме, факт вчинення позивачем 09.06.2024 року порушення вимог п.9.2б Правил дорожнього руху України, окрім самої спірної постанови, відповідачем не надано, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови серії ЕНА № 2349521 від 09.06.2024.
Факт вчинення позивачем вищевказаного правопорушення вказано лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2349521 від 09.06.2024. Долучене до постанови відео не доводить факт порушення ОСОБА_1 вказаних в оскаржуваній постанові вимог Правил дорожнього руху. Інших доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Відповідно до правових позицій Верховного суду від 23.10.2019р. по справі №357/10134/17 та від 11.12.2019 по справі №761/41786/16а - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові про накладення адміністративного стягнення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а.
Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б відповідно до ст. 251 КУпАП свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи не здобуто.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Вимогами статті ч. 3 ст. 286 КАС України визначено: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а також не надав інших доказів на спростування обставин, викладених у адміністративному позові на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, тобто відсутні докази на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови, та які б підтверджували наявність складу правопорушення, суд дійшов висновку про те, що постанова серії ЕНА № 2349521 від 09.06.2024 у справі про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам КУпАП та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст.139 КАС України, зважаючи на задоволення позову, судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 122, 245, 247, 251, 283, КУпАП, ст. ст. 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2349521 від 09.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень, що винесена інспектором ВПД № 1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції Плешивенком Віталієм Олександровичем - скасувати.
3. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити на підставі п 1 ч. 1ст. 247 КУпАП України.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції Житомирської області ( вул. Старний Бульвар, 5/37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції Житомирської області (вул. Старний Бульвар, 5/37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625)
Повне рішення складено та підписано: 26.08.2024
Суддя Людмила ЛОСЬ